збуту, згодовується худобі або псуєть-ся. Тільки в торговельних організаціях втра-ти, наприклад овочів, становлять щорічно 11—13%. У той же час високими темпами розширюється імпорт продуктів. Це позбавляє наших селян роботи й засобів до існування. Спад попиту на продукти зумовлений, перш за все, зниженням реальних доходів населен-ня, а також зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістю екс-портних можливостей сільськогосподарської продукції. Пропозиція продуктів зменшилася через скорочення їх вітчизняного виробницт-ва та недоліки в системі маркетингу: мала за-інтересованість працівників в ефективному використанні ресурсів і поліпшенні стану реа-лізації продуктів харчування, дуже низька ма-теріально-технічна база переробних підпри-ємств і торговельних організацій, недостатньо розвинута інфраструктура ринку, майже припинила роботу споживча кооперація. У 1995 р. організаціям споживчої кооперації було продано лише 7,6% усіх реалізованих овочів і 18,2% фруктів та ягід. Диспропорції попиту і пропозиції продуктів зумовлені також впровадженням принципів саморегульованого ринку, яке сприяло роз-витку інфляційних процесів і зниженню міно-вої вартості сільськогосподарської продукції, зменшило можливість для розширеного від-творення виробництва та економічного зміц-нення господарств, сприяло значному скоро-ченню місткості внутрішнього ринку через зниження купівельної здатності населення.
На внутрішньому ринку продовольства України продовжується зростання цін. Проте темпи підвищення їх істотно різняться по ок-ремих продуктах, зокрема: за період із серп-ня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчі вони були на олію, яблука, цибулю, цукор і картоп-лю, а найвищі — на хліб і хлібопродукти, мо-локо, кондитерські вироби. Якщо індекс пари-тету цін у державній і кооперативній торгівлі (порівняно із хлібом пшеничним із борошна І сорту) становив по олії 7,9%, яблуках — 8,9, цибулі — 14,9, цукру — 19,6, картоплі — 20,3%, то по хлібу житньому — 100,8%, мо-локу — 92, кондитерських виробах — 82—94, м'ясу і м'ясопродуктах — 52—84%. На міських ринках підвищення цін на продукти харчуван-ня відбувається меншими темпами, ніж у дер-жавній і кооперативній торгівлі. У цілому ціни на продукти харчування збільшилися за вка-заний період на 44,7%, а на непродовольчі товари — на 87,6%.
Аналіз еластичності попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів спо-живачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності ста-новить 0,3—0,35) — картоплі, капусти, столо-вих буряків тощо. Тому виробництво цих про-дуктів має більші шанси на розширення. А на тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, за умов самоухилення держави від регулювання ринкових відносин чекають застій і скорочення виробництва.
Прогнозоване насичення внутрішнього ринку продовольством й необхідність вико-нання експортних торгових зобов'язань зу-мовлюють потребу не тільки стабілізувати, а й збільшити у найближчій перспективі вироб-ництво сільськогосподарської продукції на 5— 10%. Проте наявність потрібної кількості про-дукції буде лише першою передумовою для формування ринку продуктів харчування. Низькі, конкурентоздатні затрати на вироб-ництво — друга передумова. І нарешті, вирі-шальне значення матиме постійне забезпе-чення високої якості запропонованих на рин-ку продуктів, розширення їх асортименту тг поліпшення зовнішнього оформлення товару Щоб подолати негативні тенденції у роз витку ринку продовольства, слід, насамперед посилити державне регулювання ринкови; відносин, підвищити ефективність викорис тання ресурсів, розширити державну допомо гу господарствам. Держава може здійснюва ти регулювання ринку через цінову й кредит но-податкову політику. Цінова політик. держави тільки тоді буде ефективною, коп ціни на сільськогосподарську продукцію за безпечать необхідні темпи розширеного віл творення виробництва, а прибуток на вкладе ний капітал буде не нижчим, ніж за інших не прямів його використання. Це є можливим з умов прийняття Закону України про використання мінімальних цін на сільськогоспода; ську продукцію, надання державних дотацій сільськогосподарському виробництву, розшірення, у першу чергу, експортних субсидій і скасування ПДВ. А щодо кредитної політики, то тепер доцільно видавати безпроцентні кре-дити на закладання багаторічних насаджень і догляд за ними до вступу їх в експлуатацій-ний період, а також у 8—10 разів зменшити існуючі кредитні ставки і в 2—3 рази продов-жити строки повернення кредитних сум. Ни-нішні надто високі податки та проценти на по-зичковий капітал буквально розоряють сіль-ськогосподарські підприємства.
Поліпшити економічне становище госпо-дарств могло б впровадження такого заходу, як повернення з бюджету суми ПДВ, випла-ченої постачальникам за виконані роботи, на-дані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва й нема-теріальні активи.
У період переходу до ринкової економіки (поряд із розвитком нових, конкурентоздатних джерел поставок засобів виробництва, а та-кож нових каналів збуту, зберігання, перероб-ки і розподілу продукції) слід поліпшити дер-жавні поставки, відновити держзамовлення на всі види сільськогосподарської продукції, роз-ширити інтервенційні заготівлі.
Доцільно практикувати укладання ф'ючерсних контрактів, пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств, забезпе-чення зустрічного продажу їм необхідних ре-сурсів за пільговими цінами.
Слід розширити захист вітчизняних това-ровиробників, 1 зокрема:
збільшити митний податок на імпорт про-дуктів;
скасувати попередню оплату та податок (акциз на спирт) на експорт продуктів;
увести граничну торговельну надбавку (не більшу 20%) на вітчизняну сільськогоспо-дарську продукцію;
створити сприятливі умови для увезення ресурсів, необхідних для впровадження прог-ресивних технологій вирощування й перероб-ки продукції, звільнивши господарства від сплати митного податку та ПДВ;
реалізувати комплекс заходів щодо роз-ширення зовнішнього ринку сільськогоспо-дарської продукції і продуктів її переробки.
Державна допомога вітчизняним товаро-виробникам повинна мати й непрямий харак-тер — це прийняття законодавчих актів щодо розвитку конкуренції та захисту товаровироб-ників і споживачів, забезпечення ринковою І статистичною інформацією, встановлення і контроль за дотриманням стандартів якості, митний протекціонізм тощо.
Головним резервом насичення внутріш-нього ринку продуктами й розширення їх екс-порту є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потен-ціалу України завдяки впровадженню інтен-сивних ресурсозберігаючих технологій, по-глибленню спеціалізації виробництва, удоско-наленню розміщення культур, поліпшенню структури посівних площ, розширенню пере-робки і зберігання продукції в місцях її