податкова система, кількість податків, які визначають нарахування значущості продукції для господарства і споживачів, і великі так звані торгові накрутки викликали підвищення цін, підірвали розвиток продольчої бази, штучно знизили попит на кількість продуктів. Харчова промисловість зминилася у складному становищі. В більшості країн із розвинутою економікою на продовольчі продукти першої необхідності ставки податку на додану вартість значно зменшені або відсутні. Наприклад, у виробника товарів і послуг першої необхідності і продовольства, ліків використовується ставка податку - 5,5%, далі в міру підвищення 7, 18,6 і 33,3% (предмети розкоші). Ставки запроваджують нижчі або вищі 'у в'язку із цим Комісія країн членів Європейської Економічної Співдружності запропонувала увести систему із двох ставок — стандартної (14—20%) і зниженої (4—8%). В Україні також доцільно увести диференційований податок на додану вартість. При цьому ставки його в харчовій промисловості повинні бути знижені. Це — один із факторів державної підтримки переробної промисловості. Скорочення реалізації продукції впливає також втрата зовнішніх і внутрішніх ринків
Не сприяє нарощуванню виробництва невизначенність діючої системи фінансового регулювання взаеморозрахунків підприємств харчової промисловості з виробниками сировини, енергоносіїв, інших матеріально-технічних засобів і сферою реалізації. Розширення дебіторсько-кредиторської заборованності призводить до зростання кількості їх підприємств.
Нестача коштів для формування фондів соціального розвитку підприємтсв не дає можливості проводити роботи конструкції і технічного переозброєня обладнання. Розрахунки показують, шо якби в харчовій промисловості податок на додану вартість був на рівні 10%, то балансовий прибуток у 1996 р. підвищився б за того ж обсягу випус-ку продукції майже в 2 рази.
Настав час докорінно переглянути всю податкову систему, знизити ставки та змен-шити кількість податків. Це дасть змогу відно-вити роботу промисловості, а підприємствам збільшити обсяги оборотних засобів і прибут-ку, який потрібний для виробничого й соціаль-ного розвитку.
За останні п'ять років змінилася ситуація на ринку продовольства України — різко скоротилися дійсний попит і пропонування. При цьо-му темпи зниження попиту значно перевищили зменшення пропону-вання. По багатьох продуктах ринок з дефіцитного став перенасиче-ним. У нашій країні зникли черги покупців, але виникли певні трудно-щі з продажем продуктів. Хоча збільшилася реалізація їх на колгосп-них ринках, безпосередньо населенню в рахунок оплати праці, шляхом бартерних угод, проте значна кількість вирощеної сільсько-господарської продукції ще не знаходить збуту, тому згодовується ху-добі або псується, а сільськогосподарські підприємства зазнають збитків. Тільки в торговельних організаціях втрати овочів, наприклад, становлять щороку 11—13%. Водночас високими темпами зростає імпорт продуктів. Це позбавляє наших селян засобів до існування.
Спад попиту на продукти спричине-ний, перш за все, зниженням реальних доходів населення, а також зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістю експортних можливостей сільськогосподарської продукції. Зниження реальних доходів населення зумовлене політичними, економічними й соціальними чинника-ми, зокрема високими податками на предмети першої необхідності (податок на добавлену вартість), спадом вироб-ництва, збільшенням непрацюючих людей, низьким рівнем заробітної пла-ти, який нині не забезпечує навіть простого відтворення робочої сили. Крім того, нині на підприємствах і в ор-ганізаціях затримують виплату заро-бітної плати на 5—6 і більше місяців. Виплачують її без відповідної індексації втрат, спричинених інфляцією. Масово практикуються безоплатні відпустки за ініціативою адміністрації. Тому біль-шість працівників позбавлена мож-ливості жити на результати своєї праці. Різке здешевлення робочої сили — ос-новний чинник диспропорції між попи-том та пропонуванням на ринку про-дуктів харчування. Самі тільки затрим-ки з виплатою заробітної плати знижу-ють, за нашими розрахунками, купі-вельну спроможність населення на 25—ЗО відсотків.
Пропонування продуктів зменши-лося через скорочення вітчизняного виробництва та недоліки в системі маркетингу — малу зацікавленість пра-цівників у ефективному використанні ресурсів та поліпшенні стану реалізації продуктів харчування, дуже слабку ма-теріально-технічну базу переробних підприємств і торговельних організа-цій, недостатньо розвинену інфраст-руктуру ринку, споживчу кооперацію, яка майже припинила роботу. У 1995 році обсяг виробництва сільськогоспо-дарської продукції в усіх категоріях господарств України скоротився (по-рівно з 1990 р.) на 34,9%. Скорочено виробництво майже всіх видів сільсь-когосподарської продукції, у тому числі зерна — на 33,5%, цукрових буряків — на 33,0%, картоплі — на 12%, овочів — на 1 1,9%, молока — на 29,8%, яєць — на 42,3% і м'яса — на 47,7% .
Вирбництво сільскогосподарської продукції в усіх катугоріях господарств, млн т
Продукція | Роки | 1996 до 1990
1990 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996
Зерно | 51,0 | 38,7 | 38,5 | 45,6 | 38,5 | 33,9 | 66,5
Цукрові буряки | 44,3 | 36,2 | 28,8 | 33,7 | 28,1 | 29,7 | 67,0
Овочі | 6,7 | 5,9 | 5,3 | 6,1 | 5,1 | 5,9 | 98,1
Фрукти і ягоди | 2,9 | 1,5 | 2,1 | 2,8 | 1,2 | 1,9 | 65,5
М”ясо | 4,4 | 4,0 | 3,4 | 2,8 | 2,7 | 2,3 | 52,3
Молоко | 24,5 | 22,4 | 19,1 | 18,4 | 18,1 | 17,2 | 72,2
Яйця млрд шт | 16,3 | 15,2 | 13,5 | 11,8 | 10,2 | 9,4 | 57,7
Головною причиною зменшення об-сягів виробництва є підвищення вар-тості ресурсів і кредитних ставок, збільшення податків, а також раптове відкриття внутрішнього ринку для кон-куренції з іноземними товаровиробни-ками. До спаду виробництва призвело також скорочення ресурсів, зниження ефективності їх використання, ослаб-лення виконавчої і технологічної дис-ципліни, зменшення стимулів і можли-востей щодо інвестування і приско-рення науково-технічного прогресу. Майже припинено оновлення машин-но-тракторного парку господарств, не забезпечується навіть просте відтво-рення виробництва, відсутнє нагро мадження капіталу: більше того, вста-новилася чітка