Як у дійсності показала історія, психологія і штучний інтелект як науковий напрямок можуть знаходиться в досить тісному співробітництві, взаємно базуючи на досягненнях один одного.

Кілька слів про свідомість

Свідомість виникає у тварин як один із засобів, що поліпшує їхню адаптацію до навколишнього середовища. Швидка (у порівнянні згодом життя тварини) адаптація вимагає здібності передбачати, а мотивом адаптації служать біологічні життєві потреби організму. Штучна система, що володіє такими властивостями, теж здобуває свідомість.

Що така свідомість?

Як улаштована свідомість? Які процеси, механізми, взаємодіючі об'єкти потрібні, щоб виникла свідомість і усвідомлення себе? Що потрібно для виготовлення не моделі свідомості, а просто свідомості?

Звичайне слово свідомість застосовується, як характеристика окремої істоти. Воно може "знепритомніти". А слово розум означає принципову здатність бути свідомим. Наприклад, "людина розумний". Однак, є й інші тлумачення.

Не відомо, як довести, що людина думає. Впевненість у тім, що люди думають, заснована на досвіді і переконаності у власній свідомості, а не на вимірах і логічних висновках з них. От чому науці важко підступитися до глибокого вивчення свідомості. Ми можемо вивчати мозок, нейрони, мови, поводження, але не свідомість саме по собі. Ми спостерігаємо не розум, а розумне поводження.

Раз вуж не можна це точно довести, те потрібно суб'єктивно судити про наявність свідомості в деякого об'єкта по його поводженню. При цьому можна прийняти якесь поводження за свідоме, а згодом з'ясувати, що це була помилка. Але більш надійного способу ні, і не варто гаяти час на його встановлення, якщо тільки це не виявиться критичним для відповіді на поставлені питання.

Сутність суб'єкта суб'єктивна. Людина відноситься до себе занадто предвзято. І хоча майже будь-яка людина може зробити корисні висновки про природу свідомості на підставі поводження людей, швидше за все, ці аргументи не переконливі для інших людей. Тому варто розглянути свідомість інших тварин.

Свідомість і виживання

Поводження тварини керується його нервовою системою. Звичайно, чим більше мозок тварини, тим розумніше поводження цієї тварини. Нервова система, як і інші органи і системи організму, винайдена природою як один із засобів, що забезпечують виживання виду. Розвиток нервової системи і збільшення централізованого мозку відбувся теж у результаті еволюційної боротьби за виживання. Але є такі форми життя, що виживають і без нервової системи, наприклад, рослини.

Рослини не живуть, а виживають. Порівняємо індивідуальне поводження рослини і тварини. Що, власне, у їхньому поводженні сприяє виживанню

виду? Саме слово поводження погане підходить до рослині. Рослини проживають своє століття без помітного прояву індивідуальних властивостей. Виживаність однієї рослини полягає в тім, що воно здатно винести несприятливі умови, що можуть наступити в якийсь період життя рослини. Пристосовність виду рослин до умов, що змінюються, забезпечується тим, що рослини, що погано пристосовані до даних умов, не виживають і не передають свої невдалі ознаки потомству.

Тварини здатні поліпшити своє життя. Вони зовсім інакше відносяться до несприятливих умов тварини, наприклад, кішки і мишки. Вони активно намагаються знайти вихід з положення. Власне, це і можна назвати поводженням. Поводження - це достатнє швидка реакція у відповідь на зовнішні умови, що змінюються. Якщо погані умови зберігаються довго, то кішка намагається пристосуватися до них. Вона шукає правильне поводження в новій для неї обстановці. Але якщо всі спроби поліпшити ситуацію виявляються безнадійними, то кішці, як і рослині, залишається тільки сподіватися і терпіти.

Складне поводження тварин є проявом умовних і уроджених рефлексів. Це справедливо як для простого тварин, начебто равлика, так і для найбільш тямущих, начебто собаки. На відміну від рослин, тварини, що мають нервову систему, здатні здобувати умовні, генетично не запрограмовані рефлекси, тобто навчатися.

Тварини можуть знайти нове вигідне (тобто розумне?) поводження. У деяких випадках поводження, засноване на придбаних рефлексах, настільки "розумно", що деякі, наприклад я, вважають його розумним без лапк. Чи є це поводження проявом "сьогодення" розуму або лише витонченою адаптацією живого організму до мінливого світу, не відомо, тому що ми можемо судити про розум тільки по поводженню, і не маємо конструктивного "індикатора наявності розуму". А чим, якщо не адаптацією до світу аж до зміни світу по своїх потребах, є поводження людини?

Отже, умовившись судити про розум по поводженню, можна виділити два важливих факти.

Є чи розум?

Судження про наявність розуму суб'єктивно, аж до того, що некоторые люди вважають поводження деяких своїх одноплемінників несвідомим.

Можна ввести суб'єктивну шкалу розумності. Наприклад, равлик, кішка і людина перераховані тут у порядку збільшення розумності. Не виключено, що розум починається не із самого найпростішого рівня організації нервової системи, а "виникає" при достатньому її розвитку. Однак, поки не ясно, що таке розум, і не ясний механізм такого виникнення, зручно вважати, що всі істоти з нервовою системою розумні. Зокрема, найпростіші істоти можуть мати "нульову" або "исчезающе малу" розумність. Зате при такому підході можна порівняти поводження багатьох тварин, щоб знайти, що ж саме в поводженні даної тварини здається розумним. Це повинніо бути такі ознаки, що виявляються в