та формулюється вищим керівництвом (top management), але її реалізація передбачає участь усіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють працівники, що виконують роботи чи надають послуги.
З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудований за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені об’єктивно, формально і часом навіть кількісно.
Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника. Для ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна постійно зважати на розвиток галузі, ринок (власний ринковий сегмент, співвідношення попиту і пропозиції), характер та рівень конкуренції, постійно займатися збором та аналізом інформації про ці та інші явища та процеси.
Одна і та ж сама мета може бути реалізована різними методами. Виникає питання, як визначена мета може бути практично реалізована і який спосіб її досягнення є найкращим. Тому ТзОВ "Фірма "Надія" повинна розробляти кілька різних варіантів стратегій і вибрати з-поміж них найбільш ефективний і придатний для власного бізнесу.
Стратегія повинна бути багатооб’єктною. Її об’єктами можуть стати продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоздатність, технологія та інші елементи ринкової системи господарювання. Стратегії притаманні такі особливості:
а) комплексний характер;
б) практична спрямованість;
в) орієнтація на використання переваг фірми.
До етапів формування підприємницької стратегії належать:
1) оцінка і аналіз існуючої стратегії:
- цілісність стратегії;
- збалансованість цілей;
- обґрунтованість горизонтального планування та строків реалізації;
- ділові якості та дієздатність персоналу;
2) коригування існуючої або формування нової стратегії:
- конкретизація напрямів коригування існуючої стратегії;
- вибір базової стратегії відповідно до кон’юнктури ринку і стану розвитку підприємства;
- розробка вибраної базової стратегії.
3) прогнозування можливих потенційних господарських ризиків:
- передбачувані можливі господарські ризики;
- оцінка впливу окремих ризиків на результати бізнесової діяльності;
- система заходів для нейтралізації (зменшення) негативних наслідків можливого ризику.
4) обґрунтування і вибір стратегічних альтернатив:
- визначення основних показників і стратегічних альтернатив за базовою стратегією:
а) виживання (захисна);
б) стабілізації (наступально-захисна);
в) зростання (наступальна).
Для забезпечення конкурентоспроможності ТзОВ "Фірма "Надія" слід використовувати в управлінні підприємством концептуальну модель безупинного стратегічного планування.
Головна увага керівника повинна бути спрямована на вирішення організаційно-економічних проблем стійкості і конкурентоспроможності підприємства, оскільки розв'язок організаційно-економічних завдань не пов'язаний, як правило, зі значними обсягами інвестицій.
До таких організаційно-економічних проблем, що не вимагають великих фінансових витрат на ТзОВ "Фірма "Надія" і здатних принести порівняно швидкий ефект, можна віднести наступні завдання:*
розробку гнучких систем планування й управління, що дозволяють переходити на адаптаційні (ситуаційні) схеми управління;*
забезпечення методами безперервності планування на основі наступності стратегічних, поточних й оперативних планів виробництва в умовах обмеженості ресурсів;*
розробку методів і підходів до вибору гнучких структур і ефективних комунікацій, здатних до швидкої адаптації організації до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища фірми;*
розробку ефективних прийомів і методів організаційно-економічного обґрунтування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення стійкості системи управління й організації в цілому.
Розробка наведених підходів і методів концептуально повинна базуватися на адаптованості підприємства до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрісистемні керовані фактори повинні визначати як саму можливість адаптації фірми і системи управління, так і ефективність процесу адаптації. Більше того, внутрішні перемінні повинні якнайкраще протистояти зовнішнім впливам, перевищувати їх і, тим самим, підвищувати адаптаційну стійкість організації.
Відомо, що будь-яка цілеспрямована система повинна в процесі свого функціонування виконувати поставлені перед нею завдання. В силу неузгодженості початкового чи поточного стану системи і заданого (чи бажаного) виникає потреба в прийнятті рішень, тобто в управлінні. Функції вироблення необхідних у кожній конкретній ситуації управлінських рішень і покликана виконувати така система управління.
Стереотипність мислення багатьох керівників, що відкидають навіть думки про стратегічне планування, зводиться до обивательського: "Як я можу розробляти плани на 5-7 років, коли я не знаю, що буду робити завтра" — говорить багато про що. В першу чергу, напрошується питання: "А чи може ця людина, що вважається керівником, бути ним, чи він не думає, чи не знає перспективи своєї діяльності? Не знає, що необхідно почати і, що робити, щоб опинитися в майбутньому в бажаній точці розвитку підприємства?"
Тому не дивно, що розуміння важливості, ключового характеру і значимості ефективного управління, у тому числі і стратегічного, відсувається на другий план. Ставка як і раніше робиться, головним чином, на реструктуризацію, залучення зовнішніх інвестицій і нові технології, що, на їхню думку, змусять працювати людський капітал.
Очевидно, що в рамках стратегічного, зокрема, управління "за цілями і результатами" з використанням методів і прийомів ситуаційного (адаптаційного) менеджменту, має кардинальним чином вирішити проблему вже в найближчому майбутньому. Але для цього необхідні заходи організаційно-економічного характеру й інструменти, здатні ефективно планувати й управляти виробництвом.
У якості одного з ефективних інструментів слід зазначити завдання безупинного планування, базою якого міг би служити стратегічний менеджмент. Так, наприклад, ТзОВ "Фірма "Надія" можна запропонувати метод, що базується на принципах математичного програмування.
Для розв'язання завдання безупинного планування вводяться наступні позначення:
Р — загальна кількість послуг, що підлягають реалізації за стратегічний період Т;
j — тип послуги;
Q — відпускна ціна послуги, що підлягає реалізації;
t — рік планового періоду;
Хtj — кількість послуг, що підлягають реалізації j-го періоду в році t;
в — нормативний коефіцієнт розподілу витрат;
At— прогнозований (прийнятий) обсяг послуг у році t.
Тоді умова, при якій в кожному році обсяг послуг, що надається фірмою, не може бути більше виділених ресурсів і запишеться у вигляді системи T нерівностей:
(3.1)
Завдання полягає в тому, щоб знайти такий план реалізації послуг (тобто вектор Xtj), що