Захист споживачів і виробників продукції повинен здійснюватися у результаті розроб-ки й реалізації системи антимонопольних за-конодавчих актів. Серед останніх вирішальне значення мають роздержавлення, правовий захист, оборот капіталу, приватизація та опо-даткування прибутків монополістів. Слід на-дати чинності законодавству, що регулює пи-тання власності, продажу, оренди й закладан-ня землі, стимулює розвиток конкуренції, регулює контракти на закупівлю та продаж продуктів, затверджує необхідні нормативи функціонування ринкових відносин. Захист сільськогосподарських товаровиробників про-дукції від імпорту й монополії у переробці й торгівлі здійснюватиметься як державою, так і через об'єднання виробників, створення власних переробних і торговельних коо-перативів. Захист споживачів продукції за-безпечується також системою контролю за якістю продукції, встановленням обов'язкових стандартів якості. Спеціалісти-контролери за два тижні до початку збирання врожаю зобо-в'язані відбирати на місці вирощування куль-тур проби продукції для лабораторного ана-лізу на рівень забрудненості радіонуклідами, нітратами і пестицидами. Повторному контро-лю повинна піддаватися кожна партія про-дукції безпосередньо при надходженні на ри-нок.

Одним із важливих заходів захисту спо-живачів є регулювання рівня цін на продукти, яке може здійснювати держава, нагромаджу-ючи їх запас і доставляючи потім на ринок при зростанні попиту.

Перехід до ринкової економіки можливий за таких умов: свобода підприємництва й тор-гівлі, свобода переміщення праці й капіталу від однієї галузі до іншої, наявність різних форм власності (приватна, колективна, дер-жавна) на основні засоби виробництва, лікві-дація земельної і банківської монополії, роз-ширення прав успадкування, розвиток коопе-рації (збутової, постачальної, обслуговуючої), використання найманої праці, пробудження в населення підприємницького мислення й за-безпечення його широкою інформацією, на-явність міцної влади, правове забезпечення виконання договорів і зобов'язань, надійний захист власності. Останнє зумовлюється тим, що розвиток ринкової економіки неминуче призведе до розшарування суспільства, появ-ляться не тільки багаті люди, але й велика маса бідняків. А як відомо, розкіш багача зав-жди збуджує обурення бідняків, котрі, гнані нуждою, намагатимуться заволодіти цим ба-гатством. Тому власники великих цінностей, придбаних працею багатьох років, а можли-во й поколінь, можуть спати спокійно лише тоді, коли їх надійно охороняє держава.

Ринкова економіка — це не просто вели-ка кількість ізольованих і відокремлених рин-ків. Вона є туго сплетеною сіткою цін, де змі-ни на одному ринку викликають багаточи-сельні й значні зміни на інших ринках. Особливо великий вплив на формування рин-ку продовольства справляє розвиток ринку землі, робочої сили й капіталів.

За останні п'ять років значно змінилася ситуація на ринку продовольства України — різко скоротилися справжній попит і пропози-ція. При цьому темпи зниження попиту наба-гато перевищили зменшення пропозиції. По багатьох продуктах ринок із дефіцитного став перенасиченим. У нашій країні зникли черги покупців, але виникли певні труднощі з про-дажею продуктів. Хоч збільшилася їх реаліза-ція на міських ринках безпосередньо насе-ленню в рахунок оплати праці шляхом бар-терних угод, проте ще значна кількість виро-щеної сільськогосподарської продукції не зна-ходить збуту, згодовується худобі або псуєть-ся. Тільки в торговельних організаціях втра-ти, наприклад овочів, становлять щорічно 11—13%. У той же час високими темпами розширюється імпорт продуктів. Це позбавляє наших селян роботи й засобів до існування. Спад попиту на продукти зумовлений, перш за все, зниженням реальних доходів населен-ня, а також зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістю екс-портних можливостей сільськогосподарської продукції. Пропозиція продуктів зменшилася через скорочення їх вітчизняного виробницт-ва та недоліки в системі маркетингу: мала за-інтересованість працівників в ефективному використанні ресурсів і поліпшенні стану реа-лізації продуктів харчування, дуже низька ма-теріально-технічна база переробних підпри-ємств і торговельних організацій, недостатньо розвинута інфраструктура ринку, майже припинила роботу споживча кооперація. У 1995 р. організаціям споживчої кооперації було продано лише 7,6% усіх реалізованих овочів і 18,2% фруктів та ягід. Диспропорції попиту і пропозиції продуктів зумовлені також впровадженням принципів саморегульованого ринку, яке сприяло роз-витку інфляційних процесів і зниженню міно-вої вартості сільськогосподарської продукції, зменшило можливість для розширеного від-творення виробництва та економічного зміц-нення господарств, сприяло значному скоро-ченню місткості внутрішнього ринку через зниження купівельної здатності населення.

На внутрішньому ринку продовольства України продовжується зростання цін. Проте темпи підвищення їх істотно різняться по ок-ремих продуктах, зокрема: за період із серп-ня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчі вони були на олію, яблука, цибулю, цукор і картоп-лю, а найвищі — на хліб і хлібопродукти, мо-локо, кондитерські вироби. Якщо індекс пари-тету цін у державній і кооперативній торгівлі (порівняно із хлібом пшеничним із борошна І сорту) становив по олії 7,9%, яблуках — 8,9, цибулі — 14,9, цукру — 19,6, картоплі — 20,3%, то по хлібу житньому — 100,8%, мо-локу — 92, кондитерських виробах — 82—94, м'ясу і м'ясопродуктах — 52—84%. На міських ринках підвищення цін на продукти харчуван-ня відбувається меншими темпами, ніж у дер-жавній і кооперативній торгівлі. У цілому ціни на продукти харчування збільшилися за вка-заний період на 44,7%, а на непродовольчі товари — на 87,6%.

Аналіз еластичності попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів спо-живачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності ста-новить 0,3—0,35) — картоплі, капусти, столо-вих буряків тощо. Тому виробництво цих про-дуктів має більші шанси на розширення. А на тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, за умов самоухилення держави від регулювання ринкових відносин чекають застій і скорочення виробництва.

Прогнозоване насичення внутрішнього ринку продовольством й необхідність вико-нання експортних торгових зобов'язань зу-мовлюють потребу не тільки стабілізувати, а й збільшити у найближчій перспективі вироб-ництво сільськогосподарської продукції на 5— 10%. Проте наявність потрібної кількості про-дукції буде