отвору для колодки закінчується про-цес виготовлення "сирої" бритви, що потім доводиться до високої температури для гартування. Спеціаліст оцінює якість гартованої сталі за кольоровим нальо-том, визначаючи при цьому і температуру її нагріву, яка під час гартування бритв доходить до 200°С, при цьому наліт набуває солом'яно-жовтого кольору. Потім сталь занурюється у воду. Після охолодження загарто-ваних таким чином бритв їх піддають термообробці у тиглі (гіри температурі близько 800°С протягом кількох діб), після чого метал утрачає свою крихкість, набуває .певної еластичності і якості високогатункової сталі. Після перевірки якості отриманої сталі починається найважливіший процес виготовлення — шліфування. Воно відбувається за допомогою шліфувальних елект-ромашин. Аби запобігти перегріву сталі, шліфувальний камінь постійно має бути мокрим. Після шліфування до бритви кріпиться колодка, яка складається із двох половинок, з'єднаних між собою на кінцях за допо-могою двох тонких пластинок.
Комбінація ножа з колодкою робить бритву інстру-ментом, яким можна легко і впевнено працювати. До завершального процесу виробництва відноситься по-лірування леза і правка бритви на бруску. За зо-внішнім виглядом бритви відрізняються своєю фор-мою, шириною і шліфовкою. Ширина леза подається у восьмих, частинах англійського дюйма: 3/8 = 10 мм, 5/8 = 16 мм, 7/8 = 22 мм. За шліфовкою розрізняють бритви у залежності від їхньої порожнини: 1/4, 1/2 і ціла — повна порожнина.
Прийоми тримання бритви
1. Бритву тримають різальною кромкою вниз, мізи-нець знаходиться на хвостику, вказівний, середній і безіменний Пальці — на верхній кромці шийки, великий палець підтримує бритву знизу, впираючись у кромку шийки біля п'ятки робочого полотна.
1Розкрита ручка бритви знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем.
2. Бритву тримають різальною кромкою вгору. Ве-ликий палець знаходиться на шийці бритви зі сторони майстра, решта пальців — з протилежного боку
бритви. При обробці тієї чи іншої ділянки волосяного покриву, при голінні бороди, вусів і голови користуються тим прийомом тримання бритви, який най-зручніший.
При виконанні перукарських операцій з використан-ням небезпечної бритви майстер мусить дотримуватися застережних заходів: бритву передають у закритому вигляді хвостиком наперед.
Догляд за бритвою
Зрозуміло, що бритва вимагає постійного і старан-ного догляду. Під мікроскопом її лезо має вигляд дуже /дрібної пили. Під час гоління ці дрібні зубчики згинаються то в один, то в другий бік. Для їхньої правки або відновлення користуються паском. Роз-різняються: висячий пасок, у якого один бік виготов-лений з прядива (коноплі), а другий з юхтової шкіри, малий пасок для правки леза гладінням і великий напірний пасок для правки напором. Найефектив-нішим способом є правка бритви на бруску, поверхня якого попередньо покривається тонким шаром масла. Після більш або менш тривалого застосування бритва настільки затуплюється, що правка її на паску не дає бажаного наслідку. В цих випадках бритву необхідно нагострити на бруску, щоб на її лезі знову утворилися дрібні різальні зубчики.
Бруски для гостріння. Розрізняють три види природ-них і штучних брусків для гостріння бритв. Брусок для гостріння на воді — це дрібнозернистий сланець з Тюрінгії. За допомогою іншого, більш м'якого, так званого "теркового каменя" обертовими рухами по змоченій водою поверхні тюрінгського каменя ство-рюється наліт грязевидного сланцю, на якому гострять бритви.
Масляний камінь привозять із Бельгії, Тіролю, Туреччини і Америки. Це дуже, твердий камінь жовту-ватого кольору, який перед гострінням покривають маслом. Оскільки масляний камінь знімає більше металу, то і процес гостріння відбувається швидше.
Штучний камінь являє собою дрібнозернистий спре-сований під високим тиском наждачний камінь. Перед використанням його змочують маслом, гасом або мильною піною.
Гостріння і правка бритв. Як гостриться бритва? Головна умова — брусок повинен розміщатися на рівній поверхні. Грані бруска мають бути абсолютно чистими. Тертям м'якого каменя об брусок, змочений у воді, створюється наліт сланцевої грязі або ж брусок змочують для гостріння маслом і т.д. Далі бритву кладуть під кутом на поверхню бруска таким чином, щоб лезо було повернуто досередини, а кінець бритви знаходився у правому верхньому куту бруска. Бритва протягується навскіс по бруску до його нижнього кута. Потім бритву на спинці повертають, і кінець ЇЇ помішують в лівий верхній кут, після чого цей рух повторюється у зворотному напрямі. Для гостріння бритви треба виробити чуття: вона проводиться легко і без натискання. Якщо ж лезо бритви не ковзається по поверхні бруска, а немовби прилипає до нього, можна випробувати його гостроту. Для цього мокрою внутрішньою стороною великого пальця треба легко провести по лезу бритви. Якщо бритва гостра, від-чувається, що палець немовби липне до леза. Інший спосіб перевірки — за допомогою волосини, для чого беруть великим і вказівним пальцями одну волосину і пробують відрізати ЇЇ не нижче сантиметра від пальців. Якщо виявляється, що лезо бритви має зазубринки, слід провести ним по змоченому нігтю великого пальця і знову гострити, але вже на м'якому бруску.
На протилежність бритви з вискобленим (порожнин-ним) клинком, французькі бритви з повним клинком гостряться на щільній, злегка пружній дерев'яній дощечці з ручкою. Дощечка покривається пастою, що складається із суміші масла з найдрібнішим порошком карборунду. Оскільки при цьому досягається особлива гострота леза, то бритва з повним клинком піддається гострінню достатньо часто. Якщо ж після тривалого застосування повноклинкова бритва остаточно затупи-лася, її заміняють новою.
б) Ножиці для стрижки волосся
Ножиці для стрижки волосся відрізняються від звичайних якістю сталі і спеціальним шліфуванням їх лез. Вони складаються з двох половинок, замка і ручок з кільцями для великого та безіменного пальців.
Розрізняються звичайні ножиці для стрижки