функцій, процесів, елементів даних і складні взаємозв'язки між ними), що вимагає ретельного моделювання й аналізу даних і процесів;
наявність сукупності тісно взаємодіючих компонентів (підсистем), що мають свої локальні задачі і мети функціонування (наприклад, традиційних додатків, зв'язаних з обробкою транзакций і рішенням регламентних задач, і додатків аналітичної обробки (підтримки прийняття рішень), що використовують нерегламентовані запити до даних великого обсягу);
відсутність прямих аналогів, що обмежує можливість використання яких-небудь типових проектних рішень і прикладних систем;
необхідність інтеграції існуючих і знову розроблювальних додатків;
функціонування в неоднорідному середовищі на декількох апаратних платформах;
роз'єднаність і різнорідність окремих груп розроблювачів за рівнем кваліфікації і сформованих традицій використання тих або інших інструментальних засобів;
істотна тимчасова довжина проекту, обумовлена, з одного боку, обмеженими можливостями колективу розроблювачів, і, з іншого боку, масштабами організації-замовника і різним ступенем готовності окремих її підрозділів до впровадження ИС.
Незважаючи на високі потенційні можливості CASE-технології (збільшення продуктивності праці, поліпшення якості програмних продуктів, підтримка уніфікованого і погодженого стилю роботи) далеко не всі розроблювачі інформаційних систем, що використовують Кошт-CASE-засоби, досягають подібних результатів. Застосування семантичних мереж для проектування даного виду систем є по своїй суті кроком в абсолютно новому напрямку, що дозволяє проектувати і впроваджувати інтелектуальні ті, яких навчають, системи для підтримки прийняття рішень.
Семантичні мережі
Семантична мережа - структура для представлення знань у виді вузлів, з'єднаних дугами. Найперші семантичні мережі були розроблені як язик-посередника для систем машинного перекладу, а багато сучасних версій дотепер подібні по своїх характеристиках із природною мовою. Однак останні версії семантичних мереж стали більш могутню і гнучкими і складають конкуренцію фреймовим системам, логічному програмуванню й іншим мовам представлення.
Починаючи з кінця 50-их років були створені і застосовані на практиці десятки варіантів семантичних мереж. Незважаючи на те, що термінологія і їхня структура розрізняються, існують подібності, властиві практично всім семантичним мережам:
вузли семантичних мереж являють собою концепти предметів, подій, станів;
різні вузли одного концепту відносяться до різних значень, якщо вони не позначене, що вони відносяться до одного концепту;
дуги семантичних мереж створюють відносини між вузлами-концептами (позначки над дугами вказують на тип відносини);
деякі відносини між концептами являють собою лінгвістичні відмінки, такі як агент, об'єкт, реципієнт і інструмент (інші означають тимчасові, просторові, логічні відносини і відносини між окремими пропозиціями;
концепти організовані по рівнях у відповідності зі ступенем узагальненості тому що, наприклад, сутність, жива істота, тварина, м'ясоїдне.
Однак існують і розходження: поняття значення з погляду філософії; методи представлення кванторів спільності й існування і логічних операторів; способи маніпулювання мережами і правила висновку, термінологія. Усе це варіюється від автора до автора. Незважаючи не деякі розходження, мережі зручні для читання й обробки комп'ютером, а також досить могутні, щоб представити семантику природної мови.
Штучний інтелект
і теоретичні проблеми психології
Можна виділити дві основні лінії робіт з ИИ. Перша зв'язана з удосконалюванням самих машин, з підвищенням "інтелектуальності" штучних систем. Друга зв'язана з задачею оптимізації спільної роботи "штучного інтелекту" і власне інтелектуальних можливостей людини.
Переходячи до психологічних проблем штучного інтелекту, можна відзначити три позиції по питанню про взаємодію психології і штучного інтелекту.
"Ми мало знаємо про людський розум, ми хочемо його відтворити, ми робимо це усупереч відсутності знань" - ця позиція характерна для багатьох закордонних фахівців по ИИ.
Друга позиція зводиться до констатації обмеженості результатів досліджень інтелектуальної діяльності, що проводилися психологами, соціологами і фізіологами. Як причину указується відсутність адекватних методів. Рішення бачиться у відтворенні тих або інших інтелектуальних функцій у роботі машин. Іншими словами, якщо машина вирішує задачу раніше вирішувалася людиною, то знання, які можна подчерпнуть, аналізуючи цю роботу і є основний матеріал для побудови психологічних теорій.
Третя позиція характеризується оцінкою дослідження в області штучного інтелекту і психології як зовсім незалежних. У цьому випадку допускається можливість тільки споживання, використання психологічних знань у плані психологічного забезпечення робіт з ИИ.
Популярні ідеї системного аналізу дозволили зробити порівняння принципів роботи штучних систем і власне людської діяльності важливим евристичним прийомом виділення саме специфічного психологічного аналізу діяльності людини.
У 1963 р. виступаючи на нараді по філософських питаннях фізіології ВНД і психології, А.Н. Леонтьев сформулювала наступну позицію: машина відтворює операції людського мислення, і отже співвідношення "машинного" і "немашинного" є співвіднесення операционального і неоперационального в людській діяльності. Однак у наслідку при порівнянні операцій, з яких складається робота машини, і операцій як одиниць діяльності людини виявилися істотні розходження - у психологічному змісті "операція" відбиває спосіб досягнення результатів, процесуальну характеристику, у той час як стосовно до машинної роботи цей термін використовується в логіко-математичному змісті (характеризується результатом).
У роботах по штучному інтелекті постійно використовується термін "ціль". Аналіз відносини засобів до мети А.Ньюэлл і Г.Саймон називають у якості однієї з "евристик". У психологічній теорії діяльності "ціль" є конституирующим ознакою дії у відмінності від операцій (і діяльності в цілому). У той час як у штучних системах "метою" називають деяку кінцеву ситуацію до якої прагне система. Ознаки цієї ситуації повинні бути чітко виявленою й описаними формальною мовою. Мети людської діяльності мають іншу природу. Кінцева ситуація може по різному відбивати суб'єктом: як на понятійному рівні, так і у формі представлень або перцептивного образа. Це відображення може характеризуватися різним ступенем ясності, виразності. Крім того, для людини характерно не просте досягнення готових цілей але і формування нових.
Також робота систем штучно інтелекту, характеризується не просто наявністю операцій, програм, "цілей", але й оцінними функціями. І в штучних систем є