Наївний матеріалізм античної філософії

ПЛАН

1. Соціально-економічні і духовні передумови виникнення філософії

Розвиток теоретичного мислення і становлення філософії представляють тривалий процес, передумови якого можна знайти вже на ранніх ступінях людського суспільства. Найдавніші філософські системи, намагалися знайти відповідь на питання про походження, суть світу і місця людини в ньому, мали тривалу передісторію, з'явилися ж вони на порівняно розвитий стадії класових відносин.

Вже в умовах родової громади, цілком залежної від природи, людина став впливати на природний процес, здобуваючи досвід і знання, що роблять вплив на його життя. Навколишній світ поступово стає предметом діяльності людини. Своє відношення до світу він не усвідомлював і, природно, не міг виразити в теоретичних формах. Виділення людини з навколишнього світу супроводжувалося різними магічними обрядами, що символізували його прагнення до з'єднання з природою. Результати археологічних досліджень і порівняльної етнографії дозволяють хоча б частково освітити цей етап розвитку людського мислення. Конкретні форми початкових теоретичних побудов, що існували до створення писемності, залишаються для нас більш-менш гіпотетичними.

Розвиток практичної діяльності людини припускає удосконалювання його здатності передбачення, засновану на спостереженні визначеної послідовності подій і, таким чином, збагненні деяких закономірностей природних явищ. Цей процес залежав від багатьох зовнішніх обставин і внутрішніх умов, характерних для визначених областей і общностей. До найважливіших моментів, що впливають на хід цього процесу, відноситься необхідність пояснювати і відтворювати результати пізнання.

Розвиток мови, і насамперед поява абстрактних понять, є важливим свідченням формування теоретичного мислення і складання передумов для виникнення загальних умовиводів, а тим самим і для філософії.

Поховання померлих, залишки жертвоприносин, різні предмети культового характеру свідчать про те, що люди з незапам'ятних часів прагнули знайти відповіді на питання, що таке життя, коли вона виникає і чому кінчається. Подібні питання, навіть якщо відповіді на них були самими фантастичними, припускали існування причинної залежності і наявність дуже складних представлень про простір і час. Зокрема, представлення про час виникало з розуміння як кінцівки людського існування, так і сталості руху небесних тіл, час же вимірявся тривалістю рослинного циклу. Таке представлення перетерпіло значний розвиток вже в найдавніші часи. Про це говорять деякі міфи, де час виступає як міра цінності. Тільки те, що вічно, може бути зовсім. Вічність є атрибутом божественного існування і дії. Неусвідомленим вираженням цього переконання й одночасно практичним підтвердженням прагнення до подолання тимчасової обмеженості індивідуального людського існування були різні похоронні ритуали, магічні обряди і культ покійних, що зберігається родом.

Наївно-натуралістичне розуміння природних закономірностей, проецируемое на відносини в суспільстві, дуже довго існувало в поглядах на світ, його початок і суть; не позбулася від нього і філософія.

Усі ці обставини впливали на представлення людей про природу і поступово модифікували їх. Розвиток думки в області цієї проблематики дуже довго протікало в рамках поглядів, що існували, і формально не виходило за їхні межі. Однак повсякденні представлення під впливом досвіду, що розширюється, одержували новий зміст, а пізнання, що поглиблюється, навколишнього світу і людського суспільства прискорювало цей процес. Найважливішою віхою в розвитку людського мислення був винахід писемності. Вона не тільки принесла нові можливості передачі знання, але і збагатила передумови для розвитку власне знання.

Умови прогресу теоретичного мислення, а в його рамках і перші прояви філософського мислення складалися нерівномірно. Розрізнялися між собою окремі регіони з різними соціально-економічними умовами.

Був цілий ряд специфічних, обставин, що чи прискорювали сповільнювали цей розвиток і які зараз не можна з точністю визначити. Ми прагнули на деяких прикладах, що, звичайно, не вичерпують усю проблематику, показати, як виникали передумови теоретичного осмислення світу і яких шляхів розвивалася філософія в колисці цивілізації - на Сході. Розвиток філософського мислення в країнах Сходу не складало прямої лінії. І хоча не виключається на деяких етапах і в деяких областях взаємний вплив, усі три досліджуваних регіони - Близька Схід, Індія і Китай - представляють самостійні культурні цілісності.

Близьке Схід не створив у стародавності філософської традиції в справжньому змісті слова. Однак він був областю, де на відміну від інших регіонів світу переважали осілі хлібороби і розвиток соціально-економічних відносин відбувався дуже інтенсивно. Цьому динамічному розвитку відповідала і накопичена сума знань і досвіду. Нові практичні зведення використовувалися для розвитку теоретичного мислення.

Вони впливали також на релігійні представлення, на ідеологію і культуру в цілому. Усі ці різні сфери людської розумової активності виступали в древніх близькосхідних цивілізаціях як єдине ціле. Однак у їхній єдності існували передумови для виникнення різних наукових дисциплін, включаючи філософію. Основу цієї багатої спадщини сприйняли греки насамперед малоазійського узбережжя, а через їхнє посередництво й увесь елліністичний світ. Величезний внесок Греції в усі області пізнання, включаючи філософське мислення, неможливо представити без цієї основи.

Найдавніші культури Близькі Схід мали контакти з Індією. Однак тут розвиток думки із самого початку протікало більш-менш самостійно. Передумови і початкові форми філософського мислення в Індії поступово кристалізувалися в цільні філософські системи, розвиток яких можна простежити на тривалих тимчасових відрізках.

Тут філософська традиція ніколи цілком не переривалася, незважаючи на різні політичні, соціально-економічні й етнічні зміни. Вона існувала в індійському суспільстві як стійкий елемент вічно живої культурної спадщини. Зовнішні впливи і