2.2.

Після відречення Наполеона і виселення його на острів Ельбу в Франції була виставлена монархія Бурбонів. Королем став Людовік XVIII, брат ув’язненого Людовіка XVI.

З реставрацією династія Бурбонів Франція перестає бути взірцем художнього життя для інших країн. Париж втрачає право першості в області моди.

З падінням Наполеона тон у мистецтві й моді починає задавати Відень. Появляється нове направлення назване Бідермейєр – по імені героя ниги Людвіка Єйхродта “Бідермеєр Людерлюст”, древнього учителя. Життєвий шлях головного героя книги стає прикладом досконалості. Стиль Бедермайєр, найбільш багато проявився в прикладному мистецтві. В цей час буржуазія виявляє в мистецтві свої ідеали і пробує, хоча і сильно, диктувати моду.

Виник бідермейєрський стиль, який на противагу стилю 1830 року виглядав по-міщанському. Зачіска зробилася плоскою, але її носили з усякого роді завишками, кільцевим плетінням і спіральними локонами.

Такі зачіски вирізнялися високорозташованими петлями, крученими і плетеними косами, бічними локонами.

Поряд з цим зачіски оздоблювали прикрасами, перами, бантиками в найрізноманітніших варіаціях.

Лінії чоловічих і жіночих зачісок у 30-40рр. зберігаються з невеликими змінами. Чоловіки і надалі носять короткі зачіски “а ля Титус” і “а ля Каракала”. Після війни 1819 року поширилися зачіски з напівдовгого волосся – “а ля мужик”.

Спочатку поборниками довгого волосся, романтичних локонів були молоді художниками, музиканти, літератори, що наслідували знаменитого піаніста Ференца Ліста. Після його блискучого турне по Європі поширилася зачіска з напівдовгого волосся, але її носили не всі. Студентам заборонялося мати довге волосся. Начальство суворо стежило за дотриманням цього правила.

Літні чоловіки носили зачіски з коротким волосся “подмух вітру”. Але мода вносила в них свої доповнення у вигляді різноманітних проділів. Так з’явилися зачіски з проділом від лоба до потилиці посередині або збоку. Проділ розділяв волосся на дві сторони.

В 30-40рр. з’являється косий проділ у зачісці. Волосся збивалося коками над чолом або по боках проділу у вигляді чупринки, зі скронь зачісувалося вперед. У кінці 40-х років волосся в зачісках значно подовжується, закриваючи вуха, доходить до коміра. Його трохи підвивають крупними хвилями. Ця романтична зачіска була даниною захопленню середньовічними романами Вальтера Скотта. Бороди тоді не носили, однак мода на бакенбарди збереглася. Студентам заборонялося носити бороди.

Після липневих подій 1830 року розповсюджується мода серед молоді на бороди, з 1848 року вона становиться всезагальною.

В жіночих зачісках 1820-1840рр. знову починають застосовуватись накладні коси, буклі, локони, пучки. Затійливі зачіски стали одною із головних частин жіночого туалету.

В цей період модна жіноча зачіска “а-ля мадонна”, “а-ля Малі бран”, по імені знаменитої французької співачки. Ці дві зачіски були із гладкого волосся, їх доповнювали прикраси – фероньєрка, шнур з агрофом, який розміщували по середині чола. Спостерігалось три направлення в зачісках: перше – буклі, зібрані в великі пучки, нерівно розкладені на вистках; друге – пучки волосся, об’ємні колси, буклі над чолом, преплетення із волосяних прядок посередині чола; третє – довге завите волосся на англійський манер; три-чотири локона по обох сторонах обличчя.

Зачіски для балів були високим і низькими, спостерігалась зачіска грецького силуету “мадам Севільє”. Локони біля вух спадали до середини шиї.

Ввійшли в моду зачіски з великими пучками і петлями на матушці, для яких використовували штучні локони. Зачіска піднялась вверх в вигляді петель і бантів з волосся, залишавши відкритою потилицю. Така зачіска робилася із різного виду локонів і була сильно перегружена деталями. Ці зачіски отримали назву стилю – бідермаєр.

В 1830-1840рр. жінки носили довге розпущене волосся, завите і не спадаючі н плечі локони. Ця зачіска називалась “покаянні”. В 1834 році новинкою сезону стала зачіска “а-ля Гортензія Манчіни”, з напівдовгих локонів. З часом вони стають довгими. Цю зачіску прикрашали пір’ям страуса, павліна, марабу.

В 30-ті роки входить в моду зачіска “а-ля шинуа” (по-китайськ). Зачіска повторювала силуети китайських жіночих зачісок. Волосся над чолом і висках піднімалось вверх і укладалося в валики, з-заді зв’язувалось в пучок.

Вся зачіска декорувалась великими шпильками і квітами.

В 40-х роках з’являється мода на довгі локони – “аналізи” (в Англії вони проіснували значно довше чим у Європі, майже до 50-х років). Англійські локони уже не лежать пишно, а звичають вниз, і закривають вуха, досягають плечей. Пучок на матушці став плотним, плоскої форми. Така зачіска отримала назву “плакуча іва”. Локові могло бути декілька. Або цілий каскад.

Жінки носили зачіски “баранячий ріг”, і “а-ля агнес Сорель”. Остання була надзвичайно красива, жіноча, призначалась для балів, прийомів, театру. Зачіска розділялась прямим проділом, обидві половини гладко зачісувались. А потилиці вкладали об’ємний пучок, вузол із джгута або коси. Декорувалась лентою в колір туалету.

Головні убори, прикраси, косметика.

В другій половині ХІХст. Костюм продовжує змінюватись: довжина, ширина, форма деталей. Еталоном елегантності став галстук, а також в чоловічих костюмах цінилась міцність, якість, красота тканини.

Жіночі костюми відрізнялись різноманітністю тканин. Майже кожне десятиліття приносить новий силует.

Самим розповсюдженим головним убором у чоловіків залишаються шапки. Це можуть бути високі циліндри, або шапки з високою або конусоподібною тулєй із невеликими загнутими полями.

Жіночі головні убори змінили свою форму із зміною силуетів зачісок. З появою високих пучків в моду входять високі шапки типу “кібіток”. В 1823-1833рр. були модні білі, зелені, розові шапки.

Прикраси: зачіски прикрашали камеліями з бутонами, гілочками маленьких роз.

Бальні зачіски пркрашалиьс вінками із роз,