4. Барвники четвертої групи

Натуральні барвники рослинного походження діють аналогічно відтінювальним барвникам, тобто вони проникають тільки у зов-нішній шар волосся, однак утримуються міцніше, особливо при си-стематичному застосуванні. Вони не можуть радикально змінити колір, але посилюють відтінок, поліпшують стан волосся, лікують шкіру голови. Для фарбування і догляду за волоссям використо-вують різні рослини та їх частини — корені, стебла, листя, квіти, плоди, кору.

Кориця, хміль надають волоссю золотистого відтінку; липа, шавлія, зелені волоські горіхи — рудувато-коричневого; лушпиння цибулі — яскраво-золотистого або коричневого; ромашка м'яко освіт-лює волосся; ревінь може надати світлому волоссю русого або мідного відтінку; чай, какао, кава змінюють колір волосся на червоно-коричневий, каштановий.

Особливо відомі та широко застосовуються серед рослинних барвників хна і басма.

Хна — порошок жовто-зеленого кольору, готовий до викорис-тання. Бажаний результат фарбування залежить від часу витримки фарбувальної суміші та натурального кольору волосся. Отримують різноманітні відтінки — золотисті, руді, світло-каштанові.

Порошок басми має сірувато-зелений колір. Фарбує у темні кольори — зелений, зелено-синій, тому самостійно у чистому вигляді не використовується. У поєднанні з хною басма застосо-вується ширше, дає різні відтінки від світло-каштанового до синьо-чорного.

5. Металеві барвники

Першими хімічними препаратами для фарбування були мета-леві барвники. Вони прості у застосуванні, але далекі від доскона-лості, роблять волосся менш еластичним, надають перенасиченого неприродного кольору.

Характерною для цих фарб є непередбачуваність дії металів, які можуть дати специфічний відтінок: свинець — пурпуровий, мідь — червоний, срібло — зелений. А головне — ці барвники шкідливі для здоров'я людини. Тому використовують їх рідко у складі недорогих засобів для фарбування і препаратів для відновлення кольору волосся типу «Антиседин». Металеві барвники можуть бути одно-складними на основі срібла; двоскладними на основі сірки або сірчаних солей, срібла, міді, кобальту, заліза, свинцю, нашатирного спирту.

6. Використання барвників та засобів догляду за фарбованим волоссям

Для максимального збереження волосся фірми-виробники пе-рукарських хімічних препаратів упроваджують нові лінії засобів, які поєднують властивості барвників різних груп, лікувальні, оздо-ровчі процедури для волосся, мають захисні функції. Ці препарати пропонуються для використання комплексно або самостійно. Окрему серію становлять нові хімічно-фізичні барвники, або барв-ники легкої дії, у складі яких мінімальна кількість хімічних речовин (аміаку — 0-2%, перекису водню — 1-2%). Наявність у препараті натуральних компонентів — протеїну рослинного походження, бджолиного воску, вітамінів С, Е забезпечує відновлення волосся, повертає йому природну красу. Ці барвники активно використову-ються для поновлення природного відтінку волосся після виго-рання, хімічної завивки, для відновлення ушкодженої структури волосся.

Нові розробки пропонують:—

захисні добавки до барвників, що посилюють колір, захища-ють шкіру, створюючи на її поверхні бар'єрний шар, який зменшує подразнення, а також підвищують еластичність волосся;—

двофазні засоби декапірування, які м'яко діють на фарбоване волосся;—

відновлювальні вітамінні препарати, які додаються під час фарбування, поліпшують кондиціювання волосся, запобігають по-яві посічених кінчиків волосся;—

системи догляду за волоссям після фарбування, які відновлю-ють природний об'єм і життєву силу волосся, сприяють закриттю лусок волосся;—

шампуні з вітамінами на рослинних протеїнах та ін.

7. Чинники, що впливають на вибір барвника

Асортимент засобів для фарбування сьогодні надзвичайно ши-рокий. Для достовірності інформації та з метою власного про-фесійного зростання перукареві потрібно постійно знайомитися з новинками, аналізувати анотації препаратів, класифікувати їх, ціка-витися досвідом колег щодо використання барвників. Підхід до ви-бору кольору барвника у кожному випадку має бути індивідуаль-ним. Для того, щоб вдало вибрати барвник, слід враховувати такі фактори:

1) природний колір волосся;

2) відсоток сивини;

3) довжину відрослих коренів після попереднього фарбу-вання;

4) рівень тону по довжині та на кінчиках волосся;

5) необхідний рівень освітлення;

6) сумісність відтінків;

7) колір шкіри обличчя клієнта;

8) чутливість волосся до барвника;

9) побажання клієнта, стан його здоров'я.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер - стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. - 2003. - №4. - С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002.

8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, дет-ские. — М.: Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое посо-бие. - К.: 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. — 2004. - №5.- С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.- С. 48-50.

19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

20. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004.