Такі непогані визначення свідомості, як здатність до досягнення мети, або до перебування рішення, або до ухвалення рішення, теж не підходять, тому що вони не конструктивні, зокрема, не зв'язані однозначно з поводженням, що спостерігається. "Ціль" і "рішення" самі визначаються через свідомість. Здатність до спілкування із собі подібними, і форми такого спілкування "більш наблюдаемы", але часто їх важко відрізнити від фізичної взаємодії. Приклад: перенос пилка.

Гарним критерієм розумності, що спостерігається, є здатність активно пристосовуватися до мінливих навколишніх умов, тобто здатність самонавчатися на основі свого досвіду.

Чим же відрізняється свідомість від самонавчання?

Свідомість - це внутрішня властивість, творчий мотор організму, що самонавчається. Початкова свідомість виникає при такій організації нервової системи, що забезпечує можливість навчатися.

Це ще не та самосвідомість, що змушує поступитися місцем бабусі. Конструктивність цього визначення полягає в тому, що воно не обмежує засоби для виготовлення "творчого мотора". Варто винайти і створити пристрій, здатне самонавчатися (саме “саме-”, без поштовхів і зовнішнього впливу, причому не пасивно, а в активній формі, супроводжуваною діяльністю) - і воно одержить свідомість. Знайдіть здатність до самонавчання в робота, і цим буде доведено, що він має свідомість.

Замість слова "самонавчання" іноді використовують більш широке поняття "адаптація". Якщо істота самостійна знаходить нове поводження в нових умовах, причому ніхто не учив його цьому поводженню, то ця істота здатна до

адаптації (до самонавчання). Винахід нового поводження - ознака творчості (хоча ця думка дуже і дуже спірно і для доказу його істинності і помилковості потрібні серйозні філософські вишукування в області поняття “творчість”), а творчість - один з атрибутів свідомості.

Людина збройна

Людина, постачена сучасними технічними засобами (книгами, автомобілями, зброєю), здатний вижити в більш широкому діапазоні зовнішніх умов. Він краще адаптований до світу, чим людина, як жива істота. У

відповідності з таким визначенням, можна вважати, що свідомість цивілізованої людини продовжує розвиватися, хоча свідомість "біологічного" людини, може бути, має межі, що вже досягнуті, судячи з тому, що нам приходиться інтенсивно учитися все життя і нашу розумність пропорційна здібності до адаптації.

Великий потенціал адаптації добре видний з такого уявного експерименту. Уявимо собі істоту з максимально розвитий адаптацією. Нехай ця істота змушена пристосовуватися до людської культури. І воно

навчилося грати в шахи, конструювати космічні ракети і складати вишукані вірші. Хто тепер відмовить йому в розумності! Тому будь-які здібності живої істоти до адаптації варто вважати проявами його свідомості. І кожен вправі суб'єктивно оцінювати ступінь розвитку цієї свідомості.

Осознавание себе

"Початкове" свідомість не гарантує осознавания. Осознавание - це такий рівень розвитку свідомості, при якому суб'єкт відрізняє себе від інших об'єктів, тобто виділяє себе як самостійно функціонуючу систему.

Осознавание себе – головна загальновизнана ознака свідомості. Однак це лише окремий випадок осознавания "зовнішнього" світу. Ми сприймаємо зовнішній світ у виді різних якостей, що відбивають фізичні параметри природних явищ, регистрируемые нашими органами почуттів. Ми усвідомлюємо не свою свідомість, а свої відчуття об'єктного світу і свої думки, представимые у виді образів з об'єктного світу, тобто у виді образів відчуттів. Судження про власну свідомість виводиться зі спостереження свого поводження. Тому проблема осознавания себе зводиться до проблеми осознавания своїх відчуттів.

Осознавание відчуттів забезпечує той же внутрішній механізм свідомості - мотор самонавчання і творчості. Власне свідомість – це не мозок, не поводження, а саме механізм, тобто особливий процес обробки інформації.

Свідомість - це процес, і це коштує ще раз підкреслити! (Відразу приходить у голову те, що ЕОМ - це теж постійний процес: коштує неї виключити і вона стає просто меблями, начебто тумбочки, або частиною інтер'єра, “непритомніє”. Коли ж вона включена, те постійно знаходиться в стані “самосвідомості”, безупинно контролюючи усі внутрішні і всі доступні їй зовнішні процеси.) Можна цілком зберегти інформацію, і зупинити процес її обробки. При цьому свідомість зникне.

Для осознавания важливо, що творчий механізм свідомості виробляє оптимальне в даних обставинах поводження органів. Поводження мозку - це його взаємодія з іншими органами. Поводження руки - це її взаємодія з фізичним світом і з мозком. Якщо знайдено досить зроблене " поліпшуване" поводження, то осознавание теж зникає, заміняючи автоматичним керуванням. Тому ретельно відпрацьоване поводження, наприклад, при грі на музичному інструменті, стає автоматичним і не відволікає осознавание від музичної творчості. Хоча ми не додаємо цьому великого значення, але варто помітити, що супутньому автоматичному поводженню відчуття теж можуть ставати автоматичними, тобто неусвідомлюваними. Наприклад, здорова людина не звертає уваги на те, що при ходьбі на ступни його ніг діє сила в десятки кілограмів. А в іншій ситуації ми почуваємо і свідомо реагуємо на легкий дотик.

Свідомість - це не матеріальний предмет.

Питання "де знаходиться свідомість" не має змісту. Необхідну обробку інформації може виконувати локальний нервовий вузол, мозок або вилучений процесор, але свідомість не знаходиться усередині цих органів. Наприклад, ми бачимо метелика на екрані комп'ютера. Обробка її відчуттів (вірніше - моделі відчуттів) відбувається усередині системного блоку, а матеріального тіла в неї взагалі немає. Звідси випливає, що не можна привласнювати функцію свідомості мозкові, тому що мозок є тільки одним з органів, що підтримують свідоме поводження живої істоти, що спостерігається. Осознавание необхідно тільки там, де неможлива автоматизація.

Живий мозок, як інформаційна машина, постійно взаємодіє