У 30-х роках нашого століття в багатьох районах Буковини поширюється сорочка на кокетці, вишита у техніці хрестика на плечах, грудях, під кокет-кою, на манжетах. Вижницький район, особливо село Виженка, славиться свої-ми вишивками сорочок-рукав'янок, які щедро прикрашені скісними лініями ор-наментальних узорів. Найчастіше це поєднання широких і вузьких смуг гео-метричного орнаменту. Цю традицію продовжує у своїй творчості Параска Клим, заслужений майстер народної творчості України. Найулюбленіша гама її вишивок — сполучення жовтого й ко-ричневого або вишневого й зеленого кольорів. Подібним чином декорувались і кептарі. Вони невеликі за розміром, оздоблені чорним смушком і вишиті синьою, червоною, зеленою вовняною ниткою поверхневою гладдю. Чудовий орнамент із досить простих елементів квіток, листочків, гілочок утворює ма-льовничу смугу, що розміщується по краях кептаря.

В останні десятиліття орнаментація буковинських сорочок розвивається в на-прямку дальшої розробки рослинних мо-тивів, посилення декоративності загаль-ного строю вишивки. Починаючи з 50-х років поширилася вишивка бісером, кот-ра тяжіє до натуралістичного передання квіткових мотивів. Якщо у 60—70-х ро-ках переважали композиції килимового характеру з тенденцією до відтворення невеликих за розміром квіток — пере-важно темно-вишневих, синіх, темно-зелених,— то 80-ті роки демонструють інтерес до яскраво-червоних, фіолетових, смарагдових відтінків із значним укруп-ненням рослинних мотивів, які набува-ють об'ємності. Так, сорочки народної майстрині Єлизавети Ступарик із села Ошихліби Кіцманського району мають одну особливість, яка стала помітною тенденцією в оздобленні сучасних сорочок, вишитих бісером. їхні чохли обо-в'язково прикрашені широкими смугами цирок — ажурних мережок складного рослинного орнаменту, виконаних білим шовком. Блиск шовку ефектно контра-стує з барвистою вишивкою бісером.

Найбільш характерними сорочками Покуття є чорнєнки, які носили заміжні жінки, і червоненки, що їх вдягали дів-чата. Самі їхні назви свідчать про коло-рит вишивки. Вони мали здебільшого геометричні орнаменти, які укладалися у скісні ламані вертикальні смуги або ж розташовувалися в шаховому порядку, суцільно вкриваючи все поле рукава ниж-че плічка і зморшки. Останні мали під-креслено горизонтальне спрямування і складалися з трьох-чотирьох рядків, утворених із ромбів, квадратів чи зиг-загів.

Цікаво, що варіанти червоного кольо-ру в різних селах Покуття мали свої відтінки — від оранжевого до буряко-вого. Одною з улюблених схем узору була композиція з чотирикутників, уся площина яких заповнювалася нитками в різних напрямках, завдяки чому ство-рювалася багата палітра вишневого ко-льору від світлого аж до темно-фіоле-тового.

Подекуди чорнєнки вишивали дріб-ними чорними купочками в техніці під назвою кучерявий стег, що викликало враження високого рельєфу. До цього слід додати і те, що на Покутті існував звичай рясити жіночі сорочки й чоловічі портяниці, тобто закладати їх у дрібні збори. Це також створювало додатковий ефект глибини поверхні полотна.

Найпримітнішою особливістю народ-ного вбрання Покуття є вишивка білим по білому (Снятинський район). Це переважно узори геометричного харак-теру — восьмипроменеві розетки, ламані лінії, ромби тощо. Завдяки застосуван-ню різноманітних наскрізних технік виконання біла нитка створює неповтор-ну світлотіньову гру від блискучо-білого до темно-сірого. Крім геометричних, снятинські вишивки демонструють інші мотиви: зображення птахів, вазонних квітів із двома птахами, птахів у вигляді грифонів та ін.

Своєрідним чином прикрашався й безрукавний одяг Прикарпаття. Так, місцеві кептарі — цурканки — оздоблюва-лися тхорячим хутром, яскравою аплі-кацією із сап'яну й вишивкою. В компо-зиції розміщення узору відчувається тонке розуміння особливостей різних матеріалів: біле гладке тло цурканки контрастувало з пухнастим теракотово-чорним хутром; барвиста сап'янова аплікація підкреслювалася вишивкою козликом. В оздобленні цурканок завжди присутнє гармонійне співвідношення декору, утвореного орнаментом із кучерів, і загальної площини білого тла. Смуги оздоблення розміщуються відповідно до конструкції виробу, візуально видовжуючи шви. Інший різновид безрукавок — мунтяни — в художньо-стильовому плані подібний до цурканок і близький до молдавського вбрання.

Третьою історико-етнографічною зоною розглядуваного регіону є Закарпаття. Комплекс убрання українського населення і тут мав певну специфіку.

Жіночі сорочки Закарпаття представлені кількома варіантами. Сорочки опліччя побутували у північних гірських районах. Вони були двох видів: довгі та короткі. Довгі носили до полотняної стідниці—фартуха (плата), а короткі, що мали пазушний розтин на плечах чи збоку,— до кольорової сукні.

Короткі сорочки з суцільним рукавом, особливо характерні для Закарпаття, вживалися в комплексі з полотняною спідницею (спідником, подолком), одноплатовою обгорткою та двоплатовою і запаскою. Пазушний розтин — із правого боку, в місці з'єднання полотнища з рукавом чи боковим полотнищем. Такого типу сорочки трапляються у по-ляків, болгар і словаків. Верхня частина сорочки збиралася довкола шиї та викінчувалася коміром — обшивкою.

Побутували також сорочки з підтичкою, суцільні з розрізом на плечах і зібрані при шиї, сорочки-волошки на кокетці, сорочки з брижами, подібні до ківських.

Обгортка (опинка) Східного Закар-паття аналогічна буковинській, покут-ській та наддністрянській. Це виткане з вовни чинуватим переплетенням тонке видовжене прямокутне полотнище. За-паски ткали також чинуватим перепле-тенням (ромби, смерічки), укладали гли-бокими поздовжніми зборами або густо рясували. Із трьох боків вони викінчу-валися кольоровою волічкою (косицею), а до верхніх кінців прикріплювалися тороки. Розмір запасок звичайно 80х60 см. Основа робилася з тонкого щільного прядива одного кольору (чор-ного, червоного), а поробок — із різно-кольорових ниток, іноді металевих. Свят-кові запаски ткалися сухозлоттю — ме-талевою ниткою сріблястого або золота-вого кольору.

Для південно-західних районів ха-рактерний комплекс жіночого одягу з платом, який закривав сорочку лише спереду. Сорочку і плат підперізували вовняним тканим поясом. Плати пере-важно були з чорного або темно-вишне-вого сатину, що приємно контрастувало з білим кольором сорочки.

Кептарі Закарпаття