розподіл технологічного процесу на певні операції та закріплення їх за конкретними робочими місцями4

точна визначеність тривалості (синхронність) операцій4

розміщення робочих місць в послідовність технологічного процесу виготовлення виробу( предметний принцип розміщення);

оснащення ліній здебільшого транспортними пристроями ( транспортерами, пневмотранспортними засобами, промисловими роботами, маніпуляторами тощо.), які призначені для передання виробів від одного робочого місця до іншого, а також для регулювання ритму потокової лінії.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія – технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, на яких виготовляється один або кілька подібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками:

за кількістю найменувань виготовленим на них виробів:

однопридметні ( постійно-потокові);

багатопредметні (багато-потокові).

за характером руху виробів за операціями:

неперервно-потокові;

перервно-потокові.

за способом підтримки ритму:

із регламентованим ритмом;

із вільним ритмом.

за видами застосування транспортними засобами:

конвертні;

не конвертні.

за характером руху конвеєра:

не перервні дії;

періодичної дії.

за місцем виконання операції:

на конвеєрі;

на спеціально обладнаних робочих місцях.

Для ефективної роботи підприємства вибирається певний різновид потокової лінії та обчислюються основні її параметри і такти, темп, ритм, кількість робочих місць, швидкості руху конвеєра та довжини робочих зон.

Такт потокової лінії – інтервал часу, за який із лінії сходять вироби, що пересуваються послідовно один за одним, тобто це інтервал часу, через який періодично відбувається випуск певної продукції.

T еф

r = ----

B nл

Де r – такт потокової лінії, хв.;

T еф – ефективний фонд часу потокової лінії в плановому періоді, хв.;

B nл – план випуску деталей за даний період часу в натуральному вимірі.

Величина, обертання до такту, називається темпом потокової лінії (T ) і обчислюється за формулою:

T еф

T = ----

B nл

Темп потокової лінії, що виражає кількість продукції, яка зійде з потокової лінії (конвеєра) за одну годину її роботи, визначається за формулою:

60

T = ----

r

Якщо предмети праці передають не по штучно, а транспортними партіями (nm), то вони сходять з лінії за інтервалом часу, що називається ритмом лінії, який визначається за формулою:

R= rxnm

Де R - ритми лінії, хв.;

Кількість робочих місць обчислюється для кожної операції за формулою:

ti

PMi = ----

R

Де PMi – розраховано кількість робочих місць на іншій операції.

Швидкість руху конвеєра залежить від його такту і відстані між виробами (або центрами двох суміжних місць):

L

V = ----

t

де V – швидкість руху конвеєра, м/хв.

L - відстань між центрами двох суміжних робочих місць (вироби на конвеєрі), м/хв.

На робочому конвеєрі з безперервним рухом при виконані операції робітника пересувається за ходом конвеєра в межах відведеною йому робочої зони. Після закінчення операції робітник повертається до початку зони і виконує операцію над наступним виробом, який на цей момент підійшов до робочої зони. Довжина робочої зони обчислюється за формулою:

ti

PЗ = L ----

R

PЗ- довжина робочої зони на іншій операції, м/хв.

Потокове виробництво має деякі недоліки, а саме

монотонність та одноманітність праці;

чутливість до можливих відхилень у постачанні, оснащення та документації, що може спричинити зупинення конвеєра.

Для розв’язання вказаних проблем потокового виробництва було створено автоматичні потокові лінії.

Автоматичні потокові лінії – це сукупність машин, які автоматично, без участі людини виконують задані технологічні операції, включаючи транспортування, контроль якості тощо.

Отже автоматизація виробничого процесу, за якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і відбуваються без його безпосередньої участі. За робітником залишається тільки функція налагодження, нагляду та контролю.

3. Організація процесу виробництва.

3.1Виробничий процес здійснюється в часі і просторі. Організа-цію виробничого процесу в часі було вже розглянуто вище. Про-сторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприєм-ства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудо-ви виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідно-го методу організації виробництва. Є два методи організації вироб-ництва: не потоковий і потоковий.
 
Організація не потокового виробництва
Не потоковому виробництву властиві такі ознаки: на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети
праці, бо кількість кожного з таких є невеликою й недостатньою для нормального завантаження устаткування; робочі місця розмі-щуються за однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій, наприклад, групи то-карних, фрезерних, свердлильних та інших верстатів; предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрута-ми, унаслідок чого є великі перерви між операціями. Після окре-мих операцій предмети праці часто поступають на проміжні скла-ди і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної операції.
Не потоковий метод застосовується переважно в одиничному і серійному виробництвах. Залежно від номенклатури виробів і їхньої кількості він може мати різні модифікації. За умов одиничного ви-робництва не потоковий метод здійснюється переважно у формі одинично-технологічного, коли окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не повторюються, проходять оброб-ку згідно з наведеним вище порядком. У серійному виробництві цей метод набирає форми партіонно-технологічного або предмет-но-групового.
Партіонно-технологічний метод відрізняється від одинично-технологічного тим, що предмети праці проходять обробку партія-ми, які періодично повторюються. Партія предметів праці є важ-ливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва і її величина істотно впливає на його ефективність, причому цей вплив не однозначний. З одного боку, збільшення величини партії забезпечує зменшення кількості переналагоджувань устаткування, унаслідок чого поліпшується його використання, зменшуються витрати на підготовчо-завершальні роботи (переналагоджування, одержання і здача роботи, ознайомлення з техніч-ною документацією і т. п.). Крім цього, спрощується оперативне планування й облік виробництва. З іншого боку, обробка предметів великими партіями збільшує обсяг незавершеного