У міжнародному туризмі особливого поширення набули наступні методи сегментації ринку: географічний, який часто застосовують статистичні агентства країн, що приймають туристів (при цьому визначають країни або регіони походження туристів); соціодемографічний, що описує персональні характеристики туристів (вік, стать, сімейний стан, освіта і доходи) і психографічний, такий, що визначає спосіб життя туристів, їх діяльність, інтереси і мислення, а також метод, заснований на передбачуваній вигоді, яку можуть отримати клієнти за придбання продукту і його вживанні (цей метод зазвичай використовує деякі психографічнізмінні).

В окремих випадках застосовують інші методи сегментації ринку, наприклад, мети поїздки, час прибуття - сезонність, відстань подорожі, тривалість перебування, купівельна спроможність і ін. Проте всі ці методи часто відносять до перерахованих вище: або до соціодемографічному, або до психографічного. Різниця між цими двома методами полягає в тому, що перший метод тільки описує основні відмінності в поведінці туристів (простіший для аналізу і легко здійснимий), а другий визначає, чому вони зупиняють свій вибір на тому або іншому продукті і яким чином вони це роблять (за допомогою даного аналітичного засобу дослідники не тільки описують туристів, але і прагнуть їх зрозуміти). Це, проте, не означає, що психографічний аналіз витісняє соціодемографичний, навпаки, вони доповнюють один одного. Часто при психографічному методі в анкети опиту туристів дослідники ринку включають рядсоціо демографічних показників.

Психографічний метод можна віднести до сегментації, званої в західній науковій літературі «апостеріорі», при якій цільовий сегмент наперед не відомий, а вибирається на основі результатів, отриманих багатоваріантними статистичними методами за допомогою різних чинників, кластерів і інших видів статистичного аналізу. На відміну від социодемо-графічного аналізу тут для різних типів туристів введені нестандартні категорії, що вимагає від дослідників ринку розробки різних суб'єктивних початкових величин шляхом проведення обстеження і опитування.

Проте, слід зазначити, що в туристському секторі на відміну від інших секторів економіки психографічна сегментація ринку знаходиться на початковій стадії розвитку через її дорожнечу. Багато туроператорів в рекламних каталогах рідко указують відмінності між групами клієнтів і обмежуються в основному описом визначних пам'яток туристських місць і готелів.

Відзначаючи переваги психографічного методу сегментації ринку, з упевненістю можна сказати, що він дозволить забезпечити туристські фірми значною інформацією для планування, розробки, позиціонування, просування і розподілу туристського продукту на ринку, а також допомогти при виявленні потенційних клієнтів для ефективнішого використання грошових коштів, що виділяються на маркетинг і просування турпродукту. Останнє набуває особливої актуальності для державних туристських організацій, у яких кошти на просування і рекламу дуже обмежені.

Зупинимося докладніше на позиціонуванні туристського продукту, яке допомагає туристським компаніям досягти значної конкурентної переваги.  

На основі зібраних соціодемографичних і психографічних даних розробляють критерії для оцінки специфічного (елітного) туристського ринку і порівняння цільових ринків. Потім вибирають атрибути і порівнювані переваги туристського продукту (стиль та імідж, рівень якості і ціни і ін.), найбільш відповідні тим сегментам ринку, які можуть оцінити найкращим чином. Оцінка туристського продукту здійснюється в тривимірному просторі, координатами якого служать сегмент ринку, мета і позиціонування.

“Позиціонування туристського продукту є розміщення цього продукту на певному ринку, який називають цільовим туристським ринком.” [3.240] Концепція позиціонування тісно пов'язана з сегментацією ринку і визначенням цілей ринку

На основі проведеного аналізу туристська компанія може застосовувати деякі стратегії позиціонування, а саме, стратегію диференціації продукту, стратегію знаходження своєї ніші на ринку, стратегію малих витрат і ін. Для поліпшення ситуації компанія може пристосовуватися за допомогою модифікації продукту, зміни стратегії ціноутворення або способів просування і каналів розподілу, одним словом, шляхом формування конкурентної позиції продукту і подальшого детального маркетингового комплексу.

Сьогодні багато підприємств туристської сфери, приділяючи велику увагу позиціонуванню свого продукту, активно використовують найважливіший засіб просування продукту на ринку - рекламу, яка забезпечує створення іміджу продукту, передбачуваного позиціонуванням. Для проведення ефективної рекламної кампанії фірми повинні знати, що хоче споживач і які мотиви примушують його купувати той або інший продукт. Фахівці в області маркетингу індустрії гостинності у зв'язку з цим рекомендують проводити як об'єктивне, так і суб'єктивне позиціонування продукту.

Об'єктивне позиціонування пов'язане в основному з фізичними атрибутами продукту і підприємства, що його надає. Відповідно реклама, що створює імідж продукту і підприємству, відображає фізичні характеристики і функціональні риси обидва. Наприклад, готель "Балчуг" має імідж готелю класу "люкс".
  При об'єктивному позиціонуванні фірмам потрібно вибирати в деякому розумінні унікальні характеристики продукту. В зв'язку з цим багато туристських фірм демонструють унікальні місця пропонованого туристського центру, супроводжуючи це знімками закоханих пар або сімей, красиво провідних там свою відпустку, рекламують надання безоплатних додаткових послуг.

Суб'єктивне позиціонування проводиться для дії на сприйняття споживачів. Створюваний таким шляхом імідж не відноситься до фізичних якостей продукту, а пов'язаний з ментальністю споживачів. Тут при здійсненні реклами враховується сприйняття продукту з потрібним іміджем. Наприклад, девізом одного з найбільших готельних ланцюгів "Хілтон" - "Адреса Американського Бізнесу" є те, що готелі цього ланцюга в Америці знамениті на ринку конгресового бізнесу. Інший приклад готельного ланцюга "Хаятт", який до цих пір зберігає свій імідж ланцюга готелів з холом типу атриум, активно використовує фотографії із