В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі природні умови для вирощування цукрового буряка, забезпеченість трудовими ресурсами і навики населення. Найважливими його ланками є сільськогосподарське (вирощування цукрового буряка) і (виробництво ,що переробляє цукру).

Значення цукрового буряка передусім в тому, що вона є основним джерелом виробництва цукру, а також важливим чинником зміцнення кормовий бази і підвищення культури хліборобства.

В Лісостепі розміщене більш ѕ посевов цукрового буряка. Частка їх в посівних площах досягає 9-II%. Середня урожайність в останні роки коливається в кордонах 300 — 320 ц/га. Найбільшими виробниками цукрового буряка є Вінницька, Черкаська і Полтавська області, що дадуть біля 25% загального проведення цієї культури.

Розвиток бурякосіяння в Україні спирається на потужну технічну базу цукрової промисловості. Всього в Україні діє 194 цукрові заводи, що переробляють в середньому за рік біля 44.0 млн т буряка. В середньому за добу один цукровий завод переробляє 2.3 тис т цукрового буряка. Обсяг випуску цукру-піску складає біля 3.5 млн т.

Найбільшими в Україні виробниками цукру-піску є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Одеська і Кіровоградська області. Виробництво цукру-рафинада зосереджене в основному в Одесі, Черкасах, Бердичеві, Ходорове і Вінниці. Деякі цукрові заводи суміщають виробництво цукру з виробництвом молочних консервів, спирту, лимонної кислоти і кормових дріжджів. Такі підприємства називаються цукровими комбінатами.

В склад плодоовочеконцервного комплексу України входить вирощування овочів, фруктів і ягод, підприємства концервної і плодоовочеконцервної промисловості, а також обслуговуючі і допоміжні підприємства.

Овочеводство розповсюджене по всій території України, але рівень його концентрації і спеціалізації в різних регіонах різний. На Полісся, наприклад, вирощують здебільшого огірки, морква, столовий буряк і капусту, в Лісостепі — огірки, помідори, цибуля, в Степі — помідори, перець, баклажани. Самая більша концентрація посівов овочевих культур в тих господарствах, що входять в склад сировинний зони концервного заводу, а також розміщені навколо більших міст.

Важлива роль в постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезонний період належить парниково-тепличним господарствам. Найбільші площі закритого ґрунту відводяться під овочі в Криму, навколо Києва, Харкова, Донецька, Одеси, Львова.

Садівництво розвивається по всій території України. Тут розповсюджені такі плодово-ягідні культури: яюлука, груші, сливи, вишні, черешні, полиниця, малина. В південних районах вирощують абрикоси, персики, инжир. Особливо сприятливі умови для садівництва склалися в Криму, Переднестровье, в південному Степі і Закарпатті.

Більша частина овочів, фруктів і ягод споживається в свіжому вигляді, а інша надходить на що переробляють підприємства для виробництва консервів. Найбільш розвинута плодоовочеконцервная промисловість в Криму, Херсонській і Одеській областях, що виробляють біля 40 Ёо всіх плодоовочевих консервів. В Україні склалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих консервів. Що переробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в основному фруктові консерви, а Південний район спеціалізується на виробництві томатних консервів.

В склад виноградно-виноробного комплексу входить виноградарство, промислова переробка винограда, а також підприємства, обслуговуючі ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки, що виготовляють з технічних сортів винограда. З відходів переробки одержують різні кислоти, чинбарні речовини, спирт.

Загальна площа виноградних насаджень в 1990 р. Склала 176 тис. га. Основні їхні масиви розміщені в Степовій зоні. Найбільшою концентрацією виноградників характеризується зона передгорних і гірських районів Криму, де створені великі спеціалізовані господарства. Основними виноробними областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська і Закарпатська. Тут зосереджене більш 90% виноградних насаджень України.

Виноград — малотранспортабельний продукт, тому виробництва первинної його переробки розміщені поблизу від сировинних баз. Промислову переробку винограда здійснюють в основному радгоспи-заводи. Підприємства по виробництву коньячного спирту розміщені поруч з заводами первинного виноробства, т. . В районах вирощування винограда. Заводи вторинного виноробства і шампанских вин розміщені в основному в районі споживання готової продукції (Одеса, Київ, Донецьк). Маслобойно-жировой комплекс України спеціалізується в основному на виробництві і переробці насіння соняшника. Посівні площі соняшника в 1990 г. Займали 1636 тис. Га, що склало більш 20% всіх посівних площ масличних культур. Окрім соняшника, в маслобойно-жировой промисловості використовується насіння льна-довгунца, клещевини, коноплі, рапса, а також відходи деяких сільськогосподарських продуктів.

Основні посіви соняшника як теплолюбивої культури зосереджені в основному в південних областях України. Більше всього соняшник розповсюджений в північних і центральних районах Степу. Декілька менші площі займає він в Лісостепі і південного Степу і зовсім незначні — на Полісся і в передгорних районах Карпат.

Маслобойно-жировая промисловість представлена маслоекстракционними, маслопрессовими, маргариновими і миловареними заводами, а також маслобойно-жировими і жировими комбінатами. Виробництво постного масла належить до матеріалоемкого, тому маслоекстракціоні заводи розміщені в районах вирощування соняшника. Біля третини всього виробленого постного масла використовується при виготовленні маргарина і мила. В Україні маргаринові заводи розміщені в Києві, Донецьку, Ужгороді.

Значне розповсюдження в маслобойно-жировой промисловості отримало комбінування. Тепер на маслобойно-жирових і жирових комбінатах виробляється 50% постного масла, основна частина маргарина, мила, що мостять засобів. Потужні маслобойно-жировие і жирові комбінати розміщені в Дніпропетровськові, Полтаве, Харкові, Одесі, Запорожье, Чернівцях, Вінниці і Львові.

Льнопромисловий комплекс України об’єднує льноводство, промисловість первинної переробки льна і виробництво льняних тканин.

Посівна площа льна-довгунца в 1990 г. Досягла 172 тис. Га. Основні посіви льна-долгунца розміщені на Полісся, де цьому сприяють грунтово-кліматичні умови. Окрім цього льон-довгунец сіють в районах Лісостепу, прилягати до Полісся, в передгорних і гірських районах Карпат.

Первинну переробку