По спеціалізації птахопромислові підприємства поділяють на яєчні і м’ясні. Основними виробниками пташиного м’яса і яєць є птахофабрики. В Усіх природноекономічних зонах в структурі поголівя’ птаства преобладают кури. На птахофбриках м’ясний спеціалізації, окрім бройлерів, вирощують индеек, качок і гусей.

1.2 Технічна оснащеність харчової промисловості.

Харчова промисловість — одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарства України.

Питома вага цієї галузі в структурі виробництва пред-метів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промис-лової продукції— 16,3, а продукції агропромислового ком-плексу — 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % за-гального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63 % загального обсягу роздрібного това-рообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.

Серед інших країн світу Україна має найбільш сприятли-вий природний, людський, геополітичний і ресурсний по-тенціал для розвитку харчової промисловості, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках. Уже 2000 року в світовому територіальному поділі праці щодо вироб-ництва основних харчових продуктів у розрахунку на душу населення Україна посідала провідні місця: перше по ви-робництву на душу населення цукру, картоплі, яєць; друге -молока, овочевих та баштанних культур, четверте — зерна та риби; п'яте — по виробництву м'яса.

Останнім часом розвиток харчової промисловості в Ук-раїні характеризується різким зниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, скорочен-ням обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів з внутрішньо-го й зовнішнього ринків продовольчих товарів, зменшен-ням обсягів надходження до бюджету та валютних надход-жень у країну від експортних операцій галузі тощо.

Унаслідок структурної пе-ребудови в агропромис-ловому комплексі колишнє об'єднання "Укрм'ясомолтехпром" йде шляхом реформування окремих ремонтно-механічних підприємств на підприємницький лад, задовольняючи технічні потре-би споживачів України.

Існуючі технологічні процеси виробництва харчових продуктів не можуть обійтися без використання розгалуженої системи технологічних трубопроводів з відповідною запірною та регулювальною арматурою. Враховуючи специфіку вироб-ництва харчової галузі, нержавіюча арматура (крани прохідні й Трихо-дові, запірні ручні клапани, з'єдну-вальні елементи тощо) має відповідати умовам санітарних норм та правил виготовлення й експлуа-тації. Раніше ці вироби на території України серійно не випускали, а при реконструкції, розширенні та мо-дернізації підприємства використо-вували здебільшого імпортну техно-логічну арматуру.

1.3. Сучасний стан розвитку галузей харчової промисловості.

За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова про-мисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції.

Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, насе-лення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товара-ми. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих то-варів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.

Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогоспо-дарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироб-лено на 14,6 % менше, ніж попереднього року. Обсяги виробництва ско-ротилися в усіх областях, крім Сумської. Значно зменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба, хлібобулочних і макаронних ви-робів, борошна, крупів, а також продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчових продуктів в розрахунку на душу населення.

Зменшується виробництво м’ясної і молочної продукції. Торік виробництво продукції з незбираного молока порівня-но з 1996 роком скоротилося на 31,8 %, масла тваринного на 29,8, м’яса й субпродуктів І категорії — на 29,5, сирів жирних — на 21,4 %. Це пояснюється зменшенням по-голів’я худоби і птиці не лише в суспільному, а й у приватному секторі (за винятком поголів’я корів).

Аналіз такого спаду виробництва свідчить, що на 60 % він спричинений скороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини.

Лише 20% худоби, птиці й

молока, вироблених у всіх категоріях господарств, надійшло на промислову переробку, решту ре-алізовано без поперед-ньої обробки на ринках, комерційним структурам або перероблено в цехах, які не забезпечують ком-плексного використання сировини та високої якості продукції. Потужності м’я-со- та молокопереробних підприємств використано лише на 18—20 %, що не-гативно вплинуло на собі-вартість та ціни.

На 23% порівняно з 1996 роком зменшилися поставки цукрових буряків. Впродовж останніх років знижується виробництво цукру. Торік його вироблено лише 2 мільйони тонн (у 1990 році — 5,4 мільйона тонн). Усе це зумовлено скороченнямченням посівних площ, зниженням врожайності буряків та їх цукристості, а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвитку галузі.

Важливий напрямок виходу цукрової галузі з кризи — вирішення питання кредитування та створення умов для її Іефективного функціонування. Виникає потреба в законодавчому врегулюванню врегулюванні всіх цих проблем, прийнятті Закону “Про регулювання виробництва й реалізації цукру”.

Складні часи переживає і олійножирова галузь, на підприємтва якої надійшло лише 25% насіння соняшнику поточного врожаю, решту вивезено за межі держави. цього року може повторитися ситуація, коли через дефіцит сировини всі олійні заводи достроково припинять роботу, а ціни на олію різко зростуть, що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід зазначити, що при вивезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти. Переробка 1 тонни