6. За безперервністю технологічні процеси поділяють на переривча-сті (індивідуальний і серійний випуск продукції) і безперервні (випуск масової продукції за повної автоматизації процесів).

Складність технологічного процесу визначається числом його технологіч-них циклів. Технологічні цикли визначаються однотипністю виконуваних послуг (продукції) з єдиною робочою зоною. Наприклад, технологічний цикл "бронювання" у технологічному процесі приймання і розміщення.

Технологічні операції є складовими технологічних циклів — неве-ликі за обсягом, нетривалі за часом, відносно самостійні.

Вони розрізняються за призначенням і ступенем механізації.

За призначенням розрізняють такі операції: технологіч-ні — зміна якісного стану предмета праці, зміна просторового положення (транспортні, вантажно-розвантажувальні операції) продукту в межах Даного технологічного процесу; обслуговуючі — ремонт, прибирання, складування продукту; вимірювальні (оцінкові) — перевірка відповід-ності всіх складових технологічного процесу заданим стандартам.

За ступенем механізації операції поділяються на Ручні, механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.

Технологічні операції можна також розкласти на технологічні елемен-ти — трудові та технічні. Трудові елементи розрізняють як трудові рухи —однократне переміщення корпуса, голови, рук, ніг, пальців виконавця в процесі здійснення операції; трудові дії — сукупність рухів, що відбуваються без перерви; трудові прийоми — сукупність усіх дій над певним об'єктом для досягнення результату трудового елемента; комплекс трудових прийомів. До технічних елементів належать елементи, здійснювані за допомо-гою устаткування.

Матеріальною основою будь-якого технологічного процесу є взаємо-дія людини з об'єктом праці або споживання, що впливає на просторову організацію робочого місця.

У просторовій організації технологічного процесу в сфері послуг виділяють два види просторів: простір виробництва і простір спожи-вання.

Ядром просторової структури є основний простір, що відповідає основному технологічному процесу виробництва або споживання (на-приклад, у підприємствах харчування ядром простору споживання є торговельний зал).

Наступним компонентом просторової структури є додатковий простір, що відповідав обслуговуючому технологічному процесу і створює додат-кові умови комфорту в просторах споживання і виробництва (напри-клад, простір аванзали при ресторанах у підприємствах харчування).

Третім компонентом просторової структури є допоміжний простір, що відповідає допоміжному технологічному процесу, який підтримує сані-тарні й інженерно-технічні умови в просторі споживання і виробництва.

Первинним типом простору є монопростір, у якому відбувається технологічний процес, розділяючись на робоче місце, що визначає тех-нологічну операцію, робочу зону, що визначає технологічний цикл, і групу робочих зон, що визначають технологічний процес (рис. 2.10).

Монопростір є первинним простором технологічного процесу, що лежить в основі формування поліпростору функціонального процесу як якісної суми технологічних процесів.

Робоче місце є елементарною планувальною одиницею технологічного процесу. Залежно від технологічного процесу можна виділити три типи планувальної організації: І — повторюваний малий планувальний елемент, у якому технологічний процес складаєть-ся з повторюваних циклів; ІІ — повторюваний великий планувальний елемент, у якому функціональний процес включає різні види технологічних процесів споживання і виробництва, ІІІ – повторюваний великий і повторюваний малий планувальні елементи, у яких поєднуються основні технологічні процеси.

1.2. Поняття технології гостинності

Технологія гостинності — це виробництво послуг, якість яких ви-значається створенням комфортних умов середовища гостинності, проявом, персональної уваги до гостя, забезпеченням позитивного імі-джу підприємства.

Структура виробництва послуг визначається наявністю відповідних ресурсів, розробкою технологічних процесів, їхнім випробуванням, кон-тролем, прийомом, оцінкою і процесом обслуговування (рис-. 2гЈ)т'

Процес обслуговування — це процес інформаційної взаємодії між клієнтом та обслуговуючим персоналом, який визначає кінцеві результати гостинності.

Результати гостинності визначаються позитивним або не-гативним сприйняттям сукупного процесу обслуговування (безпека середовища й умови обслуговування, сталість якості обслуговування, фор-ми поведінки обслуговуючого персоналу, повнота набору послуг, ком-фортність навколишнього середовища (технічна й естетична), доступ-ність одержання обслуговування, короткочасність очікування обслуго-вування).

Позитивні результати гостинності виявляються в збільшенні постій-них клієнтів підприємства, розширенні популярності його торговельної марки, підвищенні стратегічного прибутку.

Приймати гостя, гостинність — фундаментальні поняття людської цивілізації. Людське життя має перебіг у визначеному просторі, і наука семіотика поділяє простір людського життя на два просторових поля: замкнене і розімкнене. "Замкнене поле" — простір, "окреслений" людиною у вигляді "кола надійності та безпеки" для здійснення основних психофізіологічних функцій.

У потребі "замкненого простору" виявляються біологічні особливості людської природи — від материнської утроби і доісторичної печери до сучасної квартири і котеджу. "Мій дім — моя фортеця", — говорить англійське прислів'я. "Будинок — машина для житла", за визначенням французького архітектора Ле Корбюзьє.

Прагнення "обладнати", створити комфортні умови життя виводить людину із "замкненого просторового поля" у "далеке" для нього поле. Бути допущеним до тимчасового перебування в ньому, одержати підтримку і допомогу в обмін на гарантію такого самого ставлення до себе — це і є гостинність.

Гостинність — комплексна послуга, якій притаманні визначені спо-живчі властивості та яка створює позитивний образ підприємства, що означає прояв "вторинного попиту" на послуги. Позитивний образ у сфері гостинності має створюватися за допомогою всебічного використан-ня ресурсів гостинності, комфортного середовища гостинності, стратегії та концепції гостинності. Сукупна взаємодія умов гостинності в єдино-му технологічному процесі має бути скоординована розробкою моделі гостинності.

Модель гостинності виявляє взаємовідносини в системі "гість — послуга — середовище гостинності".

Середовище гостинності багато в чому визначається зовнішніми чинниками (економічними, політичними, культурними і соціальними) та взаємодією спеціалізованих чинників (ресурси гостинності, індустрія гостинності, професії гостинності).

Найбільший вплив на середовище гостинності здійснюють економічні і політичні чинники. Економічні чинники (інфляційні процеси, стан ринку товарів і послуг, валютний курс та ін.) опосередковано впливають як на споживачів середовища гостинності, так і на виробників. Це виражається в тому, що споживачі та виробники порівнюють і оцінюють свої можливості з погляду використання або вкладення коштів.

Політичні чинники впливають