Реферат на тему:
Харчова промисловість України: проблеми і перспективи спирто-горілчаної галузі
План.
Вступ.
Проблеми галузі напоїв України.
Державне регулювання
Тіньовий ринок
Фінансові схеми
Фальсифікати
3. Сировинна проблема
III. Що було зроблено для вирішення проблем?
Що треба зробити?
Висновки.
І. Вступ.
Галузь напоїв в Україні є однією з найбільш динамічних. На сьогоднішній день рентабельність підприємств цієї галузі є однією з найвищих, і темпи приросту виробництва з кожним роком збільшуються. українські виробники напоїв довели, що вони є конкурентоспроможними: майже вся імпортна продукція замінена споживачами на українські товари, а гостра конкуренція всередині галузі, лише сприяє покращенню якості продукції, розробці нових маркетингових стратегії тощо.
Метою цієї роботи є дослідження конкурентноздатності галузі напоїв України, через аналіз проблем цієї галузі. Як вони вплинули, впливають на розвиток та конкурентоспроможності, і як вплинуть, якщо нічого не зміниться. Також робиться спроба знайти можливі розв'язки цих проблем.
ІІ. Проблеми в галузі напоїв України.
Основними проблемами галузі напоїв в Україні, на мій погляд, є проблема нестійкості та недосконалості українського законодавства, яка дуже негативно впливає на розвиток усіх напрямів цієї галузі, та сировинна проблема, що є особливо гострою для винної галузі, та пивоваріння, І як наслідок, з'являються такі негативні явища: величезний тіньовий ринок з виробництвом та реалізацією різноманітних фальсифікатів, які не тільки джерелом недонадходжень до бюджету, але становлять загрозу для здоров'я громадян України, фінансові схеми розроблені для зниження собівартості продукції, які спотворюють функціонування ринкових сил.
Розгляд проблем почнемо з найголовнішої – з з проблеми державного регулювання.
1. Державне регулювання.
Як вже зазначалося зміни в нормативно-правовій базі мають дуже великий вплив на роботу підприємстві саме виробників алкогольної продукції, і цей вплив в Україні далеко не завжди є позитивним.
Тільки за 1998-1999 рр. вийшло більше 30 нормативних документів, що регламентували діяльність галузі. Їх майже діаметрально протилежна спрямованість спричинила різкий спад як попиту на алкогольну продукцію, через її подорожчання, так відповідно і спади обсягів виробництва. У серпні 1998 р. ставку акцизного збору було збільшено з 3,5 до 7 екю за літр. Наступні пониження ставок до 3,5 екю у кінці вересня та до 3 екю на початку грудня істотного впливу на зростання виробництва не справили, бо заводи на той час були затоварені готовою продукцією.
1999 рік на алкогольному ринку України відзначився перереєстрацією ліцензій на право виробництва та оптової торгівлі спиртними напоями. До перереєстрації в Україні було видано 8000 ліцензій на право оптової торгівлі спиртними напоями, а на перереєстрацію оптових ліцензій було подано лише 1600 заяв.
І все ж головною подією, що оживила ситуацію на виробництві у ІІ половині 1999 року, було зниження ставки акцизного збору з EUR 3,5 до EUR 2 наприкінці 1998 року. Відповідний закон набув чинності 6 січня 1999 року, невдовзі вийшла постанова з визначенням механізму його дії. Вона передбачала видачу підприємствам 90-денного податкового векселя при оплаті акцизного збору при розрахунках за спирт. Однак реальну можливість працювати підприємства одержали лише у квітні, коли ДПАУ встановила порядок погашення цих векселів. Ці заходи, разом із відміною взаємозаліків і введенням мінімальних цін, дали позитивні результати у ІІ півріччі минулого року.
А вже з 1 липня 2000 року набула чинності ставка акцизу EUR 3, що, зрозуміло, не оцінюється виробниками й оптовиками позитивно. Нестійкість податкової політики робить ринок алкогольних напоїв дуже вразливим – адже 70-75 % вартості пляшки горілки складають акциз і ПДВ.
З 1 квітня 2001 року на 50% зросли ставки акцизного збору, що також не посприяло зростанню виробництва.
Як тільки ввели новий акциз, темпи росту стали неухильно знижуватися. А в проект Податкового кодексу внесена пропозицыя про те, щоб індексувати акциз з урахуванням щорічного рівня інфляції. Якщо ця норма буде законодавчо закріплена, акциз буде наростати як сніжний ком, тому що навряд чи найближчим часом інфляція буде спадати.
А нещодавно ДПАУ розробила виправлення до проекту Податкового кодексу впроваджуючи в життя Указ №1072/2000 від 14 вересня 2000 року “Про Програму інтеграції України в Європейський Союз”. Якщо хоча б деякі положення будуть прийняті, то це матиме катастрофічні наслідки для галузі пивоваріння. Ось деякі з них:
Пиво прирівняти за статусом до спиртних напоїв, як пивовари будуть змушені дотримуватися положень про акцизні марки, торговці пивом - правил торгівлі спиртними напоями;
Внесена ставка акцизного збору у розмірі 0,3 грн. за 1 л. До того пропоновані ставки підлягають щорічній індексації з початку кожного року з урахуванням змін індексу споживчих цін
Фахівцями концерну «Укрспирт» була помічена одна стійка тенденція – вирахування ставок акцизного збору в євро негативно відбивається на щоквартальних показниках виробництва лікеро-горілчаних виробів у країні. Так, якщо наприкінці I кварталу 1999 р. (березень) було зроблено 1847 тис. дав алкогольних напоїв, то на початку II кварталу (квітень) - уже 1740 тис. дал, у червні того ж року - 2054 тис. дал, а в липні - усього 1367 тис. дал. Таким чином, перерахування акцизів відбивався і на стабільності обсягів виробництва.
Перерахування ставок з євро в гривни викликало неоднозначну реакцію виробників алкоголю. Адже незаплановане підвищення акцизних ставок на 30%, безумовно, ускладнить виконання затверджених бізнес-планів. Справа в тім, що рух грошових потоків був спланований ще торік з урахуванням , у тому числі, і ставки акцизу, що існувала.
Судячи з досвіду минулих років, експерименти з акцизами у вино-горілчаній галузі країни всякий раз приводять до збільшення обсягів виробництва нелегальної продукції. Приміром,