і в цьому тексті кожна мить належить Сократові. Він утримується в житті кожну мить, відвойовує щосекунди свого життя, оскільки самою своєю мудрістю він приречений на смерть.
Висновок
Сократ був цільною людиною, для якої власне життя поставало філософською проблемою, а найважливішою з проблем філософії було питання про сенс життя і смерті. Не відділяючи філософії від дійсності, від усіх інших сторін діяльності, він ще менше винний у розчленовуванні самої філософії. Його світогляд був земним, життєвим, повним і глибоким вираженням духовного життя й античного світу.
Найважливіша заслуга Сократа в історії філософії полягає в тому, що в його критиці діалог став основним методом накопичення істини. Якщо ранні мислителі догматично постулювали основні принципи своїх вчень, то Сократ намагався критично роздивитися всі можливі точки зору, зарання не приєднуючись до жодної з них.
Антидогматизм Сократа виявлявся і в його відмові від претензій на володіння позитивним значенням; в силу цього він вважав себе не вчителем мудрості, а всього лише людиною, що здатна пробуджувати в інших прагнення істини.
Його політичні погляди базувались на тому, що влада в державі повинна належати „кращим”, тобто моральним, справедливим і досвідченим в мистецтві управління громадяням. Виходячи з цього, він суворо критикував недоліки тогочасної грецької демократії.
Також він ввів в філософію метод діалога та теорію визначення понять.
Образ Сократа, змальованний Платоном, увійшов у свідомість наступних поколінь, як найвищий приклад кришталево чистого незалежного мислителя, що ставить пошук істини вище за всі інші прагнення.
Література
1. “История античной философии” в конспект. изложении А.Ф.Лосева, М.: “Мысль”, 1999.
2. История философии в кратком изложении”, М.: “Мысль”, 1999
3. “Краткий очерк истории философии” Под редакцией М.Т. Иовчука, Т.И. Ойзермана, И. Я. Щипанова, М.: “Мысль”, 1998.
4.Платон. Произведения в трех томах. Том первий. “Апология Сократа“ М.: Республика, 1988.
4. Розсикла Б.“История западной философии”, М.: “Миф“, 1998.
5. “Сократ, Платон, Аристотель, Сенека” Жизнь замечательных людей, биографическая библиотека Ф.Павленкова, М.:, Республика, 2000.
6. “106 философов. Жизнь, судьба, учения”, Симферополь: “Таврия”, 1995.
7. Хайдеггер М. Учение Платона про истину// М.: Время и бытие, 1993.