Основні етапи розвитку харчової промисловості та їх сировинної бази. - – 86 чол/км2); найгустіше заселена Харківська область (101,8 чол/км2); Сумська і Полта...

Реферат - Основні етапи розвитку харчової промисловості та їх сировинної бази.

– 86 чол/км2); найгустіше заселена Харківська область (101,8 чол/км2); Сумська і Полтавська майже однаково (відповідно 60,2 і 60,9 чол/км2). У містах Північно-Східного економічного району проживає 65,9% населення, що на 2% менше, ніж в Україні в цілому. Найбільш урбанізованою є Харківська область – 79,2%. Найнижча частка міського населення в Полтавській області – 57,9%. Однією з проблем Північно-Східниого економічного району – територіальна нерівномірність розвитку. Основні промислові виробництва зосереджені у Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, а багато малих міст і селищ розвинуті недостатньо, особливо в Полтавській і Сумській областях. - Сучасна географія розміщення харчової промисловості у Північно-Східному економічному районі. Північно-Східний економічний район має потужний агропромисловий комплекс, який забезпечує сировиною харчову промисловість, адже більшість галузей харчової промисловості переробляють сільськогосподарську сировину. Основу АПК становить сільське господарство. Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво та тваринництво. Рослинництво вважається провідною галуззю, бо, окрім продуктів харчування та сировини для промисловості, воно виробляє корми для домашніх тварин. Сільськогосподарські угіддя становлять 78% усієї площі району. Рослинництво розвивається краще, ніж тваринництво. Сільське господарство в основному спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу. Розміщення основних галузей сільського господарства ілюструє Додаток 1. У рослинництві домінує виробництво зернових культур, особливо озимої пшениці. Найбільш вирощувані технічні культкри – цукрові буряки та соняшник. Картоплю і овочі вирощують скрізь, найбільше – поблизу великих міст. Це стосується також садівництва та ягідництва. За результатами вирощення основних видів рослинництва у 1998р. (табл.1) Північно-Східний економічний район займає досить значні позиції. Таблиця 1 Виробництво основних видів рослинництва у 1998р. Зерно у вазі після доробки Цукровий буряк Насіння соняшника Картопля Овочі Україна 26470,1 15522,6 2266,3 15405,2 5492,2 Полтавська 1674,8 1185,4 121,3 518,7 316,5 Сумська 988,5 763,4 22,1 796,9 116,1 Харківська 1353,1 699,4 206,7 655,1 402,2 Частка Північно-Східного району 15,2% 17,1% 15,5% 12,8% 15,2% Найбільше значення у районі має цукрова промисловість. Вирощення цукрового буряку у регіоні становить 17% від загальноукраїнського. Проте щодо безпосереднього виробництва цукру регіон має ще більш значні показники – понад 20% (табл 2). На території Північно-Східного економічного району є 59 цукрових заводів. Лохвицький цукровий комбінат (Полтавська обл) – одне з найпотужніших підприємств галузі в Україні. До великих цуцкрових заводів належать також Купўянський, Орільський (Харківська обл.), цукрові заводи та цукрорафінадний завод у м.Дружбі (Сумська обл.). (Додаток 2) Тенденція до скорочення виробництва спостерігається і у цукровій промисловості. У 1997р. порівняно з 1996 роком поставки цукрових буряків зкоротилися на 23%. Впродовж останніх років знижується виробництво цукру. Усе це зумовлено скороченнямченням посівних площ, зниженням врожайності буряків та їх цукристості, а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвитку галузі. Кількість цукрового буряку, вирощеного в Україні могла б вільно задовольнити потреби внутрішнього ринку, але надмірний експорт буряків не дає можливості цукровій галузі працювати на національній сировині. Спостерігається закономірність, що кожного року вже до березня-квітня місяця на цукрових підприємствах закінчуються запаси цукрових буряків, тому вони вимушені переходити на імпортну сировину – цукрову тростину та імпортний цукор-сирець. Але справа в тому що сезонний ввіз цукрової тростини у цих місяцях іще не розпочатий, що призводить до дисбалансу у виробництві цукру. Таблиця 2 Звітні дані роботи цукрової промисловості у сезоні 1999р. Назва обласного формування Прийнято буряку на переробку, тис т Перероблено буряку, тис т Виготовлено цукру, т "Укрцукор" 14210,9 13444 1638892 "Полтавацукор" 1102,9 1056,4 140885 "Сумицукор" 615 587 76920 "Харківцукор" 1431 1345,4 186261 Важливий напрямок виходу цукрової галузі з кризи — вирішення питання кредитування та створення умов для її ефективного функціонування. Виникає потреба в законодавчому врегулюванню врегулюванні всіх цих проблем. Так, у червні 1999р. був прийнятий Закон “Про державне регулювання виробництва й реалізації цукру”, основними положеннями якого є встановлення мінімальної ціни та квотування виробництва та реалізації цукру. Борошномельно-крупўяна промисловість по характеру та призначенню своєї продукції відіграє важливу роль серед галузей харчової промисловості. Вона має найбільш глибокі звўязки з сільським господарством: обўєми виробництва зернових культур, успішний розвиток зернового господарства безпосередньо впливають на обўєми випуску продукції в галузі. (Вирощення зернових культур відображено у Додатку 3). Як видно з даних таблиці 1, вирощення зерна у Північно-Східному економічному районі знаходиться на високому рівні. Полтавська область займає третє місце серед областей України по вирощенню зернових культур (Одеська – 1845, Вінницька – 1858,7).

Значне скорочення обсягів виробниц-тва, лібералізація цін на сировину, ма-теріально-технічні ресурси й послуги призвели до підвищення собівартості, а відтак і цін на зернову продукцію. Особ-ливо зросли оптові ціни підприємств борошномельно-круп'яної промисло-вості. Водночас калорійність харчуван-ня населення зменшилася на 26,4 від-сотка. Значно збіднів раціон білково- й вітаміновмісних продуктів, овочів, фрук-тів тощо. Натомість понад фізіологічні норми люди споживають хлібопродук-ти, питома вага яких у структурі хар-чування сягає 44%. З огляду на забезпечення населення продовольством, а тваринництва – комбікормами, галузь хлібопродуктів — пріори-тетна. Тому важлива науково-технічна передумова подальшого розвит-ку галузі – сертифікація сіль-ськогосподарської сировини та харчових продуктів з борошна. Таким чином можна буде ефек-тивно визначити якість продук-ції, забезпечити ретельний кон-троль за дотриманням економіч-них вимог, підвищити конку-рентоспроможність виробів. Але матеріально-технічна база галузі хлібопродуктів не відповідає сучасним вимогам, характеризується значною спрацьованістю обладнання. Це негативно позначається і на економічних показниках. При-міром, спрацьованість основ-них виробничих фондів у га-лузі сягає 48 відсотків, а тем-пи оновлення їх основної час-тини

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9