Якість харчування населення будь-якої країни відіграє важливу роль у формуванні здоров'я нації. Аліментарний чинник за даними ВООЗ входить у число провідних детермінант здоров'я. Повноцінне раціональне харчування є фундаментом профілактики багатьох неінфекційних захворювань [1]. Його порушення спричинює розвиток аліментарно залежних хвороб.

Зменшене в кількісному чи знижене в якісному відношенні споживання харчових речовин або окремих компонентів, недостатня калорійність раціону зумовлюють порушення обмінних процесів та фізичного розвитку організму, зниження імунітету, захворюваність на анемію, ендокринні хвороби, аліментарну дистрофію, інші види патології. Понад 170 млн дітей у світі мають низьку масу тіла, з яких 3 млн щорічно помирають. Згідно з даними ВООЗ, смерть від низької маси тіла кожного року забирає у дітей з бідних сімей 130 млн років здорового життя [2].

Поряд зі значним поширенням недостатнього харчування, понад 1 млрд дорослих на планеті мають надлишкову масу тіла, а більше 300 млн страждають на ожиріння. Надмірне харчування при низькій фізичній активності, зловживання солоною та жирною їжею спричиняє виникнення захворювань серцево-судинної та бронхолегеневої систем, шлунково-кишкового тракту, хвороби обміну речовин, опорно-рухового апарату, злоякісні новоутворення.

Економічні розрахунки свідчать, що нераціональне харчування призводить до значних витрат на лікування, діагностику, догляд за хворими та їх реабілітацію в медичних установах, про суттєві збитки, пов'язані з втратами для виробництва у зв'язку із захворюваннями, а також втрати доходів для сімей. У Німеччині ці витрати становлять 83,5 млрд марок, або 30% загальних витрат у системі охорони здоров'я, у США — 137 млрд доларів у рік. Результати аналізу показують, що через незадовільне харчування відбувається втрата 4,5% здорових років життя внаслідок передчасної смертності та інвалідності [3].

Дані наукових досліджень та статистики свідчать про значну поширеність проблем здоров'я, пов'язаних з особливостями харчування, і необхідність термінових заходів щодо поліпшення ситуації [4, 5].

Для України актуальність проблем, пов'язаних з якістю та характером харчування, визначається низькою спроможністю більшості населення у забезпеченні повноцінного харчового раціону та значним поширенням аліментарно залежної патології.

Метою дослідження було широкомасштабне вивчення здоров'я в різних групах населення України, у взаємозв'язку з особливостями харчування. Воно приурочувалось до Всеукраїнського перепису 2001 р. Медичним обстеженням та анкетуванням було охоплено 40 тис. осіб у різних регіонах України. Обсяг вибіркової сукупності дав змогу отримати репрезентативні дані та встановити кореляційну залежність між показниками здоров'я і соціально-гігієнічними чинниками, у т.ч. характером та якістю харчування.

Розподіл населення за рівнем добробуту показав, що 19,1% осіб вибіркової сукупності мали прибуток до 125,0 грн на 1 особу, у т.ч. 1,5% — до 50,0 грн, 39,3% — отримували прибуток на рівні 125,1—200 грн, 22,4% — від 200,1 до 311,0 грн і 19,2% — вище прожиткового мінімуму, тобто понад 311,1 грн.

З рівнем матеріального забезпечення населення тісно пов'язані інші характеристики соціально-економічного статусу, зокрема, рівень освіти і професійна приналежність. Соціально-економічний статус населення суттєво впливав на умови життя.

У ході дослідження виявлено значні відмінності у якісних та кількісних характеристиках харчування населення з різним рівнем достатку, тенденції до збільшення споживання м'яса, молока, фруктів за рахунок збільшення добробуту сім'ї.

Встановлено, що м'ясо і м'ясні продукти 1—2 рази на місяць споживали переважно у більшості сімей (57,1±0,86%) з доходом до 125,0 грн на 1 особу, тоді як у сім'ях з доходом 125,1—200,0 грн — частка таких складала 39,3±0,59%, а у тих, що 200,1—311,0 грн — 19,7±0,64%. Один раз у день вживали м'ясопродукти лише 3,2±0,31% сімей з мінімальними доходами, 7,2±0,31% — з низькими, тоді як у сім'ях з високими доходами питома вага їх становила 67,4±0,81%.

Прослідковувалася тенденція до збільшення споживання молока і молочних продуктів, фруктів із збільшенням рівня матеріального добробуту сім'ї. Щоденно молокопродукти були присутні у харчовому раціоні лише 23,2±0,74% опитаних з мінімальними доходами і 78,4±0,71% — з високими.

Дані соціально-гігієнічного анкетування свідчать, що фрукти один-чотири рази на тиждень споживали 8,7±0,49% осіб із найбідніших сімей і 55,8±0,80% — із сімей середнього достатку. Щодня в харчовому раціоні мали фрукти 66,4±0,82% осіб із забезпечених сімей, водночас у малозабезпечених — лише 2,9±0,29% та 17,9±0,46% у сім'ях із середнім достатком.

Вивчення матеріалів Державного комітету статистики України щодо сукупних витрат домогосподарств залежно від середньої величини сукупних витрат на 1 людину свідчить про значну диференціацію у вартості харчування груп із різним рівнем матеріального добробуту. Сім'ї з найнижчими доходами — на м'ясо і м'ясопродукти витрачали 12,7 грн у місяць, а з найбільшими — 142,9 грн, тобто різниця становила 11,3 раза. Вартість витрат на молоко і молочні продукти становила 17,2 та 59,5 грн відповідно, тобто відрізнялася в 3,5 раза, на фрукти — 3,4 та 14,8 грн відповідно, тобто була більшою у 4,4 раза. Дані проведеного нами вибіркового дослідження здоров'я населення у взаємозв'язку із соціально-гігієнічними умовами життя співпадають з показниками Держкомстату України.

Виявлено, що серед осіб, які оцінили харчування своєї сім'ї як добре, лише 2,9±0,29% становили особи з мінімальними доходами; 16,4±0,45% — ті, хто мав доход до 200,0 грн. Водночас серед сімей із середнім матеріальним достатком на 1 людину у розмірі 200,1-311,0 грн їх частка становила 30,3±0,74%, а тих, що понад 311,1 грн — 57,7±0,86%.

Значна частина респондентів знаходилася у складному фінансовому становищі, яке не давало можливості забезпечити повноцінним харчуванням усіх членів сім'ї. На брак коштів, як причину поганої якості харчування сім'ї, вказали 77,8±0,50% — 89,0±0,54% респондентів із сімей з низькими доходами; 40,7±0,79% сімей із середніми доходами і 5,2±0,38% — з вищими за середні.

Вивчення думки батьків щодо харчування дітей виявило значний соціальний градієнт у