У 1960 році Конгрес США прийняв аналогічне законодавство, що регламентує барвники. Поправки у відношенні барвників до Закону про харчові продукти, ліки і косметичні засоби вимагають, щоб на барвники, що використовуються в харчових продуктах, ліках, а також конкретних виробах медичного призначення, був отриманий дозвіл від Управління харчових продуктів і ліків до їх надходження до торгівельної мережі.

На відміну від харчових добавок, барвники, які використовувалися до прийняття законодавства, дозволені до подальшого їх використання тільки при умові проходження додаткової перевірки, що підтверджує їх безпеку. З числа вихідних заздалегідь занесених в реєстр 200 барвників, 90 були вказані як безпечні, а інші або зняті з використання Управлінням харчових продуктів і ліків, або вилучені промисловістю.

І поправка відносно харчових добавок, і поправки відносно барвників, містять положення, згідно з яким видача дозволу на яку-небудь харчову добавку забороняється у випадку, якщо виявлено, що дана добавка викликає рак у людей і тварин. Дана умова часто іменується як Умова Делані, назва якому була дана в честь його засновника – представника конгресу Джеймса Делані (демократа від штату Нью-Йорк).

Нормативні положення, відомі як практика рекомендованого виробництва (GMP), обмежують кількість харчових добавок і барвників, що використовуються в харчових продуктах. Для досягнення необхідного ефекту виробники використовують тільки необхідну для цієї мети кількість добавок.

1.5. Яким чином здійснюється видача дозволу по добавках, що використовуються в харчових продуктах?

Для надходження в продаж нової харчової добавки або барвника виробник повинен передусім звернутися з проханням в Управління харчових продуктів і ліків за отриманням дозволу. Щорічно в Управління харчових продуктів і ліків подається близько 100 заявок по нових харчових добавках і барвниках. Велика частина цих заявок подається по непрямим добавкам, таким як пакувальні матеріали.

Заявка на харчову добавку або барвник повинна надавати переконливі докази того, що добавка, яка пропонується функціонує у відповідності зі своєю запланованою дією. Часто для демонстрації того, що речовина не буде чинити шкідливих впливів при встановлених для людини дозах споживання, потрібне проведення досліджень з тваринами із застосуванням великих доз даної добавки протягом тривалого часу. Дослідження споживання харчових добавок людиною також можуть бути представлені в Управління харчових продуктів і ліків.

У процесі прийому рішення відносно дозволу добавки управління розглядає склад і властивості речовини, ймовірну дозу споживання, його можливі довгострокові дії і різні фактори безпеки. Доказ абсолютної безпеки речовини не представляється можливим ні по якій речовині. Тому, Управління харчових продуктів і ліків повинно встановити, чи є дана добавка безпечної при умовах використання, що пропонуються, на основі найбільш передових наукових знань.

У разі дозволу добавки, Управління харчових продуктів і ліків випускає нормативні положення, які можуть містити різновиди харчових продуктів, де ця добавка може бути використана; максимальну дозу її споживання; а також спосіб її вказівки на етикетках харчових продуктів. Добавки, що пропонуються для використання в м'ясних продуктах і птиці, також повинні отримати особливий дозвіл з боку Міністерства сільського господарства США (USDA). Потім посадові особи федеральних служб проводять ретельне спостереження за споживанням американськими громадянами даної нової добавки, а також за результатами нових досліджень по її безпеці з метою забезпечення того, що її використання продовжує залишатися в рамках безпечних меж.

Крім того, з метою сприяння проведенню перевірки безпеки всіх добавок, що триває Управління харчових продуктів і ліків керує Системою нагляду за негативними побічними ефектами (ARMS). Система проводить відстеження і розгляд всіх скарг, що поступають від окремих осіб або їх лікарів, які стосуються конкретних харчових продуктів; харчових добавок і барвників; вітамінів або мінеральних добавок. Комп’ютерні бази даних Системи спостереження за негативними побічними ефектами допомагають посадовим особам при вирішенні питання, чи уявляють заявлені негативні побічні ефекти реальну загрозу для здоров'я населення з боку харчових продуктів, з тим щоб потім могли бути вжиті відповідні заходи.

2. Гормони в продуктах

2.1. Початок кінця

У 1950 році світова спільнота дізналася, що добавки гормональних препаратів в корм сільськогосподарських тварин підвищують приріст. З того часу Європа пройшла шлях від активного застосування гормонів в тваринництві до повної заборони на їх використання.

"Виколупати" естроген і прогестерон з м'яса неможливо. Ні кип’ятінням, ні тривалою термічною обробкою справитися із "зайвими" гормонами не вдається. Якщо стимулятори нагромадилися в м'ясі – вони залишаться в тій же кількості і в ковбасі, і в інших продуктах переробки. Будь-який мікроб від дизентерійної палички до сальмонели – дитячий лепет в порівнянні з гормонами. Мікроби можна убити, гормони – ні.

У США використання гормональних препаратів в промисловому тваринництві стало загальноприйнятим. Наприклад, в штаті Айова препаратом диэтилстильбестрол відгодовують 70% худоби і 90% бройлерів. Правда, американці чесно попереджають своїх громадян, що м'ясо вирощене на гормонах. Чисте дуже дороге.

Поки капіталісти нарощували прирости, отримуючи надприбутки, радянські поросячі і курячі тушки походили своїм кольором і статурою на убитих з особливою жорстокістю і цинізмом після тортур голодом. У будь-якому випадку наші кури йшли на забій щасливі і з чистим від гормонів м'ясом.

Потім завіса звалилася, і незалежні осколки величезної країни попали – де частково, де повністю – в продовольчу залежність від Заходу. Тепер м'ясо з "рум'яними" гормонами