«Російська» борода (різно-вид овальної) частіше всього бу-ває у формі лопатки (рис. 6.25). При її оформленні стрижуть ос-нову бороди, щоки не голять, а кінці волосся найчастіше зали-шають у натуральному вигляді. На скронях волосся має стано-вити одну лінію з волоссям бо-роди. Праву частину бороди майстер стриже, стоячи з право-го боку, ліву — з лівого. Бокові частини стрижуть на рівні во-лосся скронь. Для надання об-личчю більш виразних контурів кінчиками ножиць підстригають вуса, піднімаючи їх гребінцем. Волосся під нижньою губою («еспаньйолка») обережно зні-мають згори та підрівнюють

Рис 6.25 Стрижка “російської” бороди

Бороди прямокутної форми бу-вають короткі та довгі, їх назива-ють «каре». Довгу бороду «каре» (рис. 6.26) стрижуть так само, як і «російську». Різниця в тому, що їй надають прямокутної форми. Спо-чатку на щоках, ближче до щелеп, волосся знімають машинкою з ножем 1/20, зводячи його «нані-вець», потім вуса біля губ відділя-ють від бороди різкою лінією.

Коротка форма «каре» вимагає ретельнішої обробки. Волосся з обох сторін обличчя знімають за кривою лінією від мочок вух до вусів; на шиї та вилицях волосся стрижуть машинкою або голять. У багатьох випадках форма вусів компенсує непропорційність розмірів носа або приховує інші дефекти обличчя. Вуса бувають довгі, короткі, укорочені, а також фігурні, вузькі та широкі. При ви-борі форми вусів обов'язково враховують риси обличчя і головне — форму носа (рис. 6.27).

Довгі, або «українські», вуса мають вузькі кінці, які оформля-ють за допомогою філірування бритвою. Якщо необхідно зменшити пишноту вусів, нижній край волосся обробляють філірувальними ножицями.

Рис. 6.26. Стрижка бороди «каре»

Рис. 6.27. Форми вусів: а — українські; б— узбецькі; в — російські; г — фігурні; д, е, ж — англійські

Для зменшення довжини кінець вуса притримують лівою ру-кою, розчісують у зворотному напрямку, тобто від кінця до середини, та підстригають до потрібної довжини.

Індивідуальний підхід при оформленні вусів і бороди не дає можливості описати більшість наявних у практиці перукаря спо-собів і прийомів. Та в цьому й немає необхідності, головне — знати основні принципи та технологію виконання робіт.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер - стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. - 2003. - №4. - С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002.

8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, дет-ские. — М.: Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое посо-бие. - К.: 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. — 2004. - №5.- С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.- С. 48-50.

19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

20. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004.