Структура свідомості, її основні рівні

Свідомість не зводиться до психіки людини. Понят-тя свідомості більш вузьке порівняно з поняттям "пси-хіка людини". Психіка складається із таких духовних утворень, як свідоме і несвідоме, що є багатомірними і перебувають у постійній взаємодії. Свідомість — це насамперед знання. Без знання свідомості не існує. Ось чому в сучасній філософській літературі більшість до-слідників вказують на важливу роль пізнавальної (ког-нітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяль-ності свідомості. Логічна структура когнітивної діяль-ності людини складається із чуттєво-сенситивного, аб-страктно-мисленного та інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають чуттєві й понятійні образи, які ста-новлять предметно-змістовну основу мислення. До пізна-вальних здатностей людини належить також увага і па-м'ять. Але у пізнавальній сфері свідомості провідна роль, безперечно, належить понятійному мисленню. Саме воно забезпечує всій пізнавальній діяльності предмет-ний, усвідомлений характер.

Емоційна сфера свідомості — складне, мало дослі-джене явище. Спроба виділити ЇЇ структури і типологі-зувати їх не вдалась. Емоції — це відображення об'єк-та у формі психічного переживання, хвилювання. Емо-ційну сферу становлять почуття (радість, горе, любов, ненависть та ін.), афекти (лють, жах, відчай), пристрасті та самопочуття.

Мотиваційно-вольова сфера свідомості складаєть-ся із мотивів, інтересів, потреб суб'єкта в єдності зі здіб-ностями у досягненні цілей.

Поряд із свідомістю у "внутрішньому світі" людини існує рівень несвідомого. Сьогодні це визнала більшість вчених. Вважають, що несвідоме — це сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. До несвідомого належать сновидіння, гіпно-тичні стани, явища сомнамбулізму, стани неосудності, а також інстинкти та запорогові почуття. Інстинкти і за-порогові почуття — це такі структурні елементи несвідо-мого, які можуть зароджуватись на рівні підсвідомого, залежати від нього, а з часом переходити на рівень свідо-мості. До несвідомого зараховуються також автоматиз-ми й інтуїція, які можуть зароджуватись на рівні свідо-мості, а з часом поринати у сферу несвідомого. Під ав-томатизмами розуміють складні дії людини. Первинно утворюючись під контролем свідомості, в результаті дов-гого тренування та багаторазового повторювання, вони набувають несвідомого характеру.

Завдяки включенню несвідомого до психічної діяль-ності, на думку вчених, навантаження на свідомість змен-шується, а це в свою чергу розширює поле творчих мож-ливостей людини. Сучасна наука оперує і поняттям підсвідомого. Це особливий пласт або рівень несвідо-мого. До нього включаються психічні явища, пов'язані з переходом операцій діяльності з рівня свідомості на рівень автоматизму.

Одним із перших в історії науки розв'язати пробле-му співвідношення свідомого й несвідомого намагався австрійський психолог і психіатр З.Фрейд (1856 — 1939). Він дійшов висновку про суттєво важливу, а ча-сом і вирішальну роль несвідомого (особливо щодо пси-хічних захворювань). Концепція Фрейда лежить у руслі тієї філософської традиції, яка робить акцент на несвідо-мому (А.Шопенгауер, Е.Гартман, А.Бергсон та ін.). Разом з тим багато філософських течій на противагу Фрейду, дійшли висновку, що у поведінці людини, її прак-тичній і пізнавальній діяльності провідну роль відіграє все ж таки свідомість. Несвідоме і свідоме є двома відносно самостійними сторонами психіки людини, вони взаємодіють між собою, активно впливаючи одне на од-ного. Несвідоме містить у собі багаті можливості, які стимулюють раціональні аспекти людської життєдіяль-ності та творчих дій суб'єкта.

Важливою складовою свідомості є самосвідомість. Вона орієнтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцін-ку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мо-тивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін.; за допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку як мислячої істоти, здатної відчувати. У цьому разі об'єктом пізнан-ня суб'єкт робить самого себе і свою свідомість. Отже, людина — самооцінююча істота, яка без цієї характер-ної дії не змогла б визначити себе і знайти місце в житті.

Самосвідомість тісно пов'язана з рефлексією. Реф-лексія — це принцип мислення, за допомогою якого воно здійснює аналіз і усвідомлення власних форм діяль-ності. Термін "рефлексія" в широкому розумінні озна-чає спрямовувати свідомість на самого себе, розміркову-вати над своїм психічним станом.

Отже, підкреслимо, що елементи і рівні структури суб'єктивної реальності формуються під впливом соці-ального способу життя людини. На завершення треба сказати також, що ми багато чого ще не знаємо про ме-ханізми, функції, структуру і властивості свідомості. Не-з'ясованими залишаються й питання взаємозв'язку свідо-мості з діяльністю індивіда, буттям тощо.

Отже, ми дійшли висновку, що спосіб буття людини у світі завжди передбачає наявність свідомості, яка буквально "пронизує" людську діяльність, бо вона є необхідною умовою її організації й відтворення.