У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


цивілізації (СНД та її лідера — Росії) через виникнення конфліктів на її території та послаблення впливу в світовому масштабі; посилення впливу Китаю в Тихоокеанському регіоні; активізація мусульманських країн «третього світу» завдяки домінуванню на нафтовому ринку та появі на території колишнього СРСР ознак ісламського відродження.
     Отже, становлення світової цивілізації відбувається через зміну структури (посилення боротьби за лідерство в світі й поліцентризм у світового суспільства) та основних функцій локальних цивілізацій.
     Сьогоднішня цивілізація характеризується становленням світових економічної і геополітичної підсистем, активною діяльністю міжнародних військових сил (миротворчі війська ООН, НАТО, ОБСЄ і т.п.), наяністю глобальних інформаційних комунікацій (зростання міжнародного значення англійської мови, Інтернет, супутниковий та мобільний зв'язок, авіалінії і т.п.).
     Універсалістські тенденції в локальних цивілізаціях проявляються в оптимістичних, позитивних явищах. Таких, як становлення універсального способу життя в діалектичній єдності з місцевим культурним націоналізмом, про що переконливо писали Джон Несбітт і Патріція Ебурдин: «Чим подібнішим стає наш спосіб життя, тим міцніше ми триматимемося за такі цінності, як релігія, мова, мистецтво та література. В міру того, як зближується наш зовнішній бік життя, ми будемо дедалі більше дорожити традиціями, породжуваними всередині нашого суспільства».
     Діалектична єдність локального та універсального проявляється не лише у способі життя, традиціях та цінностях, але й в структурних, інституціональних та функціональних взаємозв'язках, в утвердженні глобальних міжнародних структур і розподілі функцій (лідерів чи ведених) між державами і навіть цивілізаціями.
     Крім глобальних процесів, що породжують оптимістичні сподівання, у світі спостерігається посилення негативних тенденцій, які викликають песимізм.
     Цей процес яскраво охарактеризував А.І.Неклесса, який стверджує, що «інтенсивна неоіндустріальна трансформація «тихоокеанського кільця» відбувається паралельно з процесом дехристиянізації західної цивілізації, формуванням віртуальної постекономіки, що спирається на фінансово-правове регулювання глобального ринку.
     Водночас у світовому розвитку посилюються деструктивні процеси різної етиології, які призводять до своєрідного саморуйнування соціуму («глибокого Півдня») і загрожують охопити весь заселений простір планети. Новий світ, який формується дедалі виразніше, позначає себе як Рах Есоnomicana. Його домінуюча система координат — геоекономічна. Місце попередніх, біполярних конфігурацій глобального суспільства посяде нова, гексогональна модель світу».
     Серед негативних явищ суспільного життя найбільший песимізм викликають, у зв'язку з розширенням міри смерті, дві тенденції, наведені в роботі А.І.Некласси.
     По-перше, масштабна соціальна криза, пов'язана зі стійким погіршенням умов життя значної частини населення планети.
     Ця теза обгрунтована даними Всесвітніх форумів, присвячених проблемі соціального розвитку та глобальній продовольчій ситуації (Копенгаген, березень 1995 р.; Рим, листопад 1996 р.).
     На початку 90-х років частка світового доходу, який отримують найбідніші верстви населення, зменшилася до 1,4%. Співвідношення ж рівнів доходів багатих і бідних збільшилося з 13:1 у 1960 р. до 60:1 в останньому десятиріччі ХХ ст. П'ята частина населення земної кулі використовує 85% планетарних благ і ресурсів, тоді як 1,3 млрд. осіб живуть в умовах абсолютних злиднів.
     За підрахунками Всесвітнього банку понад 120 млн. осіб у світі — безробітні, близько 700 млн. — частково зайняті, 1 млрд. — безграмотні. Майже кожний третій мешканець Землі все ще не користується електрикою. Приблизно 1,5 млрд. не мають доступу до безпечних джерел питної води, 2 млрд. живуть в антисанітарних умовах, 840 млн., зокрема 200 млн. дітей, голодують або страждають від недоїдання. У бідних країнах щорічно вмирає 14 млн. дітей від невиліковних хвороб і 500 тис. жінок від пологів. Дитяча смертність в країнах «третього світу» в 50% випадків викликана недостатнім харчуванням. Від хронічного недоїдання страждає 43% населення Африки на південь від Сахари. Середня тривалість життя пересічного африканця рідко перевищує 50 років. Число політичних емігрантів і жертв міжетнічних конфліктів збільшилося з 8 млн. наприкінці 70-х років до 23 млн. осіб у середині 90-х. Ще 26 млн. осіб є тимчасовими переселенцями. І число їх продовжує зростати.
     По-друге, глобалізація кримінального світу («глибокого Півдня» у А.І.Неклесса). Низка регіонів, які перебувають нині на економічній і політичній периферії світу (тропічна Африка, деякі райони Південної Азії і т.п.), по суті, стають авансценою численних деструктивних процесів, що вразили планету на порозі нового тисячоліття. Найяскравішими прикладами є Руанда, Ліберія, Сомалі, Афганістан. За відсутності стійкого правового середовища тут дедалі ширше використовуються виключно прибуткові кримінально-терористичні технології, нерідко поширювані й у навколишній світ. До того ж, крім «нормальних держав», що внаслідок тих чи інших обставин переживають соціальний колапс, до цієї групи входять і такі екзотичні утворення типу «піратських республік», як Шанська держава, псевдодержавні утворення каренів та монів чи «зона племен» у Пакистані, транзитний простір східноазіатського «золотого трикутника», південноазіатського «золотого півмісяця», центральноазіатської «золотої зірки» та медельїнської «павутини».
     На пострадянському просторі кандидатами на членство у цьому клубі «паралельних суспільств», крім Чечні, є й інші утворення з «локальним суверенітетом»: Абхазія, Карабах, Придністров'я, Південна Осетія, а крім того, такі специфічні ареали, як Крим і Гірський Бадахшан.
     Внаслідок розвитку кримінального світу створюється низка островів «транзитної державності» та транстериторіальних кримінальних консорціумів, і зони із «зниженою суверенністю», що контролюються ззовні (Балкани, Ірак, Сомалі, Таджикистан). До того ж сьогодні існує загроза набуття глобальною миротворчістю рис загальносвітового збройного конфлікту.
     На наш погляд, можна погодитися з твердженням А.І.Неклесса про те, що «контрнаступ цивілізаційних моделей, що йдуть на зміну структурі суспільства Нового часу, відбувається неначе в двох «регістрах»:

«легальної» транснаціоналізації на базі суспільно визнаних інститутів та міжнародного права і

з одночасним формуванням «світового андеграунду» — трансрегіональних неоархаїчних структур різного генезису».      

Приймаючи це твердження,

Сторінки: 1 2 3 4 5