Історія виникнення коктейлів
Точно відомо, що змішаними напоями вгамовували спрагу ще в далекій давнині. У древньому Китаю 3000 років тому, уживали напої з натуральних ягідних соків, змішуючи їх зі снігом, льодом. Коктейлі з'явилися набагато пізніше. На питання, де саме й коли конкретно точної відповіді не існує. Щодо цього є дуже багато версій, приведемо основні Coquetier - так по-французьки називалася чарка з яйця в якій француз по імені Пейшо в 1875 році, що відкрив у Новому Орлеані заклад, подавав своїм гостям змішані напої із бренді, гірких настойок і цукру. Американці у своєму прагненні все спрощувати, просили в бармена подати їм cock-tey. Испанці - стверджують, що коктейль походить від іспанського вираження - coca di galo - хвіст півня. Так називали, корінь одного з рослин, яким місцевий бармен з Кампече на березі мексиканської затоки перемішував приготовлені їм напої. Американські моряки любили відвідувати цей бар у Кампече й на питання, що це за предмет у бармена в руках, той чемно відповідав по-англійському cocktail - хвіст півня. Існує ще одна історія, що належить Фенімору Куперові. Він стверджує, що перший коктейль був приготовлений в 70 роках 18 століття. Один раз у військах генерала Вашингтона маркітантка Элизабет Фленеган, подала напій з рому, житнього віскі і фруктового соку, прикрасивши келих пір'ям із хвостів бійцівських півнів. Один француз викликнув «Vive le cogs tail» (Так здраствує півнячий хвіст!). Ця фраза дуже сподобалася, і напій стали називати «коктейль» - півнячий хвіст 1769 року - з'явився термін «кок - тейдл» зв'язаний зі стрибками, що означав нечистокровного коня. Звичайно такою твариною підрізали хвости, щоб вони були схожі на хвіст півня. Тому не важко припустити, що «кок - тейдл» згодом почав позначати напій, що складається із суміші. Зі старих часів - вираження «cocked tail» (задертий догори хвіст) означало людину в піднятому настрої, тому напій, що піднімає настрій, могли назвати так же. У той час в одного з хазяїв бара в Нью-Йорку пропав улюблений півень. І він оголосив, що той, хто знайде пропажу жениться на його красуні дочці. Через якийсь час один офіцер приніс хазяїнові бара його півня, що за час відсутності втратив хвіст. Хазяїнові нічого не залишалося, як оголосити відвідувачам про весілля. Його дочка, що працювала в цьому закладі від хвилювання почала змішувати різні напої, які відразу почали називати cock tail-півнячий хвіст це все міфи й легенди. А підтверджена версія така, що вперше про коктейль було згадано в травні 1806 року в Нью-Йорку, у довідковому виданні «Balance and Columbian Repository»^ було дано наступне визначення - «Стимулюючий лікер, що складається з будь-якого спиртного напою з додаванням цукру, води й гіркої настойки із трав Перші рецептури коктейлів, що збереглися до наших днів, ставляться до 19 століття. Це були коктейлі, але основі джина, що мав у той час сильний солодкуватий смак, що переважніше було сховати в суміші з іншими напоями. Першим коктейлем по праву вважається «Том Коллінз» (Джин, содова, лимон) уперше приготовлений у барі лондонського готелю «Лимерс» офіціантом по імені Джон Коллінз, тому що коктейль готується з голландським джином «Олд Том» це й послужило складової назви коктейлю. Другим найвідомішим коктейлем, у світі що появився на світ, безумовно, є «Мартіні». Його поява має довгу історію, прабатьком його є коктейль «Джин і французьке вино» створений в 1843 році відразу ж після появи вермуту «Нойлли Прэт». Ставши досить популярним Історія самого Мартини датується приблизно 1880 роком, коли вперше змішали джин і червоний вермут. Перший офіційно зареєстрований рецепт з'явився в
книзі Хэрри Джонсона «Підручник для барменів» (Harry Johnson. Bartenders Manual) в 1888 році. Не дивлячись на багато легенд, дотепер точно не відомо, хто винайшов цей коктейль, але є припущення, що його винахідником є один з італяно - американських іммігрантів, що постійно готував цей коктейль із червоним вермутом і, задовго до того, як цей коктейль став популярний. Третім популярним коктейлем що дойшов до нас із 19 століття безумовно є «Дайкірі». Придумано він був Дженнингсом Коксом -американським гірським інженером і керуючим одного з мідних рудників на сході Куби поблизу міста Дайкірі. Як з більшим задоволенням згадувала онученя Коксу, інженер стаї барменом поневолі, коли виявився в скрутному стані. У нього скінчився джин, і він боявся, що начальникові, що повинен приїхати з перевіркою не сподобається смак ром домашнього виготовлення. Тому Кокс відправився в сад, зірвав кілька плодів лайма й приготував з них і рому, що були під руками, що те начебто пунш так, як його готовлять плантатори. Колега Кокса пан Пеглючи, запропонував назвати напій по імені прилеглого міста. Всесвітню же популярність коктейлю «Дайкірі» приніс бармен Константі Рибалгуа з бара «Ла-Флоридита» у Гавані. Вірніше його клієнт Эрнест Хэмингуэй, що був настільки постійний у своєму виборі (ранком «Мохито» в «Ботегите», увечері -«Дайкири» в «Ла - Флоредите»), що по його замовленнях можна було звіряти годинники. Із часу його винаходу в 1896 році й до наших днів майже у всіх барах миру класичний «Дайкірі» готується по тому самому рецепті: ром, сік лайма й цукровий сироп наливають у шейкер, наповнений льодом, струшують 10 секунд і проціджують у фужер для коктейлю. Однак варіантів безліч. Рецепт
