Третім етапом є проведення переговорів. Переговірний процес звичайно триває від двох до тести місяців. Найбільш важливими його складовими є: формування команд для ведення переговорів; здійснення детального й всебічного аудита; а також обговорення й узгодження умов угоди й підготовка остаточного варіанта документів, необхідних для підписання угоди про злиття або поглинання.

Звичайно розробляються кілька варіантів можливого об'єднання, кожний з яких детально аналізується з погляду економічної ефективності, прийнятності й реалізуємости. Серед методів аналізу - дисконтування грошових потоків, розрахунок прибутковості продажів, рентабельності інвестицій, строків окупності, оцінка соціально-психологічних факторів (стиль управління, неформальні взаємини між співробітниками, традиції), фінансовий, податковий, правовий, аналіз управління ризиками й трудовими ресурсами.

На четвертому етапі відбувається підписання угоди про злиття або придбання. Даний етап триває до офіційного закриття угоди. Його тривалість становить від декількох місяців до півроку. На даному етапі основними завданнями компаній, що поєднуються, є:

одержання схвалення угоди всіма зацікавленими сторонами, насамперед, акціонерами, антимонопольними органами й іншими державними організаціями, що регулюють процеси злиття й поглинання;

реалізація домовленостей, обговорених угодою;

підготовка до посттрансформаційної інтеграції й закриття угоди.

Після офіційного закриття угоди, тобто передачі компанії новим власникам, починається п'ятий етап "посттрансформаційна інтеграція" протягом, якого компанії, що беруть участь у міжнародних злиттях і поглинаннях, поєднують та інтегрують свої організаційні структури, управлінські стилі, культуру, персонал, політику й процедури. Процес інтеграції, що відбуває після об'єднання компаній, в основному, пов'язаний із внутріфірмовими аспектами управління й тому охоплює найрізноманітніші його напрямки. Найбільш важливими з них є: координація інтеграції, культура, клієнти й постачальники, комунікації, ключові фахівці, ключова компетенція та ноу-хау, контроль.

Координація інтеграції зв'язана, насамперед, із внесенням змін в організаційну структуру, що утворилася в процесі злиття або придбання компанії, відновленням механізмів її повноцінного функціонування й взаємодії між окремими підрозділами.

На етапі посттрансформаційної інтеграції відбувається формування єдиної кадрової політики, системи контролю процесів, що відбуваються після злиття. Розробка системи контролю зв'язана, насамперед, з тим, що період після злиття характеризується найбільшою інтенсивністю реорганізаційних процесів, які мають різноманітні й не завжди позитивні наслідки для співробітників компаній, постачальників, клієнтів, акціонерів та інших зацікавлених осіб.

Для аналізу ефективності фінансової діяльності готельної мережі у роботі запропоновано використовувати систему показників серед яких економічна ефективність, рентабельність сукупного капіталу готелю, проданих послуг у готелі, основної діяльності, коефіцієнт ефективності використання основного капіталу, сталості економічного зростання, прибуток на одне ліжко-місце, коефіцієнт фінансової залежності та ін.

Всесвітня Туристська Організація (ВТО) на початку 2008 р. опублікувала прогноз розвитку туризму до 2020 року. На першому місці по відвідуваності буде Китай. Найбільш туристською країною, що динамічно розвивається, - Туреччина.

У 2000 році світові доходи від туризму складуть 621 млрд. доларів. У 2020 році вони зростуть до 2 трильйонів доларів (табл..3.1)

Таблиця 3.1

Прогноз прибуття міжнародних туристів в світі і по регіонах

у 1995—2020 роках( млн. особ).

У % до 1995 р. | Роки

Регіон |

1995 | 2000 | 2010 | 2020 | 2020

Європа | 335 | 390 | 527 | 717 | 214,0

Тихий океан | 80 | 116 | 231 | 438 | 547,5

Америка | 111 | 134 | 195 | 285 | 256,8

Африка | 20 | 27 | 46 | 75 | 375,0

Середній Схід | 14 | 19 | 37 | 69 | 492,9

Південна Азія | 4 | 6 | 11 | 19 | 475,0

Всього | 564 | 692 | 1047 | 1602 | 284,0

Розвиток туризму по регіонах буде нерівномірним. Найвищі темпи приросту очікуються в країнах Азії і Тихоокеанського узбережжя, в Європі і Америці вони будуть нижчі загальносвітових. Частка цих двох регіонів в прибутті туристів впаде з 79,1% в 1995 р. до 62,6% в 2020 р. Одночасно очікується і зростання доходів від туризму - з 399 млн. дол. США в 1995 г до 2 трильйонів дол. США в 2020 г, або в п'ять разів. Також збільшаться витрати туриста на одну подорож - з 707 дол. США в 1995 р.. до 1248 дол. США у 2020 р., або в 1,8 рази.

Таблиця 3.2

10 країн-лідерів по прийому туристів в 2020 році

№ пп. |

Країна |

Прибуття туристів в млн. чіл | Частка в світовому потоці. % | Середньорічне зростання в 1995 - 2020 рр. в %

1 | Китай | 137,1 | 8,6 | 8,0

2 | США | 102,4 | 6,4 | 3,5

3 | Франція | 93,3 | 5.8 | 1.8

4 | Іспанія | 71,0 | 4,4 | 2.4

5 | Гонконг | 59,3 | 3.7 | 7.3

6 | Італія | 52,9 | 3.3 | 2.2

7 | Великобританія | 52,8 | 3,3 | 3,0

8 | Мексика | 48,9 | 3,1 | 3,6

9 | Росія | 47,1 | 2,9 | 6,7

10 | Чехія | 44,1 | 2,7 | 4,0

Всього | 708,8 | 44,2 | 100

Самою відвідуваною країною стане Китай. Високі темпи зростання очікуються також в Гонконзі і Росії. Частка Китаю і Гонконгу складе 12,3% загальносвітового потоку. Особливо серйозні зміни відбудуться в Росії: у 2020 г кількість в'їжджаючих туристів буде