Зміст

1. Побутове обслуговування населення в умовах ринкової економіки. Вплив моди на розвиток перукарської справи

2. Історія і сучасність у перукарському мистецтві

3. Виробничі приміщення перукарень. Обладнання для виробничих приміщень.

4. Моя тема: Технологія миття голови в перукарні з послідуючою укладкою в модельну зачіску.

5. Інструменти і пристрої, які використовуються в роботі перукаря.

6. Матеріали, які використовуються при виконанні перукарських робіт

7. Науково-технічний прогрес у перукарському мистецтві

8. Охорона праці і техніка безпеки в перукарнях.

Побутове обслуговування населення в умовах ринкової економіки. Вплив моди на розвиток перукарської справи.

І. Мода – поняття красивого розуміння гармонії в перукарському мистецтві, тобто оформлення стрижок чи зачісок, які би відповідали соціальному становищу тих чи інших верств населення. Моду на перукарських робіт пропонують технологічні лабораторії, передові майстри новатор.

Мода міняється частіше, ніж стиль. Наприклад стилі в зачісках епохи відродження мінялися протягом століть. 3 14-16ст. початок 17 ст., а мода на зачіски міняється на протязі 10 літ. В 60-70-х рр. 20 ст. англійський перукар Віддал Алсун запропонував свій метод стрижки який називався «Градуюванням». Це ступінчата стрижка, яка не потребувала значних зусиль, щоб оформити її зачіску. Тому, що в самій технології стрижки був закладений художній процес оформлення зачіски. Мода на метод градуювання утрималася на протязі до кінця 80-х р. 20 ст. Бо починаючи з 21 ст. спочатку ввійшли в моду пластичні стрижки по методу «слайкіні» - ковзучий зріст пон. Чоловічі стрижки – вийшли з моди коротко обстрижене волосся на зміну приходять середньої довжини, залишається стиль «ретро», «авангард».

ІІ. Історія і сучасність у перукарському мистецтві.

Відродження Німеччині почалося в XV-XVI ст. Відродження торкнулося і зачіски. Лицарські і міські моди на зачіски швидко змінювались. Чоловіки на початку XV ст. носили волосся, яке досягало до плечей або лопаток. Спереду вистригали рівну чілку, а височні і потилочні пасма підстригали півкругом. Зачіски робили як із прямих, так і з сильно завитого волосся. Деякі чоловіки носили легко підвите волосся, довжина якого ледве прикривала мочку вуха. Завивка поступово перемістилась з тім’яної частини на кінці волосся. Довжина їх значно підкорочується. Дуже популярною стала зачіска «комбі» модна в Італії, - пробіл в такій зачісці був відсутній, волосся зачісувалося від макушки в різні сторони. Від скроні до скроні через чоло йшла рівна горизонтальна лінія зрізу волосся, ззаду воно підрівнювалося по колу, при цьому кінці волосся підвивались і загинались до середини. З’являються зачіски з волоссям вкладеним назад, - їх носили під час охоти, або подорожі. Поширювались і зачіски «по-іспанськи» - з короткими стрижками, хоч деякі продовжували носити довгі завиті «пейзанські» зачіски.

З зміною довжина зачісок і підкорочування їх, виникає мода на бороди і вуса. В більшості випадків їх носили королі, рицарі, князі, феодали, частина міщан і селян. Форми борід були різні: круглі, роздвоєні, «жабо» і крючкоподібні. Довжина борід була різною.

В жіночих зачісках великих змін не сталося. Як і колись самим поширеним видом жіночої зачіски залишались плетення коси. Природні густі довгі коси, рахувались більш красивішими ніж штучні, які теж носили. Дівчата носили чуть підвите волосся, яке було розпущеним на плечах, або плели над скронями коси і опускали їх на груди, обмотуючи кругом шиї. Заміжні жінки заплітали волосся в коси і вкладали їх загадковими фігурами. Найбільш поширеною була укладка типу «корони», навколо голови або типу «бараняк» і «уліток» - пасма закручені по спіралі. На Нижньому Рейні жінки носили аменьйони, прикриваючи їх розкрашеними футлярами з дорогої матерії, сіточками з золотими або срібними нитками. Незаплетене волосся також вкладали в сіточки, так щоб з обох боків лиця утворювались великі висячі мішки. При цьому волосся зачісувалось вверх у вигляді конусного підвищення і навколо пов’язували білою пов’язкою. Ця пов’язка була розшита дорогоцінними каміннями, шнура з кісточками. Похилі жінки покривали голову світлими тканинами. Деколи цілком волосся скривали під головним убором, при цьому випускали декілька маленьких локонів або тоненьку кісточку та чолі і щоках.

На початку XVI ст. розпущене волосся почали носити тільки молоді дівчата, які виходили заміж. Це волосся вони прикрашали різними квітами. Молоді жінки носили зачіски, в яких волосся розділяли на дві частини, перевивались шнурами і закріплювались на потилиці. Деколи частину волосся збирали в пучок сіточкою або золотою дротинкою, деколи мішечками, який був облитий блискучими камінчиками. Часто пов’язували вкрашену жемчугом або дорогоцінним камінням товсту пов’язку. Вона накладалась на голову таким чином, що два її кінця утворювали вінок.

Волоссю в Німеччині приділяли велике значення. Жінки яким приходилось давати на суді присягу клялись своїми косами. В кінці XV ст. поширюється мода на іспанські і французькі зачіски. Вони стали досить високими. Для цього використовували штучні елементи – каркаси, волосяні валики, шаньйоми. Кількість валиків було безліч.

Форма зачісок змінювалась за рахунок дротяних споруджень з каркасів. Зачіски прикрашали дорогоцінностями. Горожанки, які хотіли бути подібними до знатних дам, також носили високі зачіски, але вони були менших розмірів.

Самим поширеним чоловічим головним убором були берети. Всі слої населення носили їх. Із зміною костюма змінювались і розмірі беретів. Берети прикрашували золотими бляхами, булавками.

Жіночі головні убори були самих різноманітних форм. Їх придумували самі жінки. Носили різні чепці, платки, покривала, а також шляпки із дорогої матерії. Ці убори прикрашувались бантами, вуаллю.

В першій половині XVIII ст. носили французькі парики «грива», «пудель». Але деякі