№
№ |
Філософ |
Період історії до якого відноситься філософ |
Духовна або національна належність |
Напрям, течія, або філософська школа |
Філософські поняття, видані в науковий обіг філософом.
Лао-цзи |
VI ст. до н. е. |
Китай |
Даосизм |
Автор класичного лаоського твору Даодедзин. Центральна проблема його філософії питання "дао" - всезагальний шлях, якого дотримуються абсолютно всі явища і речі. Також до уваги взято проблему "де" - це конкретний шлях окремої речі.
Сіддхартха Гаутама |
623-544 до н.е. |
Індія |
Буддизм |
Пропагував пасивність та підкорення дійсності. Добрі справи вважала гарантією ліпшого перевтілення в наступному житті. Вчення про чотири істини: існує страждання, причина страждання, відчуття свободи і шлях до нього. Відмовився від своєї сім'ї і почав пошуки істини.
Анаксимен |
588-525 до н. е. |
Греція |
Матеріалізм, стихійна діалектика |
Все суще - від першоматерії - повітря; повітря і душа, і загальне середовище для незліченних світів всесвіту; дав наближене до істинного пояснення затемнення сонця і місяця.
Фалес |
624-547 до н. е. |
Греція |
Наївний матеріалізм | Шукав єдиний першопочаток, розглядаючи його як тілесну, чуттєво дану речовину. Згідно його вчення, першоосновою є вода. Вважав началом усіх речей конкурентно-чуттєве, безпосередньо дане. Вирішення проблем пізнання він також ґрунтував на принципі єдиного начала, яким є вода.
Кун Фу - цзи |
55 1-479 до н.е. |
Китай |
Конфуціанство | Доля людини визначається "небом" і те, що люди поділяються на "благородних" та "низьких", не може бути зміненим; оправдання панування привілейованих класів і восхвалення "небесної волі", що послужило основою для створення Дун Джуншу (2 ст. до н. е.) -конфуціанської ортодоксальної доктрини.
Анаксимандр |
б10-546 до н. е. |
Греція |
Матеріалізм, стихійна діалектика |
Ввів поняття першопочатку всього сущого - "архе" ("принцип") і вважав таким першопочатком Алейрон; вперше висловив ідею еволюції: людина - від риби; космологічна теорія — в центрі всесвіту - Земля.
|
Ксенофан |
565-470рр. до н. е. |
Греція |
Школа еліатів |
Єдність світу - це є Бог, а Бог - це чистий розум. У Бога немає тілесної сили, бо його сила в мудрості. Мудрість наділена надзвичайною силою, тому філософ і є Богом.
Парменід |
н. 540-39 або 515 р. до н.е. |
Греція |
Абсолютизм |
Парменід виходить із вічності і самототожносгі буття. Мислення дає нам можливість не тільки пізнати вічне й абсолютне у світі, а й злитися з ним. Парменід обґрунтовує традицію абсолютизму, яка протистоїть релятивізму Геракліта. Абсолютизм заснований на ідеї вічності і незмінності буття.
Геракліт |
540-480 до н. е. |
Греція |
Іонійська натурфілософія |
Заснував доктрину змінності речей, уважав боротьбу протилежностей, яка виявляється у виникненні загибелі всього і всіх, законом розвитку. Вперше вводить термін "логос"- загальний закон буття, основа світу. Відповідно з ним у світі нічого не повторюється, все минуще, і одноразове.
Сократ |
469-399 до н. е. |
Греція |
Раціоналізм, ідеалізм |
Ініціював дослідження антропологічної проблематики; проголошував етичний раціоналізм (ототожнював добро, щастя й доброчесність з істиною); "пізнай самого себе";
дав приклади визначення і узагальнення етичних понять; сократівська "іронія" - метод запитань, які передбачають
критичне ставлення до догматичних стверджень.
Платон |
427-347 рр. до н. е. |
Греція |
Ідеалізм, платонізм |
Його філософія - це вчення про ідеї в "теорії пізнання" .Буття розділяється на світ безсмертних ідей і смертних речей, які є результатом матеріалізації ідей. Ввів такі поняття як "метемпсихоз", "анамнези"- пригадування
попереднього життя, що є центром теорії пізнання.
|
Аристотель |
384-322 р. до н. е. |
Греція |
Між ідеалізмом і матеріалізмом |
Наголошував, що кожна р'ч збудована з форми (активного начала) га матерії (пасивної маси); відрізняв самостійне буття (субстанцію) від несамостійного; окреслив людину як буття розумне, істоту збудовану з тіла і душі; пізнання ділив на теоретичне і практичне, в етиці проголошував евдемонізм, сформулював теорію доброчесності; розвинув науку про державу (політику); вважається творцем логіки; розробив основи фізики, астрономії, зоології, фізіології, ембріології, ботаніки.
Зенон (Елейський) |
490-430 до н. е. |
Греція |
Елейська школа |
Ввів у вжиток діалектичну форму в філософії; парадокси 3. зводяться до доказу того, що 1) логічно неможливо мислити множинність речей, 2) допущення руху веде до протиріччя.
Піррон |
4 ст. до н. е. |
Греція |
Скептицизм |
В своїх працях Піррон не припускає можливостей достовірного знання людини про саму себе і світ, також заперечує раціональне існування та обґрунтування моральних норм. Він категорично відкидає не лише можливість пізнання світу, а й необхідність цього пізнання
Сенека |
4 до н.е.-б5 н. е. |
Рим |
Стоїцизм |
Зберігаючи пантеїзм грецьких стоїків, тобто розглядаючи світ як єдине матеріальне і розумне ціле, розробляє в основному морально-етичні проблеми, при правильному вирішенні яких, досягається спокій і невозмутимость духу (Атараксія).
Епікур |
341-270 дон. е. |
Греція |
Матеріалізм |
Атомізм: для пояснення можливості зіштовхнення атомів, які рухаються в пустому просторі з однаковою швидкістю, він вводить поняття спонтанного (внутрішньо обумовленого) "відхилення" атома від прямої лінії; мету філософії вбачав у звільненні людей від страху; вважав за найбільшу цінність духовне та інтелектуальне задоволення.
Плотін |
204-265 до н. е. |
Греція |
Ідеалізм, неоплатонізм |
Неоплатонізм - система, заснована на теорії еманації, згідно з якою Єдине виявляє себе в конечний спосіб у 3 іпостасях: розумі, душі. Космосі (духу, душі, матерії); ціль людського життя - сходження до першоєдиного.
|
Прокл |
412-485 рр. |
Греція |
Неоплатонізм |
На чолі всесвіту знаходиться Єдине, яке він трактує як Бога. Єдине породжує окремих богів; на наступному щаблі всесвітньої ієрархії знаходяться "просто душі" -ангели, демони і герої. Ще нижче існують "часткові душі", до них належить і душа людини. На самому