Перед приклеюванням треба прикласти вії і при необхідності підрівняти їх. Як правило, у перший раз після покупки клей на накладні вії наносити немає необхідності: на них уже є речовина, що клеїть, і вони цілком готові до вживання. Досить зняти вії з підстави, прикласти якнайближче до краю вік і легко пригорнути, щоб вони прилипли. В другий і наступні рази знадобиться спеціальний клей для вій.

Користатися їм досить легко: треба узяти вії пінцетом, нанести на внутрішню частину підстави (але не на самі віка!) тонкий шар клеячи. Поки клей ще вологий, накласти вії до краю вік (рухом від центра в сторони) і

пригорнути. Лінію, утворену накладними віями на столітті, легко зафарбувати контурним олівцем. Потім накладають на вії туш, щоб натуральні і наклеєні вії змішалися.

Більш природно виглядають окремі вії, що накладають тільки на те місце, де необхідно, і не знімають доти, поки вони не почнуть обсипатися.

Прикріпити їх також не складе особливої праці: дрібну крапельку клеячи нанести на підставу кожної штучний вії. Потім узяти вії пінцетом і прикласти її поверх власних так, щоб клей не торкнувся століття. Потримати вії в такім положенні кілька секунд, поки не висохне клей.

Накладні вії краще не використовувати алергікам, особливо людям, чуттєвим до латексу, — це речовина найчастіше входить до складу клеячи для штучних вій. Тому при покупці клеячи необхідно ознайомитися з його складом.

Якщо часу зробити вечірній макіяж у вас немає — приміром, ви йдете в ресторан відразу ж після роботи і тільки встигаєте заскочити додому переодягтися, звичайний денний макіяж можна швидко перетворити у вечірній, підсиливши його за допомогою блискіток. Поверх помади наносять блиск для губ. Їм можна покрити і щоки, шкіру під бровами, центральну частину вік.

Можна використовувати сухі тіні і рум'яна з блискітками. Їх наносять як на основу, так і без її.

Ефектний і святковий макіяж допоможуть створити золоті чи срібні тіні. Срібло особливе добре дивляться на блідій шкірі, золото ж підійде будь-якому типу зовнішності. Такі тіні можна наносити не тільки на віка, але і на скроні, нижню губу, плечі і руки. Золоту пудру візажисти рекомендують наносити на мочки ушей і на волосся, особливо якщо ви вирішили зробити зачіску, у якій волосся зачісуються назад.

Карпати. Традиційна культура укра-їнського населення цього надзвичайно самобутнього регіону розвивалася у загальноукраїнському руслі, незважаючи на те, що його територія протягом довго-го часу переходила з рук в руки загарб-ників. Існує й генетичний зв'язок культу-ри місцевого населення з давньоруською культурою, що простежується не тільки по історико-археологічних джерелах, а й у пізніших музейних експонатах і польо-вих матеріалах.

Народний одяг Карпат являє собою своєрідний феномен. Специфічні істо-ричні умови, замкненість натурального селянського господарства, обмеженість ринку збуту — все це уповільнювало роз-виток традиційної культури, зокрема культури вбрання, прийоми створення якого майже без змін передавалися від покоління до покоління. Триваліше, по-рівняно з іншими районами України, побутування в Карпатах традиційних на-родних промислів та ремесел забезпечи-ло величезне розмаїття неповторного етнографічного матеріалу, на жаль, недо-статньо вивченого й до сьогодні.

В окремий комплекс можна виділити одяг населення гірських районів Карпат. Своєрідністю визначався костюм гуцулів, в якому зберігалося багато архаїчних рис. Чоловіча сорочка була тунікоподіб-ною, з характерною вишивкою на з'єд-нанні рукавів зі станом. Носили її навипуск, підперізуючи широким шкіря-ним поясом (чересом) із металевими прикрасами та орнаментальним тиснен-ням. Штани шилися з білого полотна (покрениці), кольорового сукна (крашениці) або білого сукна (гачі). Холоші знизу іноді закочувались і вишивались. Найвідоміші елементи костюма гуцу-лів — кептар і сердак (прямоспинний ко-роткий піджак із домашнього сукна тем-ного кольору, з бічними клинами або без них). Зверху вдягалася прямоспинна довга манта з пелериною. Плечовий та верхній одяг у гуцулів густо оздоблю-вався вишивкою, аплікаціями. Чоловіки пов'язували шию хусткою, а волосся під-різали спереду. З головних уборів по-ширені були облямована хутром шапка й хутряна вушанка. Влітку в багатьох місцевостях чоловіки вдягали пояркові брилі-кресаш, оздоблені півнячим пір'ям. Характерним взуттям були постоли, що вдягались на онучі або панчохи з домо-тканого сукна (капці). Молодь носила й чоботи.

Не розлучалися гуцули зі шкіря-ною, прикрашеною тисненням та мід-ними бляшками торбинкою, яку вішали через плече (тобівка, бесаги), порохів-ницею (перехресниця) й гопірцем.

Чоловіки, як і жінки, прикрашали себе намистом із плодів, у яке іноді вплі-тали мідні ґудзики, а також браслетами, мідними ланцюжками-регя.зялш. Ретязі з хрестиками одягали на шию, ними скріплювали поли сердака, коли його накидали на плечі, на них підвіигували до пояса люльку. Носили також персні з пірамідальними горбками.

Сорочка гуцулок була з прямим поли-ком і вузенькою обшивкою при шиї. За-міжні жінки одягали одну або дві сму-гасті запаски, дівчата — спідниці. Жіно-чі кептар і сердак не відрізнялися від чоловічих. Крім того, жінки носили та-кож сердак на хутрі й короткий кожу-шок. Святковим жіночим одягом була гугля — плащоподібна накидка з вовня-ної тканини.

У гуцулів заплітали коси не тільки дівчата, а й заміжні жінки. Дівчата вплітали у волосся також штучні коси з конопель або гарусу. Дівоче вбрання го-лови було, як правило, вінкоподібне зокрема, тут носили старовинне чільце — нанизані на дротик або ремінець мідні пластинки у формі маленьких