З ініціативи асоціації АА введено спеціальну класифікацію для ресто-ранів, що відрізняються особливою кухнею і винним погребом: ***** — видатна кухня; **** — чудова кухня; *** — дуже гарна кухня; ** — високий рівень харчування; * — турботливе харчування.

За системою АА щорічно проводиться підтвердження категорії. Найпрестижнішою з нагород є визнання готелю "Готелем року". Готелі, що одержали 4—5 * red і не менше однієї розетки *> за харчування, нагороджуються спеціальним призом.

У США немає офіційної класифікації готелів. Вищий статус при-своюється двома організаціями: ААА (American Automobile Association) називає свій приз "П'ять діамантів", а МТО — "П'ять зірок". З понад 21000 готелів вищого статусу "П'ятьма зірка-ми" відзначено 35 готелів, а "П'ятьма діамантами" — 45 готелів. При цьому 25 готелів мають обидві вищі нагороди. Для визначення статусу готелю оголошуються сім номінацій і чотири премії.

3. Концепція уніфікованості технології готельних послуг та стан готельних послуг в Україні

Аналіз сучасного стану засобів розміщення в Україні виявив не-узгодженість як термінологічну, типологічну, статистичну, так і за фор-мами управління, володіння і рівнями комфорту. Наприклад, у статис-тичному бюлетені Держкомтуризму України за 1998 р. усі засоби роз-міщення згруповані за двома напрямами: підприємства готельного типу (Hotel facilities) і підприємства оздоровлення і відпочинку (Recreational facilities).

Багатопрофільність засобів розміщення потребує їхньої уніфікації (термінологічного, типологічного і понятійного апарату) за видом функціональної програми: туристські комплекси, санаторні комплекси, ком-плекси відпочинку.

Туристські комплекси — сукупність рекреаційних підприємств, різ-них за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених на туристському маршруті й об'єднаних загальною функціональною програмою — ту-ризм. Туристські комплекси включають різноманітні типи туристських підприємств: туристський готель, туристська база, автотуристські підприєм-ства (мотор-готель, мотель, кемпінг), водні туристські підприємства (готель, ботокемпінг, флотель, флотокемпінг, акватель), мобільні туристські підприємства (потяг, теплохід), флайтель, туристський притулок і хатина.

Санаторні комплекси — сукупність рекреаційних підприємств, різ-них за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених у лікувальній місцевості (курорті) і об'єднаних загальною функціональною програ-мою — лікування. Санаторні комплекси включають різноманітні типи санаторних підприємств: санаторій, санаторій-профілакторій, дитячий санаторій, спеціалізований санаторій, санаторний табір, лікарня.

Комплекси відпочинку — сукупність рекреаційних підприємств, різ-них за функціями, місткістю понад 1000 місць, розміщених у міській, приміській або міжосельній зонах відпочинку й об'єднаних загальною функціональною програмою — відпочинок-релаксація. Комплекси від-починку включають різноманітні типи підприємств: база відпочинку, будинок відпочинку, пансіонат, дитяча дача, дитячий табір, молодіжний табір, санаторій-пансіонат, курортний готель.

Сучасна типологія засобів розміщення визначається розвитком рек-реаційної інфраструктури, забезпеченням її нормативно-експлуатацій-ними актами, виявленням функціонально-технологічних структур.

Типологічна уніфікація засобів розміщення дає змогу створити стан-дарт засобів розміщення, центральною частиною якого має бути їхня класифікація на основі класифікації засобів розміщення, розробленої ВТОЧ.

Усі засоби розміщення можна класифікувати за формами, видами й типами. Форми засобів розміщення визначаються основним видом дія-льності: тільки розміщення або розміщення плюс послуги. Традиційно тільки розміщення надавали підприємства неготельного типу (non hotel type). Розміщення плюс послуги надавати підприємства готельного типу. Види засобів розміщення визначаються соціальними умовами розмі-щення: колективні, індивідуальні, приватні. Типи засобів розміщення визначаються їхнім функціональним профілем.

Відмітною рисою підприємств готельного типу є технології готель-них послуг.

Структурні зміни в готельному господарстві України вимагають упровадження уніфікованих технологій для створення нової політики "готельної марки": підвищення якості послуг і комфортності підпри-ємств, використання нових технологій та комплексної автоматизації тех-нологічних процесів.

Засоби розміщення є основними джерелами статистичних даних із внутрішнього туризму. Для обстеження засобів розміщення використо-вуються конкретні методи:

1) реєстрація засобів розміщення;

2) перепис засобів розміщення;

3) обстеження гостей у засобах розміщення.

За статистикою в 1990 р. у колишньому Радянському Союзі налічу-валося близько 350 тис. готельних місць.

Нині у Росії — 250 тис. готельних місць (у Москві — 75 тис. місць, у Санкт-Петербурзі — близько 30 тис. місць); в Україні — 120 тис. місць (у Києві — 16 тис. готельних місць).

За статистикою ВТО майже половина готельних місць світу (40 %) розміщені в Європі.

Показник забезпеченості готелями визначається кількістю готель-них місць на 1000 жителів.

Нормативним показником вважається 10 готельних місць на 1000 жителів. По Україні такий показник становить 2,3 готельних міс-ця на 1000 жителів, по Києву — 6 готельних місць (для порівняння: у Москві — 9,3 готельних місця; у Санкт-Петербурзі — 6,4; у Парижі — 38,4; у Відні - 25,6).

Показник забезпеченості готелями визначається кількістю готель-них місць на 1000 жителів.

Нормативним показником вважається 10 готельних місць на 1000 жителів. По Україні такий показник становить 2,3 готельних міс-ця на 1000 жителів, по Києву — 6 готельних місць (для порівняння: у Москві — 9,3 готельних місця; у Санкт-Петербурзі — 6,4; у Парижі — 38,4; у Відні - 25,6).

Показник забезпеченості готелями змінюється по регіонах. Аналіз статистичних даних щодо засобів розміщення з 1995 р. вия-вив тенденцію зменшення їхньої кількості до 1999 р. на 70 одиниць.

Статистичні дані характеристик найбільш поширеного типу засобів розміщення — готельного підприємства — включають: час уведення в експлуатацію, місткість, середню завантаженість, середню вартість номе-ра, оборот ресторану, розташування, форми управління.

Для управління готельним підприємством, організації функціональ-ного і технологічного процесів використовують ряд визначальних пока-зників:

1. Рівень завантаження готельного підприємства — відсоток заван-таження (Percentage of occupancy) — становить:

Середня кількість гостей, що припадає на один проданий номер, ста-новить:

3. Статистичний показник ефективності роботи персоналу готелю — відсоток зайнятості ліжко-місць — становить:

Потенціал готелю не використовується повністю,