За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова про-мисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції.
Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, насе-лення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товара-ми. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих то-варів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.
Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогоспо-дарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироб-лено на 14,6 % менше, ніж попереднього року. Обсяги виробництва ско-ротилися в усіх областях, крім Сумської. Значно зменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба, хлібобулочних і макаронних ви-робів, борошна, крупів, а також продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчових продуктів в розрахунку на душу населення.
Зменшується виробництво м’ясної і молочної продукції. Торік виробництво продукції з незбираного молока порівня-но з 1996 роком скоротилося на 31,8 %, масла тваринного на 29,8, м’яса й субпродуктів І категорії — на 29,5, сирів жирних — на 21,4 %. Це пояснюється зменшенням по-голів’я худоби і птиці не лише в суспільному, а й у приватному секторі (за винятком поголів’я корів).
Аналіз такого спаду виробництва свідчить, що на 60 % він спричинений скороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини.
Лише 20% худоби, птиці й
молока, вироблених у всіх категоріях господарств, надійшло на промислову переробку, решту ре-алізовано без поперед-ньої обробки на ринках, комерційним структурам або перероблено в цехах, які не забезпечують ком-плексного використання сировини та високої якості продукції. Потужності м’я-со- та молокопереробних підприємств використано лише на 18—20 %, що не-гативно вплинуло на собі-вартість та ціни.
На 23% порівняно з 1996 роком зменшилися поставки цукрових буряків. Впродовж останніх років знижується виробництво цукру. Торік його вироблено лише 2 мільйони тонн (у 1990 році — 5,4 мільйона тонн). Усе це зумовлено скороченнямченням посівних площ, зниженням врожайності буряків та їх цукристості, а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвитку галузі.
Важливий напрямок виходу цукрової галузі з кризи — вирішення питання кредитування та створення умов для її Іефективного функціонування. Виникає потреба в законодавчому врегулюванню врегулюванні всіх цих проблем, прийнятті Закону “Про регулювання виробництва й реалізації цукру”.
Складні часи переживає і олійножирова галузь, на підприємтва якої надійшло лише 25% насіння соняшнику поточного врожаю, решту вивезено за межі держави. цього року може повторитися ситуація, коли через дефіцит сировини всі олійні заводи достроково припинять роботу, а ціни на олію різко зростуть, що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід зазначити, що при вивезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти. Переробка 1 тонни насіння соняшнику на олію забезпечує на 100 грн. Прибуток більший, ніж експорт такої кількості насіння. Рафінування і розфасування олії — це ще додат-ково 320 грн. Від переробки насіння соняшнику прибуток втричі більший, ніж від його продажу за кордон. Отже, від експорту 1,3 млн. тонн насіння держава втратила 35 млн. грн. і понад 570 тис. тонн цінних кормів для тварин-ництва.
Для використання цих резервів необхідно вжити термінових заходів щодо тарифного й нетарифного регу-лювання експорту насіння соняшнику.
На скорочення виробництва харчових продуктів впли-нуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позна-чається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.
Актуальною залишається проблема збуту с'пирту ети-лового харчового. У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн лише на Російську Федерацію і запро-вадженням нею 1997 року митних обмежень на ввезен-ня українського спирту, а також ускладнення умов тран-зиту його через територію Росії, обсяг експорту протягом минулого року скоротився в 6 разів, а виробництво ста-новило лише 37 % від рівня 1996 року.
Внутрішня потреба в спирті становить близько 20 млн. дал при загальній потужності заводів 68 млн. дал. Враховуючи те, що спиртова промисловість традиційно мала високий експортний потенціал і залишається однією з бюджетоформуючих галузей, нагального вирішення потребує питання пошуку нових зовнішніх ринків збуту цієї продукції або часткового перепрофілю-вання підприємств на випуск паливного етанолу, техно-логію якого розроблено в УкрНДІспиртбіопроді. Посилен-ня державного контролю за виробництвом лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшити випуск алкогольних напоїв майже на 13 %. Про-текціоністська політика щодо вітчизняного товаровироб-ника, яка здійснюється в Україні протягом останніх років, дала змогу відчутно скоротити імпорт продовольства й створила умови для нарощування випуску тих продуктів, які можна в достатніх обсягах виробляти в Україні. За-вдяки цьому імпорт кондитерських виробів з цукру торік зменшився в 9 разів, мінеральних вод — у 4, безалко-гольних напоїв — у 3, пива та консервів плодоовочевих — в 1,3, м'яса і м'ясопродуктів — в 1,6, молока і молоко-продуктів — в 1,5 раза тощо. Відповідно зросли обсяги виробництва вітчизняних кондитерських виробів на 11 %, консервів плодоовочевих та мінеральних вод — на 21, безалкогольних напоїв — на 10 %. Зріс також випуск горілки та лікеро-горілчаних виробів, пива, коньяку, шам-панського, цигарок та сигарет тощо.
Політика підтримки вітчизняного товаровиробника має діяти
