РЕФЕРАТ

на тему:

Основи моделювання та конструювання зачісок. Створення зачіски відбувається за певними законами ком-позиції.

Створення зачіски відбувається за певними законами ком-позиції:

1. Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані при-значенню зачіски. З цього випливає, що практичне призначення зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска недо-речна на роботі або спортмайданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на прийомі офіційного характеру;

2. У зачісці присутній композиційний центр, який здебільшого трактується як місце зосередження основних, важливих зв'язків між елементами. Він може розташовуватись на будь-якій частині голови і не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії;

3. Усі частини, компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини. Цей закон базується на масштаб-ності, тобто відношенні величини форми зачіски до величини голови, деталей обличчя, фігури людини. Масштабність має прямий зв'язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж з темного.

Кожна нова мода висуває свої критерії в оцінці величини зачіски. Сьогодні модно носити гладеньке волосся, а завтрашній день пропонує збільшити зачіску або деталі до певних розмірів.

Отже, довершеною можна вважати зачіску, де другорядне підля-гає головному, де існує взаємозв'язок усіх компонентів і панує врівноваженість.

Рис. 10.10. Горизонтальні лінії

Форма — це загальний контур зачіски, видимий під будь-яким кутом зору. Вона тривимірна і змінюється залежно від кута зору.

1. Геометричний вид форми та її частин. Для оцінки об'ємної форми важливі два ракурси: вигляд зачіски в анфас, зі сторони обличчя, та вигляд збоку. Форми за виглядом нагадують геометричні фігури — кулі, конуси, куби та ін. Загальна форма зачіски дає уявлення про ідею зачіски, ЇЇ призна-чення й художній задум. Заповнюючи контур деталями, можна ще виразніше передати ідею зачіски, підсилюючи декоративність її рішення. Форма ха-рактеризується поверхнею. Характер поверхні створюють лінії. Існують чотири базових типи ліній, які око людини здатне прослідкувати в зачісці. Горизонтальні лінії — паралельні, вони проходять в одному і тому ж на-прямку, не перетинаючись, на незмін-ній відстані одна від одної відносно лінії горизонту або лінії підлоги. Гори-зонтальна лінія відповідає за ширину в зачісці, бо вона впадає в око, почина-ючи з центральної точки і до самого її кінця (рис. 10.10). Горизонтальні лінії створюють відчуття спокою, монументальності.

Вертикальні лінії — прямі, спрямо-вані згори вниз або знизу вгору. Подібні лінії в зачісці візуально подовжують і звужують обличчя (рис. 10.11). При ство-ренні зачіски вони виражають злет, праг-нення ввись, або ж навпаки — рух униз.

Діагональні лінії розташовуються між горизонтальними та вертикальними. Часто їх використовують для підкреслен-ня або, навпаки, приховування якихось рис обличчя. Діагональні лінії викорис-товуються для привертання уваги до зачіски (рис. 10.12).

Рис. 10.11. Вертикальні лінії

Рис. 10.12. Діагональні лінії в зачісці

В емоційному плані вони створюють відчуття руху, спливання (текучості).

Зігнуті лінії надають зачісці обтічної форми. Згин може бути великим або малим, може утворювати повне коло або тільки части-ну кола. Лінії можуть бути спрямовані горизонтально, вертикально або діагональне. Лінії, що повторюються у протилежних напрям-ках, утворюють у зачісці хвилю або рух. Вдале поєднання та вико-ристання цих ліній допоможе у створенні зачісок.

Зачіски з використанням лише одного типу ліній є простими (рис. 10.13).

У зачісці можуть повторюватись паралельні лінії — прямі або ламані, вони роблять її цікавішою (рис. 10.14).

Рис. 10 13 Зачіска з одним типом лінії

Рис. 10.14. Зачіска з лініями, що повторюються

Контрастуючі вертикальні та горизонтальні лінії сходяться під кутом 90°. Вони створюють ефект різкого переходу та рекомендовані для створення незабутнього образу й особливого враження (рис. 10.15).

Проміжні лінії, як правило, ламані; використовуються для зв'яз-ку й пом'якшення горизонтальних і вертикальних ліній (рис. 10.16).

Рис. 10.15 Контрастуючі лінії Рис. 10.16. Проміжні лінії

2. Величина форми та її частин. Ця особливість підкреслює, що величина зачіски з обличчям ілюзорно збільшується або зменшу-ється. Наприклад, при маленькій зачісці обличчя буде виглядати більшим, а при великій воно візуально зменшується. При цьому не слід забувати про співвідношення величини зачіски з фігурою. Дрібні деталі у великій формі підкреслюють її величину, а великі, навпаки, візуально зменшують.

3. Маса форми та її частин. Зі зміною форми за величиною змінюється і її маса, тобто зрима вагова кількість форми. «Важка» та «легка» форми викликають різні емоційні оцінки. Чим монолітніше побудована зачіска, тим масивніше вона виглядає. Ста-тична форма виглядає важче, ніж така ж за формою, але характерна рухом волосся.

Максимальної маси набувають форми, наближені за своїм вигля-дом до форми куба, циліндра, кулі. На зміну маси форми впливає характер прикрас.

4. Колір і фактура. Ці елементи суттєво впливають на зовнішній вигляд форми зачіски. Якщо в моделях статичних форм виправда-не використання чистого кольору — білого, чорного, червоного, то в рухливих формах ці кольори не настільки ефективні.

Колір впливає на відчуття легкості (світлі кольори) та важкості (темні кольори). Світлі тони наближують і збільшують. Темні ж діють навпаки. На темному фоні всі інші кольори світліють і навпа-ки. Використання оптичних ілюзій відкриває великі можливості перед майстром.

Колір тісно пов'язаний з фактурою волосся, тобто з характером його будови (товщина, блиск, еластичність). Поняття «фактура» включає в себе і характер поверхні зачіски. Від фактури волосся залежить створення конструктивних і декоративних ліній: напру-жена буде лінія чи в'яла, круглий завиток чи слабкий, триматиметь-ся форма чи ні.

Силует — площинне зорове сприйняття об'ємної форми, чітко обмеженої контурами. За ступе-нем прилягання зачіски до голови силуети умовно поділяють на три