Асоціальні особи засвоюють з навколишнього тільки негативне. До них буквально липне все погане. Дитина чи підліток такого типу швидко втягується в групи старших хлопців із кримінальним поводженням, засвоює їхню систему цінностей, жаргон, манеру поводження. Таких дітей беруть на облік дитячі кімнати міліції, їхні вчинки розбираються комісіями зі справ неповнолітніх. Це потенційні правопорушники. Вони вживають спиртне, наркотики, оскільки це, поряд з палінням, хуліганством, правопорушеннями, є невід'ємним атрибутом і моральною нормою референтної групи.

Різновидом неблагополучної родини є проблемна родина. Вона характеризується суперництвом між батьками за чільне положення в родині, роз'єднаністю, ізоляцією між батьками і дітьми. Існуюча в родині конфліктна ситуація створює постійну атмосферу напруженості, нестерпну для дітей, підлітків, що прагнуть якнайменше знаходитися будинку, "вшитись" під будь-яким приводом на вулицю, де і проводять велику частину часу. Проблемні родини в багатьох випадках створюють умови для формування криміногенної особистості неповнолітніх, оскільки в них порушується процес соціального контролю, відсутні емоційні зв'язки між батьками і дітьми.

Один з негативних факторів неповної родини зв'язаний з явищем емоційного дискомфорту, що випробує дитина, підліток у такій родині. Він характеризується комплексом психологічних реакцій і переживань, що у дітей і підлітків носять частіше негативний характер, породжуючи в них почуття власної неповноцінності, "ущербності", заздрості, емоційного голоду. Така ситуація породжує в дітей, підлітків підвищений інтерес до своїх переживань, зневага до переживань дорослих, нелюбов до батька чи матері, які покинули родину.

Найбільший емоційний дискомфорт випробують хлопчики, що виховуються без батька. Батько потрібний хлопчику і, насамперед, підлітку, як зразок для наслідування, для формування чоловічого початку. Саме у батька хлопчик вчиться таким якостям, як мужність, сміливість, рішучість, шляхетність, поважне відношення до жінки.

У родинах без батька зростає небезпека фемінізації хлопчиків, що бояться цього і починають демонстративно виявляти 2мужність” у поведінці: вони схильні до агресивності, брутальності.

Дуже болісно відбивається на вихованні дитини розвід батьків. На підлітка ж, що сприймає навколишній світ особливо відчутно, руйнування батьківського шлюбу діє сильніше, ніж на дітей всіх інших віків.

Псевдоблагополучна родина, відрізняється яскраво вираженим деспотичним характером, беззастережним домінуванням одного з батьків, повним підпорядкуванням йому інших членів родини, наявністю твердих взаємин (тримати усіх у їжакових рукавицях), застосуванням фізичного покарання як основного засобу виховання.

Життя наочно підтверджує той факт, що, якщо батьки по-варварськи відносяться до дітей, вони навряд чи цим, доможуться чогось доброго. Жорстоке звертання ніколи не привчить дітей до свідомої дисципліни.

Існує зв'язок між недоліками в системі функціонування школи і злочинністю неповнолітніх.

Варто мати на увазі, що в значної частини дітей, чиє сімейне виховання було негативним, відсутня чи дуже слабко виражена соціальна роль учня. Такі діти не повною мірою освоїли соціальну роль школяра, що є для них найважливішою, соціально-значимою. Мова йде про дітей, педагогічно запущених вже в молодшому шкільному віці. Виниклий ще в молодших класах конфлікт, розрив між системою зовнішніх вимог, зв'язаних з навчанням, з одного боку, і об'єктивними даними (можливостями і здібностями) таких дітей для успішного навчання - з іншої, може набути стійкий, тривалий характер. Цей конфлікт нерідко глибоко переживається підлітком, викликає в нього ряд негативних психічних станів, що можуть привести до суспільно негативних форм поводження.

Як показує судова практика, саме із середовища невстигаючих дітей, підлітків часто виходять особи, що роблять спочатку правопорушення, а потім і злочини.

Основний контингент неповнолітніх правопорушників складають так звані "важкі діти", підлітки.

Серед '"важких" учнів зустрічаються діти і підлітки, що мають ряд розладів нервової системи, що викликають затримку психічного й інтелектуального розвитку. Більшість таких хлопців - з неблагополучних родин, головним чином, криміногенних, аморальних. Але зустрічаються серед "важких" школярі і з освідчених, забезпечених, благополучних родин.

Вчителя в цілому відносяться до "важкого" підліткам різко негативно. Звичайно всієї їхньої спроби справитися з неуспішністю і недисциплінованістю цих хлопців зводяться до методів так званого "негативного стимулювання" - до повчальних бесід, стягненням, покаранням, проробленням у присутності всього класу і т.д. Усе це не тільки не приносить позитивних результатів, але, навпаки, ще більше озлобляє "важких" проти вчителів, проти школи і навчання в цілому.

У результаті неуспішності і постійної недисциплінованості в "важких" складаються конфліктні відносини з класом, учителями, батьками, що приводить до їхньої ізоляції в школі, розриву дружніх, товариських відносин з однокласниками. У результаті вони виявляються в ізольованому, знедоленому положенні, випробують почуття самітності і неповноцінності.

Положення відкинутого класним колективом викликає в "важкого" стан глибокої фрустрації внаслідок неможливості задовольнити базисні потреби в спілкуванні з однокласниками, у завоюванні особистого і соціального статусу. Позбавлений можливості реалізувати зазначені потреби гарним навчанням і зразковим поводженням, "важкий" намагається завоювати визначене положення серед однокласників по механізму реактивного утворення - за допомогою негативізму, яскраво вираженого неслухняності, невмотивованої упертості, демонстративної агресивності і конфліктності, бравади негативними якостями, палінням, вживанням спиртних напоїв, наркотиків і т.д..

Таким чином, школа, ПТУ перестають бути для "важких" підлітків основною сферою, де вони задовольняють потреби в спілкуванні і статусні домагання. Ці хлопці втрачають міцні соціальні зв'язки з колективом класу, у них виробляється негативне