також зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістю експортних можливостей сільськогосподарської продукції. Зниження реальних доходів населення зумовлене політичними, економічними й соціальними чинника-ми, зокрема високими податками на предмети першої необхідності (податок на добавлену вартість), спадом вироб-ництва, збільшенням непрацюючих людей, низьким рівнем заробітної пла-ти, який нині не забезпечує навіть простого відтворення робочої сили. Крім того, нині на підприємствах і в ор-ганізаціях затримують виплату заро-бітної плати на 5—6 і більше місяців. Виплачують її без відповідної індексації втрат, спричинених інфляцією. Масово практикуються безоплатні відпустки за ініціативою адміністрації. Тому біль-шість працівників позбавлена мож-ливості жити на результати своєї праці. Різке здешевлення робочої сили — ос-новний чинник диспропорції між попи-том та пропонуванням на ринку про-дуктів харчування. Самі тільки затрим-ки з виплатою заробітної плати знижу-ють, за нашими розрахунками, купі-вельну спроможність населення на 25—ЗО відсотків.
Пропонування продуктів зменши-лося через скорочення вітчизняного виробництва та недоліки в системі маркетингу — малу зацікавленість пра-цівників у ефективному використанні ресурсів та поліпшенні стану реалізації продуктів харчування, дуже слабку ма-теріально-технічну базу переробних підприємств і торговельних організа-цій, недостатньо розвинену інфраст-руктуру ринку, споживчу кооперацію, яка майже припинила роботу. У 1995 році обсяг виробництва сільськогоспо-дарської продукції в усіх категоріях господарств України скоротився (по-рівно з 1990 р.) на 34,9%. Скорочено виробництво майже всіх видів сільсь-когосподарської продукції, у тому числі зерна — на 33,5%, цукрових буряків — на 33,0%, картоплі — на 12%, овочів — на 1 1,9%, молока — на 29,8%, яєць — на 42,3% і м'яса — на 47,7% .
Вирбництво сільскогосподарської продукції в усіх катугоріях господарств, млн т
Продукція | Роки | 1996 % до 1990
1990 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996
Зерно | 51,0 | 38,7 | 38,5 | 45,6 | 38,5 | 33,9 | 66,5
Цукрові буряки | 44,3 | 36,2 | 28,8 | 33,7 | 28,1 | 29,7 | 67,0
Овочі | 6,7 | 5,9 | 5,3 | 6,1 | 5,1 | 5,9 | 98,1
Фрукти і ягоди | 2,9 | 1,5 | 2,1 | 2,8 | 1,2 | 1,9 | 65,5
М”ясо | 4,4 | 4,0 | 3,4 | 2,8 | 2,7 | 2,3 | 52,3
Молоко | 24,5 | 22,4 | 19,1 | 18,4 | 18,1 | 17,2 | 72,2
Яйця млрд шт | 16,3 | 15,2 | 13,5 | 11,8 | 10,2 | 9,4 | 57,7
Головною причиною зменшення об-сягів виробництва є підвищення вар-тості ресурсів і кредитних ставок, збільшення податків, а також раптове відкриття внутрішнього ринку для кон-куренції з іноземними товаровиробни-ками. До спаду виробництва призвело також скорочення ресурсів, зниження ефективності їх використання, ослаб-лення виконавчої і технологічної дис-ципліни, зменшення стимулів і можли-востей щодо інвестування і приско-рення науково-технічного прогресу. Майже припинено оновлення машин-но-тракторного парку господарств, не забезпечується навіть просте відтво-рення виробництва, відсутнє нагро мадження капіталу: більше того, вста-новилася чітка тенденція зменшення поголів'я худоби і птиці (6—10% щоро-ку), скорочення багаторічних насад-жень, тобто господарства існують пе-реважно за рахунок "проїдання" запа-сів і штучного зниження справжньої вартості робочої сили.
На внутрішньому ринку продовольс-тва України триває зростання цін. Проте темпи підвищення їх на окремі продукти істотно відрізняються: зокрема, за пері-од з серпня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчими вони були на олію, яблука, цибулю, цукор і картоплю, а найвищими — на хліб і хлібопродукти, молоко, конди-терські вироби і м'ясопродукти. Якщо за вказаний період ціни в державній і коо-перативній торгівлі підвищилися на олію на 6,8%, яблука — на 9,3, цибулю — на 12,7, цукор — на 16,7, картоплю — на 17,3%, то на хліб і хлібопродукти — на 44—103%, молоко і молокопродукти — на 65—96%, кондитерські вироби на 70—80, м'ясо і м'ясопродукти — на 59—72 і рибу — на 38—54%. На міських ринках підвищення цін на продукти хар-чування відбувається повільнішими темпами, ніж у державній і кооператив-ній торгівлі. В цілому ціни на продукти харчування збільшилися за вказаний період на 44,7%, а на непродовольчі то-вари — на 87,6%.
2.2.
Але матеріально-технічна база галузі не відповідає сучасним вимогам, характеризується значною спрацьованістю обладнання. Це негативно позначається і на економічних показниках. При-міром, спрацьованість основ-них виробничих фондів у га-лузі сягає 48 відсотків, а тем-пи оновлення їх основної час-тини значно відстають від пот-реби. Стосовно основної части-ни вони становлять менше 56 відсотків на рік. Рівень меха-нізації праці на підприємствах не перевищує 50—60 відсотків. Продуктивність праці в галузі в 2—3 рази нижча, ніж на спо-ріднених підприємствах у за-рубіжних країнах з розвине-ною економікою.
Для створення міцної мате-ріально-технічної бази на часі — активне формування і наг-ромадження інвестиційного потенціалу, перетворення амортизацій у найважливіший реноваційний ресурс, впровад-ження сучасних технологій то-що. Нині найголовніше завдан-ня підприємств галузі — поліп-шення їх фінансового стану. Визначальний чинник платосп-роможності тут — стан обігових коштів, які розпорошуються че-рез постійне зростання дебітор-ської заборгованості. отже, ефективне викорисгання коштів — пріоритетний напрямок фінансо-вої діяльності підприємств. Ре-алізувати його можна за допо-могою стабілізації виробництва. При зменшенні обсягів випуску продукції ефективність вико-ристання обігових коштів неми-нуче погіршується. Це зумовле-но тим, що обсяги сировини, ма-теріалів, інших ресурсів і пали-ва зменшуються швидшими темпами, ніж обсяг випущеної продукції.
2.3.
На ринку продовольства України продовжує зменшуватися попит у зв'язку з погіршенням купівельної здатності населення і різко збільшується пропозиція імпортних продуктів. Тому значна частина вирощеної сільськигоспо-дарської продукції не знаходить збуту, згодо-вується худобі або псується а сіпьськогоспо-дарські підприємства зазнають збитків
Ринок — це система