Існують транспортні підприємства, які спеціалізуються на перевезенні туристів. Оскільки основний напрям їх діяльності пов'язаний з туризмом, їх відносять до туристських підприємств первинних послуг. При цьому не має значення, на яку відстань перевозяться туристи і як довго триває переїзд. До цієї групи відноситься як чартерна авіакомпанія, що перевозить туристів з Європи до Нової Зеландії, так і підприємство, що експлуатує ліфти і підйомники для гірськолижників. До неї ж належать залізниці, поромні переправи, екскурсійні і круїзні кораблі, канатні дороги.

Третя група туристських підприємств первинних послуг — це готелі. Діяльность закладів розміщеня більш детально ми вже розглянули.

Окрім туроператорів і турпосредников, транспортних підприємств і готелів, існує ще цілий ряд підприємств, які також відносяться до туристських. Найважливішими з них є кредитні установи, страхові компанії, станції прокату спортінвентаря і човнів, спортивні школи, виробники товарів для туризму і відпочинку, рекламні агентства і ін.

Страхові компанії, якщо вони спеціалізуються на страхуванні туристів, також існують за їх рахунок. Важливий спеціальний продукт страхових компаній — страхування на випадок виходу з договірних зобов'язань, страхування багажу і страхування на випадок хвороби під час подорожі за кордоном.

До туристських підприємств цього ж типу відносяться і станції прокату спортивного інвентаря, човнів, а також певні спортивні школи. Незалежно тому, що пропонується в прокат — лижі, сани, велосипеди, спорядження для підводного плавання, серфінгові дошки, човни або парусні яхти, велику частину користувачів станцій прокату складають туристи. Спортивні школи вважаються туристськими підприємствами, якщо їх послугами користуються не місцеві жителі, а приїжджі туристи. Це найчастіше відбувається тоді, коли людина певним видом спорту може займатися тільки у час відпустки.

Кажучи про туристські підприємства першої групи, не можна забувати виробників товарів для туризму і реклами. Мандрівним туристам завжди необхідні такі товари, як валізи, дорожні сумки, путівники і карти. Велике економічне значення має торгівля сувенірами, які купують туристи, щоб зберегти пам'ять про відвідувані ними місця.

Реклама також є важливим інструментом, який сприяє збуту туристських послуг. Якщо підприємство спеціалізується у виготовленні туристської реклами, це дає підставу віднести його до підприємства туристського типу.

Підприємства первинних і вторинних послуг розрізняються не видом пропонованої послуги або товару, а величиною їх об'єму і більшою значущістю в порівнянні з рештою напрямів їх діяльності. Якщо підприємство пропонує продукт, який використовується як туристами, так і не туристами, то в даному випадку слід розглянути структуру споживачів його товарів і послуг і на цій підставі вважати його підприємством або первинних, або вторинних послуг. Типовими підприємствами вторинних послуг є підприємства громадського харчування, деякі транспортні підприємства, а також виробничі, торгові підприємства і підприємства сфери побутових послуг.

До групи підприємств громадського харчування входять ресторани, кафе і бари, послугами яких користуються як туристи, так і місцеві жителі. Транспортні підприємства вторинних послуг відрізняються від туристських транспортних підприємств тим, що серед їх клієнтів переважають не туристи, а місцеві жителі (у гірськолижних регіонах на звичайних маршрутах взимку вводяться додаткові автобусні рейси для перевезення лижників). Другорядний оборот від туризму отримують деякі промислові і торгові підприємства (хлібопекарня, що забезпечує хлібом ресторан готелю, і т.д.), а також підприємства сфери послуг (багатопрофільні страхові компанії, підприємства побутових послуг і т.п.).

Загальною ознакою всіх підприємств вторинних туристських послуг є неможливість точного визначення об'єму товарів і послуг, якими користуються туристи. Розподіл попиту між туристами і місцевими жителями може сильно коливатися залежно від сезону. Крім того, у визначенні ступеня причетності підприємства до туризму важливу роль грає місце розташування підприємства (у магазині, розташованому біля залізничного вокзалу, основну масу покупців складають приїжджі туристи).

Таким чином, під туристським підприємством слід розуміти таку організаційно-господарську одиницю, яка за допомогою об'єднання необхідних виробничих засобів (праці, капіталу, землі та ін.) здійснює підготовку, виконання і надання послуг туристам, використовуючи для цього весь арсенал існуючих методів управління.

Туристські підприємства, створюючи, надаючи і пропонуючи свої послуги, служать для задоволення туристських потреб.

Висновки до розділу 1

Отже, міжнародний туризм пройшов у своєму розвитку довгий шлях і нині є однією із сфер світового господарства, що найуспішніше розвиваються. Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому. Діалектика такої взаємодії призводить не лише до економічного зростання, але й до політико-правової стабільності.

В даний час на промислово розвинені країни доводиться понад 60% всіх прибутть іноземних туристів і 70-75% здійснюваних у світі поїздок. При цьому на долю країн, що входять в ЄС доводиться близько 40% прибуть туристів і валютних надходжень.

Туризм глобального середовища трансформувався в гігантську індустрію, яка охоплює все нові галузі світової економіки. Готельний бізнес, що сформувався як галузь значно раніше не може ігнорувати зростаючий світовий туристичний потік, починає переорієнтовувати традиційну діяльність надання послуги проживання респектабельним бізнесменам та VIP на ординарний туристичний потік. Світові готельні ланцюги вищої цінової категорії надання послуг з проживання залучають до своїх структур заклади розміщення бюджет-класу, охоплюючи все ширші верстви споживачів.

Світові готельні ланцюги не лише освоюють нові для себе сегменти ринку засобів розміщення, але й впроваджують у своїй маркетинговій діяльності бонуси-послуги (додаткові безоплатні послуги) клінтам. Такий ціновий інструмент виконує роль гнучкого стимулятора попиту на послуги розміщення.

Розділ 2

Оцінка стану