Організація виробничого процесу на підприємстві - можливостей його вдосконалення, маси і габаритів виро-бу вибирається певний різн�...

Курсова робота - Організація виробничого процесу на підприємстві

можливостей його вдосконалення, маси і габаритів виро-бу вибирається певний різновид потокової лінії та обчислюються основні її параметри: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.
Такт потокової лінії— це інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що пересуваються один за одним:
r=Tp\N
Тp — плановий фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв;
N — обсяг виробництва продукції за той самий період у нату-ральному вимірі.
Обчислюючи час роботи безперервних потокових ліній, треба передбачати періодичні короткочасні перерви в роботі конвеєра для відпочинку робітників.
Якщо предмети праці передаються не поштучно, а транспорт-ними партіями (nm), то вони сходять з лінії за інтервал часу, що називається ритмом лінії:
У разі, коли організується безперервна потокова лінія, після обчислення такту проводять синхронізацію операцій. Операції вва-жають синхронізованими, коли тривалість кожної з них дорівнює або є кратною такту лінії. Синхронізація операцій досягається вживанням низки технологічних і організаційних заходів: диферен-ціацією, концентрацією операцій, скороченням їхньої тривалості за рахунок певних удосконалень тощо.
Кількість робочих місць обчислюється для кожної операції за формулою
Mpi=ti/r,
де Мpi — розрахункова кількість робочих місць на цій операції. Вона заокруглюється до більшого цілого числа М, після чого об-числюється коефіцієнт завантаження робочих місць (&з) для кож-ної операції:
kзі=Mpi/Mi
Швидкість руху конвеєра залежить від його такту й відстані між виробами:
V=L/r
де V— швидкість руху конвеєра, м/хв;
L—відстань між центрами двох суміжних виробів на конвеєрі, м.
Швидкість конвеєра, що рухається безперервно, обмежується раціональним режимом праці. На пульсуючому конвеєрі, який вклю-чається періодично, вона встановлюється максимальною з урахуванням правил безпеки праці.
На робочому конвеєрі з безперервним рухом за виконання опе-рації робітник пересувається за ходом конвеєра в межах відведе-ної йому робочої зони. Після закінчення операції робітник повертається до початку зони і виконує операцію над наступним виро-бом, який на цей момент має підійти до неї. Довжина робочої зони обчислюється за формулою
б i=L*ti/r ,
де б— довжина робочої зони на i-й операції, м.
За обробки або складання невеликих виробів і малої швидкості руху конвеєра робітник може перебувати (сидіти) на одному місці. Наприклад, складання годинників, монтаж радіоапаратури та ін.
Просторове розміщення потокових ліній може бути різним за-лежно від кількості робочих місць, типу транспортних засобів, площі дільниці (цеху). Найпростішим і найпоширенішим є прямо-лінійне розміщення робочих місць за ходом технологічного проце-су. Але це не завжди можливо, тому буває дворядне, кільцеве, зиг-загоподібне їхнє розміщення. Суміжні потокові лінії треба розмі-щувати так, щоб було зручно транспортувати предмети праці між ними. За організації потокової обробки і складання виробів до-поміжні лінії, що забезпечують складальний конвеєр, розміщують перпендикулярно до нього.

Тенденції розвит-ку потокового виробництва
Потокове виробництво внаслідок високої спеці-алізації, механізації та чіткої організації вироб-ничого процесу є високоефективним. Його ефективність виявляється у високій продуктивності праці, скороченні виробничого циклу і незавершеного виробництва, ліпшому ви-користанні основних фондів. Усе це забезпечує зменшення вит-рат на виробництво. Водночас потокове виробництво має й помітні недоліки.
Найбільшим недоліком потокового виробництва є примітивіза-ція праці робітників, обмеження її виконанням елементарних ме-ханічних операцій, що є наслідком високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій лінії малозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і ква-ліфікаційного рівня працівників. Крім того, є непривабливими для людини жорсткий ритм роботи на потокових лініях, брак будь-яких творчих елементів у праці.
Цей недолік потокового виробництва усувається його автомати-зацією і створенням автоматичних потокових ліній, коли всі техно-логічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються в масово-му виробництві.
Істотним недоліком потокового виробництва в його традиційній вузькоспеціалізованій формі є суперечність між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності (тобто між його консер-вативністю) і вимогою динамічності виробництва, постійного онов-лення продукції відповідно до науково-технічного прогресу та по-треб ринку. Вузька спеціалізація робочих місць, їхня жорстка прив'язка до ходу технологічного процесу створюють труднощі для переходу на випуск нової продукції. Виникає необхідність у заміні устаткування, його переміщенні, створенні нового оснащення, пе-рекваліфікації робітників, що зв'язано з великими витратами часу й коштів.
Ця негативна сторона потокового виробництва поступово нейт-ралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, засто-суванням машин із числовим програмним керуванням (ЧПК), запровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.
Об'єднання верстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспор-тних засобів і складів під загальним керуванням ЕОМ дає мож-ливість створювати гнучкі автоматизовані системи (ГАС) з даль-шим залученням до них автоматизованого проектування продукції. Такі системи поєднують переваги потокового (висока продук-тивність) і непотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах, і є особливо ефективними в серій-ному виробництві.
Вони швидко і без великих витрат часу й коштів переналагод-жуються на випуск іншої продукції (у межах технічних можливо-стей). Для цього потрібно змінити програму виробничого проце-су, записану на машинному носії. Гнучкі автоматизовані систе-ми — це стратегічний

3.2 Виробничий цикл, його структура, визначення його тривалості.

Однією з важливих вимог, які стосуються раціональної організації виробництва являється забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Виробничий цикл – це календарний час з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення продукції.

Тривалість виробничого циклу використовується при розробці виробничих програм, визначенні величини незавершеного виробництва, розробка графіків матеріального забезпечення виробництва і оперативна підготовка виробництва.

Тривалість виробничого циклу залежить від:

трудомісткості об’єму тобто робочого часу необхідного для отримання готового виробу, визначеного технічно обґрунтованими нормами часу; кількості одночасно запущених у виробництво предметів праці ( розмір партії

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8