Розкопки філософів, скульптора, картини образотворчого мистецтва і інші види культурного розвитку суспільства свідчать про те, що в каїнах Близького Сходу була високо розвинута цивілізація, а тому можна говорити уже про перукарське мистецтво. При дворах знгатних людей у Єгипті при дворах Фараонів свідчать про те, що там працювали раби, які виконували різні види робіт, в тому числі й перукарські послуги. Характерною зачіскою єгиптян було плетіння багато кіс, які підрізалися рівненькою лінією. Форма зачіски була геометрична. Старі чоловіки носили бороду і волосся середньої довжин, до плечей, юнаки носили коротке волосся і збривали бороду і обличчя. Жіноча зачіска негритянок повинна була пасувати до обличчя, зачіски відповідно прикрашалися, була мода збривіання волосся із чола.

Римляни наслідували грецький і єгипетський стиль в зачісках, чоловіки носили коротке волосся без бороди. В ХІІ – ХІІІ ст. відбувається занепад перукарського мистецтва. Тому, що вважалося, що людина створена Богом і їй непотрібно нічого для того, щоб покращити свою зовнішність. В ХV – XVІ ст. відбувається відродження перукарського мистецтва. Стають модними зачіски в стилі Барокко, це великі зачіски з різними прикрасами. Ці зачіски носять знатні жінки, але з часом інші жінки теж мали змогу їх носити. Це був стиль Баторфней. У ХVІІІ ст. прийшлда мода на кучеряве волосся. Спочатку зачіски були невисокі, але згодом стали рости вверх. Чоловіки в це століття носили перуки з косою, або хвостик перев’язаний чорною ленточкою.

У ХІХ столітті актуальними були зачіски «Айне Каракосна». Чоловіки носили вуса, бакенбарди і бороду. Жіночі зачіски дуже змінювалися. Особливо характерним було прикрашання зачісок.

1815-1848 рр. знову стала епоха перукарської майстерності. Характерна особливість зачісок крупні щільні локони, що укладалися з обох боків голови, завдяки чому виходила міцна, немовби витончена з каменю форма зачісок.

Виник бідермієрський стиль в 1830 р. зачіска зробилась простою, але її носили з усякого роду завитками, кільцевими і спіральними локонами.

Такі зачіски відрізнялися високорозташованими петлями, крученими і плетеннями косоми бічними локонами. У 30-40 роках з’являється косий продукт в зачісці. Бороди тоді не носили, однак мода на бакенбарди збереглася.

З 1920 р. почався новий час, газ, електрика, завивка, трансформація – все це так вплинуло на ремесло перукаря, що в результаті привело до загальної переоцінки малої роботи, а мистецтво долинського перукаря далі більше втрачало своє значення. У повоєнний час техніка високих зачісок удосконалюється. Починають застосовувати укладку феном, хімічну завивку, фарбування волосся різними хімічними речовинами. Застосовують фіксатор для зікріплення форми стрижки: мак, бромін, різноманітні кремені. Використовуються дл укладки волосся спеціальні щітки, фільтравальні ножниці, вдосконалюється технологія стрижок, застосовують нові методи операції стрижок, способи укладок були порівняно одноманітними. Особливо улюбленою була «пачинська зачіска» з більшим проділом, причому проста хвилистість волосся надавала привабливого вигляду всій зачісці.

Слов’янські народи особливо жінки носили косу, по-різному заплетену. Чоловіки носили довге, спадаюче на плечі волосся, а іноді бороду і майстерно завиті вуса.

Чоловіча стрижка «Полька» з послідуючою укладкою.

Стрижка – це скорочування волосся. Процес стрижки складається з методів, зрізів, операцій певного фасону. Це найпростіша операція, в якості якої залежить зовнішній вигляд зачіски та її довговічність. Постійний розвиток моди поступово призвів до змін як форм стрижок, так і решта їх елементів. Стрижки бувають симетричні, асиметричні і комбіновані за методом виконання. Стрижки волосся виконують в основному за допомогою бритви, ножиць та машинки

Розрізняють два види стрижок:

контрастна (сикустна)

неконтрастна (рівномірна)

Контрастна стрижка харпактеризується різним переходо у довжині волосся. При контрастній стрижці немає різкої відмінності у довжині волосся на різних операціях по зменшенню чистоти по всій поверхні волосяного покриву голови, або на окремих її ділянках. Кожен вид стрижки, як жіночої так і чоловічої складається з окремих операцій по обробці різних ділянок волосся голови. При стрижці волосся застосовуються такі операції:

Зведення волосся нанівець.

Тушування.

Філірування.

Окантування.

Стрижка «на пальцях»

Стрижка машинкою.

Градуювання.

Димчастий перехід.

Шліфування.

Моя дипломна робота має тему : «Виконання чоловічої стрижки «Полька» з послідуючою укладкою».

Існує кілька видів цієї стрижки. Її можна виконувати на довгому і короткому волоссі – в цьому перевага «польки». Якщо робиться «полька повна» тобто полька з довгим волоссям, то треба визначити порівняльну довжину волосся. Довге волосся при зачісуванні щораз покриває всю потиличну частину голови. Довжина його має бути рівномірною по всій голові, особливо на тім’яній і скроневих частинах. Стрижку такого волосся нанівець треба робити відступаючи від лінії окантування на 1,5-2 см.

Прядки волосся певної довжини укладені від обличчя. Скроня відкрита пряма. Стиль зачіски – класичний, він дуже знаменитий у мужчин любого віку. «Полька з коротким волоссям за способами роботи нагадує «напівбокс». Коротке волосся треба зводити нанівець нерізко, а полого: на відстані 2,5 см від лінії окантування.

Чисте вологе волосся розчесати по росту волосся. Шкірний волосяний покрив голови ділимо на зони: П-подібним пробілом виділяємо тім’яну зону, пасма волосся збираємо в пучок і закручуємо в джгутик і закріплюємо загином для волосся.

1. Стрижку починаємо з правої скронево-бокової зони. Паралельно краєві лінії росту волосся діагональним проділом виділяємо пасмо, розчісуємо його по росту волосся, і зробимо окантовку горизонтальним зрізом. Паралельно цьому пасму виділяємо наступне, вичісуємо до попереднього і підстригаємо на рівні попереднього під кутом 1350.

Так попередньо, виділяємо пасма діагональними проділами,