якісному забезпеченні продуктами дітей із сімей різного достатку. І хоча показники споживання м'ясних, молочних продуктів та фруктів у дітей із різних сімей були дещо кращими, ніж у дорослих, проте встановлено істотні відмінності у споживанні м'яса та фруктів у дітей із малозабезпечених сімей і таких, що мають середні та високі доходи. Так, щоденно споживали м'ясо лише 4,3% дітей із сімей з мінімальними і 10,2% — з низькими матеріальними достатками, водночас серед сімей із середнім доходом ця частка становила 43,6%, а серед достатньо забезпечених — 71,4%.
Батьки сімей із мінімальними і малими доходами низько оцінювали харчування дітей, а серед основних причин вказували на брак коштів.
Отже, значна частина сімей із низьким і нижчим за середній достатком не забезпечувала належного за якістю і кількістю харчового раціону дітей. Негативно позначалась на організації харчування дітей недосконалість його в дитячих навчально-виховних закладах, на що вказувала значна частина опитаних батьків з різних груп (25,6—38,4%).
Аналіз матеріального стану населення України виявив, що можливість задовольнити усі основні потреби сім'ї за рахунок сімейного бюджету мали 23,5% опитаних, потреби лише у харчуванні — 51,8%. Обмежували себе у харчуванні 24,7% респондентів. Серед тих, кому сімейного бюджету не вистачало на забезпечення повноцінного харчування — 42,5% були особи з мінімальними доходами, та 37,2% — із низькими.
Дані спеціального дослідження в 2001 р. є близькими до результатів вивчення самооцінки домогосподарствами України рівня їх матеріальної забезпеченості, проведеного у 2003 р. Лише 36,5% домогосподарств свою матеріальну забезпеченість вважають достатньою. Водночас, відмовляють собі у самому необхідному, за винятком харчування, — 50,2% опитаних. А в 17,3% домогосподарств доходи не дозволяють забезпечити навіть достатнє харчування [6].
Якість харчування істотно позначалася на показниках захворюваності дитячого населення. Так, відмінності в загальній захворюваності дітей, які споживали м'ясо щоденно (877,6‰) та 1 раз в місяць (1348,2‰) становили 1,5 раза. Особливо виразно на формування показника захворюваності впливала частота споживання фруктів. Серед дітей, які у харчовому раціоні щоденно мали фрукти, захворюваність на анемію була у 2,2 раза нижчою, ніж серед тих, хто споживав фрукти епізодично. Хронічна патологія мигдаликів та аденоїдів виявлялась у дітей із сімей з низьким життєвим рівнем у 3,8 раза частіше, хронічні фарингіти і ларингіти — у 2,5 раза частіше, ніж у дітей із забезпечених сімей.
Серед чинників, які негативно позначилися на здоров'ї дітей, 63,5% батьків з малозабезпечених сімей вказували на незадовільне харчування.
Виявлені особливості харчування груп населення з різним рівнем матеріального добробуту та його вплив на стан здоров'я зумовили необхідність розробки системи заходів щодо забезпечення належного харчування.
На поліпшення умов життя населення України, у т.ч. забезпечення потреб у раціональному і збалансованому харчуванні, спрямовані заходи, окреслені Стратегією подолання бідності в Україні, Концепцією державної політики у галузі харчування та цільовими комплексними програмами у сфері охорони здоров'я [7—9]. Основні заходи Стратегії передбачають створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян, підвищення ефективності соціальної підтримки найбільш вразливих груп населення.
Заходи із забезпечення належної якості та характеру харчування стали органічною частиною Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002—2011 роки [10]. Ними передбачено забезпечення дітей і підлітків на пільговій основі якісними харчовими продуктами та чистою питною водою з організацією загального харчування в дошкільних закладах, школах, професійно-технічних училищах; розробку нормативно-правових актів щодо захисту продуктів харчування, продовольчої сировини від забруднення канцерогенними речовинами, пестицидами, важкими металами та іншими токсичними речовинами; визначення диференційованих раціонів харчування для дітей та дорослих з метою запобігання розвитку алергічних захворювань та бронхіальної астми; сприяння виробництву харчових продуктів з урахуванням потреб осіб, хворих на алергію.
Заплановано врахувати в територіальних та галузевих програмах соціального розвитку заходи щодо створення сприятливих для здоров'я населення умов праці, навчання, водопостачання та харчування. Визначено доцільність розробки цільової комплексної програми "Поліпшення харчування населення і підвищення якості харчових продуктів". У Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров'я нації" в окремому розділі "Якість і безпека продуктів харчування" передбачається комплекс заходів, спрямованих на зменшення впливу на здоров'я населення неякісних і забруднених харчових продуктів та оптимізацію раціонів харчування. У реалізації поставлених завдань беруть участь відповідні міністерства і відомства, Академія медичних наук України, місцеві державні адміністрації.
Міжсекторальний комплексний підхід до вирішення проблем здоров'я, пов'язаних з особливостями харчування, дозволить попередити аліментарно-залежні захворювання, підвищити рівень життя і здоров'я населення України.
Висновки. Таким чином, здоров'я населення у значній мірі залежить від умов і способу життя, провідну роль при цьому відіграє якість харчування. Неповноцінне харчування є причиною виникнення широкого спектру патології в організмі, зниження рівня здоров'я населення України, що завдає значних економічних збитків, пов'язаних з витратами на медичну допомогу, тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю тощо.
В Україні спостерігається виразна диференціація населення за характером і якістю харчування, яка пов'язана у значній мірі із стратифікацією суспільства за рівнем матеріального добробуту. У групах населення з низькими доходами не забезпечується достатній за калорійністю і збалансований за основними інгредієнтами харчовий раціон.
Особливості харчування суттєво позначаються на показниках стану здоров'я населення. Особливо чутливою групою до вад харчування є діти. Відмінності у харчуванні дітей із сімей з різним рівнем матеріального достатку зумовлювали різницю у рівнях загальної захворюваності в 1,5 раза, зокрема на анемію — у 2,2 раза, на хронічну патологію органів дихання — у 2,5—3,8 раза.
В Україні обґрунтовано стратегічні напрями державної політики у сфері охорони здоров'я, які ставлять за мету забезпечення здорового харчування усіх верств населення. Заходи з реалізації державної політики щодо вказаної проблеми відображені у низці нормативно-правових,