Дефекти первинної, ранньої соціалізації в батьківській родині можуть мати криміногенне значення в першу чергу тому, що дитина ще не засвоїла інші позитивні впливи, він цілком залежний від старших і зовсім беззахисний від них. Тому питання формування особистості в родині заслуговують на виняткову увагу кримінологів. Родина - головна ланка того причинного ланцюжка, що виводить на злочинну поведінку Кудрявцев В. Н. Криминология. – М.: Юристь. 2000.-с. 150..

Втрата позитивного впливу родини, невдачі в школі і зближення з негативною групою однолітків можуть мати різну послідовність, але майже у всіх випадках, що передують антисоціальному поводженню неповнолітніх, спостерігається взаємодія цих трьох моментів. Родина, школа, група однолітків - природне середовище для всіх дітей, підлітків. Вони є найважливішими факторами особистості, що соціалізують, неповнолітніх. Причому родині належить особлива роль у формуванні молодої людини, оскільки її вплив на особистість багатогранно, усебічно.

Поведінка власних батьків є еталоном, зразком для дітей, саме з батьків вони, насамперед копіюють, "змальовують" зразки поведінки. От чому важливо, щоб ці зразки були моральними, соціально корисними.

Дефекти, порушення в засвоєнні морально-правових норм, прийнятих у даному суспільстві, спостерігаються "з вини" родини в наступних випадках: 1) батьки словесно і на ділі (своїми вчинками) стверджують аморальні чи навіть антисоціальні зразки поведінки. У цьому випадку може відбутися пряме засвоєння дитиною (підлітком) норм асоціального поводження; 2) батьки словесно дотримують загальноприйнятих моральних норм поведінки, але роблять дії, вчинки, що їм суперечать. У цьому випадку в дітей виховуються лицемірство, святенництво, у цілому аморальні установки; 3) батьки вербально (словесно) і на ділі дотримують загальноприйнятих норм, але при цьому не задовольняють емоційних потреб дитини (підлітка). Відсутність же міцних емоційних, дружніх контактів батьків з підлітками значно утрудняє нормальний процес соціалізації; 4) батьки застосовують неправильні методи виховання (методи, засновані на примусі, насильстві, приниженні особистості дитини (підлітка).

Родини, для яких характерні найбільш глибокі дефекти соціалізації, що провокують дітей на здійснення правопорушень і злочинів, кримінологи називають неблагополучними.

Виділяють наступні види неблагополучних родин: 1) криміногенна родина; 2) аморальна родина, що характеризується .алкогольною і сексуальною деморалізацією; 3) проблемна родина, що характеризується постійною конфліктною атмосферою; 4) неповна родина, що відрізняється дефектами в структурі; 5) псевдо благополучна родина, що застосовує неправильні методи виховання Шиханцов Г. Г. Криминология. Учебник для вузов. – М.: Зерцало-М. 2001.-с. 102-105.

Відповідно до кримінологічних досліджень, судимість одного з членів родини (найчастіше це чи батьки старші брати) збільшує імовірність здійснення злочину іншими членами родини, насамперед, неповнолітніми, у 4-5 разів. Кожен четвертий із засуджених неповнолітніх проживав із братами і сестрами, що мали судимість.

Злочинна поведінка дорослих членів родини демонструє дітям, підліткам зразок антигромадського поводження, породжує чи поглиблює внутрісімейні конфлікти, підсилює її (родини) криміногенний потенціал.

Значну криміногенну небезпеку представляють аморальні родини. У них концентруються різні негативні фактори, такі, як правопорушення, вчинені батьками й іншими членами родини, пияцтво й алкоголізм, систематичні конфлікти, що виливаються в скандали і бійки, розпусна поведінка батьків. Алкоголізм батьків викликає зубожіння родини, погіршення побуту і повне перекручування норм поведінки. Діти виявляються закинутими, у них пропадає прихильність і повага до батьків, розвивається похмурий, озлоблений характер.

Кожний з перерахованих негативних факторів сам по собі вже здатний завдати значної шкоди належному формуванню особистості дитини, підлітка. Усі разом вони виключають можливість морального виховання неповнолітнього в такій родині.

У засуджених неповнолітніх батьки, що пиячать, зустрічаються в б-7 разів частіше, ніж у законослухняних хлопців.

Шкідливий вплив на дітей в аморальних родинах роблять батьки, що не тільки не припиняють небезпечне захоплення дітей спиртним, але часто самі прилучають їх до алкоголю.

Аморальні родини характеризуються систематичним порушенням моральних норм, дезорганізацією сімейного мікроклімату, сварками, а то і бійками між батьками на очах у дітей, що наносить дітям сильну психічну травму.

Такі родини калічать дітей не тільки морально, але і фізично. Вони не забезпечують їм належного інтелектуального й емоційного розвитку, формують психопатичні риси характеру, вчасно не виявляють різного роду захворювання, заподіюють дітям травми в результаті побоїв, виганяють з будинку. Підлітки змушені тинятися на вулиці, по під'їздах і вокзалах. У школу вони приходять менш підготовленими, ніж їхні однолітки з благополучних родин. У них часто відсутні нормальні умови для підготовки до уроків через скандали, що влаштовуються п'яними батьками. Вони різко відстають у навчанні. Нерідко в класі їх називають "тупицями", "двієчниками".

Це породжує в них підвищену чутливість і щиросердечну ранимість. Болісно переживаючи своє положення, вони озлобляються, вступають у конфлікт із учителями, однокласниками. Виявившись у позиції ізольованих чи - ще гірше - зневажених, не знаходячи розуміння і підтримки в родині, у школі, серед однокласників і педагогів, вони починають шукати товаришів на стороні, у вуличних компаніях, де збираються точно такі ж однолітки.

У криміногенних і аморальних родинах дефекти соціалізації в найбільш концентрованому виді виражені в структурі спілкування (між батьками і дітьми відсутні чи різко ослаблені емоційні зв'язки), практично відсутній належний соціальний контроль, спотворюється процес засвоєння соціальних ролей, що в підсумку приводить до формування в дітей, підлітків деформованої структури потреб, її примітивізація. У підсумку вже в цьому віці складається асоціальна особистість, для якої характерні такі установки, ціннісні орієнтації, що неприйнятні для суспільства і засуджуються в ньому.

Формування такої особистості відбувається, як правило,