Після виконання знімання забудованих територій здають:

оригінали планів на твердій основі або на пластику і формуляри;

абриси горизонтального і висотного знімання;

польові журнали або результати вимірювання в накопичувачах інформації;

схеми прокладання ходів знімальної основи;

каталог координат і висот точок;

схему розміщення планшетів знімання;

список назв вулиць, провулків, майданів тощо затверджений органами місцевої влади;

викопіювання для виконання зведень по рамках;

акт польової перевірки приймання робіт;

технічний звіт.

Знімання підземних комунікацій

Підземні комунікації і споруди, які мають пряме відношення до них є одним із елементів змісту топографічних планів.

На топографічних планах треба відображати точне планове і висотне положення підземних комунікацій установленої класифікації по трьох групах:

трубопроводи;

кабельні мережі;

тунелі (загальні колектори).

Знімання підземних комунікацій треба виконувати на основі існуючої геодезичної мережі або планово-висотної знімальної основи, що створюється.

Точність знімальної основи повинна відповідати вимогам “Інструкції”[1].

Знімання існуючих підземних комунікацій проводять за наявності технічного завдання після рекогностування і обстеження.

Середні помилки планового положення точок підземних комунікацій, які визначені електронними приладами пошуку відносно найближчих капітальних будівель і точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,7мм в масштабі плану.

Після виконання знімання і нівелювання існуючих підземних комунікацій здають:

журнали вимірювання кутів, довжин ліній та нівелювання підземних комунікацій;

абриси обстеження і прив’язок підземних комунікацій;

схеми знімальної основи;

схеми розміщення підземних комунікацій на планах масштабу 1:2000;

таблицю характеристик підземних комунікацій;

технічний звіт.

Наведені мною вище дані відповідають вимогам “Інструкції”[1].

Розрахунок основних даних для аерофотознімання

Таблиця 1.4

Проектування планово-висотної прив’язки знімків

Проектування планово-висотної привязки аерознімків при стереотопографічному методі знімання виконують згідно вимог “Інструкції”[1].

До початку польових робіт розробляють робочий проект згущення знімальної основи, маркірування розпізнавальних знаків. В даному проекті використано топографічну карту масштабу 1:50000 для створення плану масштабу 1:2000.

Проект висотної підготовки аерознімків при розрідженій основі розробляють одночасно з проектом маркірування і планової підготовки аерознімків.

Робочий проект знімальної основи розробляють згідно з технічним проектом відповідно до вимог нормативних документів з фотограмметричних робіт при створенні топографічних карт і планів.

Під час розробки робочого проекту слід враховувати характер місцевості (рельєф і контурність) і її забудови, якість проведеного аерофотознімання, густоту і розташування проектів геодезичної мережі знімальної основи, а також наявність фотограмметричних приладів.

При проектуванні намічають зони розміщення точок планової і висотної основи, місця визначення позначок урізів води в річках та інших водоймах, розробляють схеми і способи геодезичного вивчення координат точок, встановлюють форму і розміри маркірувальних знаків.

За точки планово-висотної основи в першу чергу використовують пункти Державної геодезичної мережі і геодезичних мереж згущення.

Залежно від програми, яку застосовують для обробки результатів вимірювань при згущенні фотограмметричних мереж точки планової і висотної знімальної основи розміщують рядами впоперек аерознімальних маршрутів попарно через 6-8 базисів, або рівномірно по всій площі ділянки знімання без дотримання визначеного положення на стереопарах.

Проектування виконують на кальці суміщеній з картою попередньо наносять:

- чорним кольором границі обєкту знімання;

номенклатурну розграфку планів-синім кольором;

всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання-чорним кольором;

напрям осей запроектованих маршрутів аерознімання-зеленим кольором;

перший маршрут суміщають з північною або південною границею обєкта або трохи на північ чи на південь від цієї границі;

наносять центри всіх аерознімків, центри крайніх знімків розміщують за східною і західною границями обєкту на віддалі 1-2 базисів фотографування;

згідно з розрахунковою величиною поперечного перекриття маршрутів і зафарбовують їх жовтим кольором;

Для нанесення на карту зон поперечного перекриття необхідно від верхнього маршруту відкладати відрізок l', який рівний:

l'=l-,

де

m - масштаб фотографування;

M – масштаб карти;

l – розмір знімка (18 см).

Визначення польових розпізнавальних точок проектується в доповненні до тих, які вже є на місцевості (пункти тріангуляції, полігонометрії, репери) з метою забезпечення необхідною плановою основою кожної секції фотограмметричної мережі.

Планові опознаки, що проектуються повинні по можливості суміщатися з реперами нівелювання. На ділянках знімання, які простягаються в напрямку маршрутів менше ніж на 160-200 см в масштабі створюваного плану (що для знімання масштабу 1:2000 відповідає на місцевості 3.2-4 км).

Планові розпізнавальні точки розміщують посередині смуг поперечного перекриття знімків за схемою приведеною на рисунку 1.

Віддаль між плановими розпізнавальними точками зони поперечного перекриття в 1-у розряді через 80...100 см. а в наступному через 160...200 см., при цьому кінець і початок кожного маршруту повинен бути забезпечений розпізнавальними точками за границями ділянки знімання. Проект розміщення планових розпізнавальних точок приведений в Додатку № 2.

Рис.1

Проект висотної прив’язки:

Висота підготовки фотознімків полягає у визначенні висот планових топографічних знаків або чітких контурів місцевості.

Висота підготовки може бути суцільною або розрідженою, в залежності від масштабу знімання, характеру ділянки знімання і технічної характеристики аерофотознімання. Границі знімання повинні бути забезпечені більшою кількістю розпізнавальних точок. Так для граничних маршрутів виконується висотна підготовка аерофотознімків, тобто кожна стереопара повинна бути забезпечена 4 висотними розпізнавальними точками, розміщених по кутах стереопари і 5-ю, контрольною розпізнавальною точкою, розміщеною всередині стереопари.

Рис.2

В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт, а по граничних маршрутах – суцільна підготовка. Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором. Планові позначаються кружком, d=3мм., а висотні суцільним кружком d=1,5мм.

В даному проекті планову прив’язку передбачається виконати методом полігонометрії і методом прямих і обернених засічок, а висотну – методом технічного нівелювання. Результати приведені в таблицях №1.1...1.3

Характеристика мережі розпізнавальних точок:

Таблиця 1.5

Вид розпізнавальної точки | Кількість штук | Підлягає маркуванню | Метод маркування, розміщення знака

Планово-висотні | 25 | 6 | Методом окопки, з закладкою центра, розміром 3,4х3,4

Висотні | 120 | 30

Всього | 145 | 36

В проекті передбачено замаркувати 25%