Філософія

Зміст:

Список використаної літератури.

До початку XX-го століття більшість фізиків і філософів дотримували переконання, що матерія – першооснова і сутність фізичної реальності. З цього приводу Ньютон писав:

“При міркуванні про всі ці речі мені здається ймовірним, що Бог спочатку дав матерії форму твердих, масивних, непроникних, рухливих часток таких розмірів і фігур, і з такими властивостями і пропорціями у відношенні до простору, що найбільше підходили б для тієї мети, для якого він їх створив. Ці первісні частки, будучи твердими, незрівнянно твердіше, ніж усяке пористе тіло, складене з них, настільки твердіше, що вони ніколи не зношуються і не розбиваються на шматки. Ніяка звичайна сила нездатна розділити те, що створив Бог при першому разі.”([2], c. 303).

Розвиток ідей механіцизму в XVII–XVIII століттях насамперед зв'язано з розвитком революційних ідей у математики, висунутих Ньютоном для опису руху небесних тіл – а саме з розвитком основ диференціального й інтегрального числення. На зорі свого розвитку поняття “граничних відносин” і тісно зв'язаних з ними “флюксій” (похідних) були піддані різким нападкам з боку сучасників. Дж. Берклі, що народився саме в той рік, коли була опублікована робота Ньютона “Математичні початки натурної філософії”, згодом писав: ”Лише той, хто здатний уявити собі початок початків чи кінець кінця... у стані осягнути ці міркування. Однак я упевнений, що більшість людей рахує неможливим коли-небудь зрозуміти їхній зміст”. Похідні другого чи вищого порядку він вважав особливо безглуздим винаходом, порівнюючи їх з “примаром від примар”:

“Що таке ці флюксії? Швидкості щезаючи малих збільшень. А що таке ці щезаючи малі збільшення? Вони не є ні скінченими величинами, ні нескінченно малими величинами, але вони і не нулі. Хіба ми не маємо право назвати їх примарами зниклих величин?

Але я думав би, що тому, хто в стані переварити другу чи третю флюксії, другий чи третій диференціал, не варто було б коверзувати у відношенні якого-небудь положення в питаннях релігійних“.

Однак, неймовірна ефективність застосування розвитого Ньютоном апарата до опису механічних систем цікавив учених набагато більше, ніж нападки критиків. А тому що матерія, що рухається, була ключем до математичного опису руху планет і вільно падаючих тіл, учені спробували поширити таке матеріалістичне пояснення на явища, природу яких вони зовсім не розуміли. Так процес передачі тепла від одного тіла до іншого описувалася як передача від тіла до тіла особливого газу – теплорода, а електрика представлялася як дві рідини, що несуть позитивний і негативний заряди. Для пояснення безупинного руху планет Ньютон увів силу тяжіння.

Томас Гоббс уніс величезний вклад у науку і філософію. У своєму добутку "Про тіло" англійському мислителю удалося з найбільшою повнотою розкрити своє розуміння предмета філософії. Відповідаючи на питання "що собою представляє філософія", Гоббс, як і інші передові мислителі його епохи, виступав проти схоластики, що існувала як офіційна філософія християнської церкви в більшості західноєвропейських країн.

Сприйнявши аристотелевське положення, який вважав, що форма повідомляє матерії якісну визначеність, утворить з її ту чи іншу реальну річ, схоластика відірвала форму від матеріальних речей, перетворила її в ідеальну сутність, ототожнила з божественним розумом.

Не дивлячись на те, що Гоббса вважають послідовником теорії Ф. Бэкона, якого К. Маркс і Ф. Энгельс назвали "дійсним родоначальником англійського матеріалізму і всієї сучасної науки, що експериментує,", сам Гоббс вважає засновниками нової філософії Коперника - творця нової астрономії, Галилея - фундамент, що поклав, механіки, Кеплера - що розвив і обоснував теорію Коперника. Якщо до засновників нової науки Гоббс не зараховує Бэкона, то це тому, що його метод настільки відрізняється від методу Бэкона, що він не був навіть у стані оцінити заслуги останнього. Його новий метод, "нова логіка", як Бэкон її сам називає, Гоббсом не визнається. "Бэкон є конкретним матеріалістом, а Гоббс - абстрактним, тобто механічним, чи математичним, матеріалістом", - так писав Л. Фейєрбах.

Вивчаючи матеріали про звичаї і традиції ясно видно, що у своїй першооснові усі вони - язичеські. Культ сонця і рослинності переважає в більшості із шотландських звичаїв. З уведенням християнської релігії змінювалася не тільки ідеологія народу Шотландії, але і його побут. У такий спосіб вийшло як би дві сторони в кожного з звичаїв: перша християнська, а під нею - язичеська. Християнізація послужила причиною нового тлумачення багатьох традицій. Наприклад, День св. Іоанна - День літнього рівнодення , День св. Михайла - День осіннього рівнодення , Різдво - Yule і т.д. Рослини і вогні, супроводжуючи ці народні свята і будучи їхніми неодмінними атрибутами і прикрасою, по своїй природі символізували сонце і аромати рослин, мали очисне, лікувальне й охоронне значення, тобто минуле прямо пов’язано з язичеством. Так з покоління в покоління відбувалося нашарування, взаємодія і трансформація народних звичаїв. У наші дні вони одержали нове осмислення.

Геродот вважав, що “якби надати всім народам на світі вибирати найкращі з усіх звичаї, кожен народ, уважно