Інструменти і догляд за ними Інструменти чоловічого перукаря
а) Бритва
Вік приладів для гоління, виявлених під час розкопок у Середній Європі, Китаї і дельті ріки Інд, визначається приблизно в 4000 років. Людям кам'яно-го віку був знайомий кістяний і кремінний ніж. Із часів греків, римлян і тевтонців дійшли до наших днів ! залізні й бронзові ножі. Якщо залізні ножі відрізня-лися ще дуже грубою формою, то бронзові — карбо-ваною роботою і тонким оздобленням. До наших часів дійшли знаряддя, що використовувалися для гоління, створення різних форм і обробок: серпоподібні ножі у вигляді півмісяця, топірці з двобічним лезом і у формі трапеції тощо.
Форма сучасних бритв більше відповідає їхньому призначенню. Вони повинні задовольняти високі ви-моги і тому виготовляються з високоякісної еластичної і ( дрібнозернистої сталі. Міста Золінгенвальд і Ремешайд, де виробляються високоякісні бритви, знані в усьому світі.
Як робиться бритва? (Сталева болванка вальцюється до отримання прутків у 7—8 мм завширшки. Далі на штампувальному верстаті вони ріжуться на короткі шматки, з яких холодним пресуванням отримують "сирець" бритви. Далі він розжарюється, закладається у штамп, де набуває своєї остаточної форми. Після шліфування спинки і леза бритва знову нагрівається для надання важелеві бритви форми гачка. ^
Свердлінням отвору для колодки закінчується про-цес виготовлення "сирої" бритви, що потім доводиться до високої температури для гартування. Спеціаліст оцінює якість гартованої сталі за кольоровим нальо-том, визначаючи при цьому і температуру ЇЇ нагріву, яка під час гартування бритв доходить до 200°С, при цьому наліт набуває солом'яно-жовтого кольору. Потім сталь занурюється у воду. Після охолодження загарто-ваних таким чином бритв їх піддають термообробці у тиглі (гіри температурі близько 800°С протягом кількох діб), після чого метал утрачає свою крихкість, набуває .певної еластичності і якості високогатункової сталі. Після перевірки якості отриманої сталі починається найважливіший процес виготовлення — шліфування. Воно відбувається за допомогою шліфувальних елект-ромашин. Аби запобігти перегріву сталі, шліфувальний камінь постійно має бути мокрим. Після шліфування до бритви кріпиться колодка, яка складається із двох половинок, з'єднаних між собою на кінцях за допо-могою двох тонких пластинок.
Комбінація ножа з колодкою робить бритву інстру-ментом, яким можна легко і впевнено працювати. До завершального процесу виробництва відноситься по-лірування леза і правка бритви на бруску. За зо-внішнім виглядом бритви відрізняються своєю фор-мою, шириною і шліфовкою. Ширина леза подається у восьмих, частинах англійського дюйма: 3/8 = 10 мм, 5/8 = 16 мм, 7/8 = 22 мм. За шліфовкою розрізняють бритви у залежності від їхньої порожнини: 1/4, 1/2 і ціла — повна порожнина.
Прийоми тримання бритви
1. Бритву тримають різальною кромкою вниз, мізи-нець знаходиться на хвостику, вказівний, середній і безіменний Пальці — на верхній кромці шийки, великий палець підтримує бритву знизу, впираючись у кромку шийки біля п'ятки робочого полотна.
1Розкрита ручка бритви знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем.
2. Бритву тримають різальною кромкою вгору. Ве-ликий палець знаходиться на шийці бритви зі сторони майстра, решта пальців — з протилежного боку
бритви. При обробці тієї чи іншої ділянки волосяного покриву, при голінні бороди, вусів і голови користуються тим прийомом тримання бритви, який най-зручніший.
При виконанні перукарських операцій з використан-ням небезпечної бритви майстер мусить дотримуватися застережних заходів: бритву передають у закритому вигляді хвостиком наперед.
Догляд за бритвою
Зрозуміло, що бритва вимагає постійного і старан-ного догляду. Під мікроскопом її лезо має вигляд дуже /дрібної пили. Під час гоління ці дрібні зубчики згинаються то в один, то в другий бік. Для їхньої правки або відновлення користуються паском. Роз-різняються: висячий пасок, у якого один бік виготов-лений з прядива (коноплі), а другий з юхтової шкіри, малий пасок для правки леза гладінням і великий напірний пасок для правки напором. Найефектив-нішим способом є правка бритви на бруску, поверхня якого попередньо покривається тонким шаром масла. Після більш або менш тривалого застосування бритва настільки затуплюється, що правка її на паску не дає бажаного наслідку. В цих випадках бритву необхідно нагострити на бруску, щоб на її лезі знову утворилися дрібні різальні зубчики.
Бруски для гостріння. Розрізняють три види природ-них і штучних брусків для гостріння бритв. Брусок для гостріння на воді — це дрібнозернистий сланець з Тюрінгії. За допомогою іншого, більш м'якого, так званого "теркового каменя" обертовими рухами по змоченій водою поверхні тюрінгського каменя ство-рюється наліт грязевидного сланцю, на якому гострять бритви.
Масляний камінь привозять із Бельгії, Тіролю, Туреччини і Америки. Це дуже, твердий камінь жовту-ватого кольору, який перед гострінням покривають маслом. Оскільки масляний камінь знімає більше металу, то і процес гостріння відбувається швидше.
Штучний камінь являє собою дрібнозернистий спре-сований під високим тиском наждачний камінь. Перед використанням його змочують маслом, гасом або мильною піною.
Гостріння і правка бритв. Як гостриться бритва? Головна умова — брусок повинен розміщатися на рівній поверхні. Грані бруска мають бути абсолютно чистими. Тертям м'якого каменя об брусок, змочений у воді, створюється наліт сланцевої грязі або ж брусок змочують для гостріння маслом і т.д. Далі бритву кладуть під кутом на поверхню бруска таким чином, щоб лезо було повернуто досередини, а кінець бритви знаходився у правому верхньому куту бруска. Бритва протягується навскіс по бруску до його нижнього кута. Потім бритву на спинці повертають, і кінець ЇЇ помішують в лівий верхній кут, після чого цей рух повторюється