охоплює два початки - користь і красу.
Предмети, які розташовані близько одні до одних, можуть обособлюватися і навіть зорово не "зуживатися" один з одним. Але в свідомості людини, як ми це знаємо, закладене прагнення "складати" одиночне в загальне, немов синтезувати все, що в її полі зору. Як же домогтися єдності речей, яким чином скупчення речей може стати ансамблем. Кожен предмет ансамблю лише частина цілого, разом узяті вони створюють щось на зразок родини. Тут справа не в однакових розмірах. Предмети об'єднують основні ознаки: подібна форма, подібна будова, подібні пропорції, однакові матеріали однакові поєднання кольорів і орнаментів.
Практично ми рідко обмежуємось зібранням однакових предметів. У їхнє середовище обов'язково вторгується предмет зовсім іншого вигляду, що логічно належить цьому середовищу. Цей предмет може пов'язуватися з іншими, начебто чужорідними предметами, у якесь гармонійне ціле, їх зв'язує контраст: одне немов доповнює інше.
Предмети не завжди розташовані в межах стола чи кімнати: ми знаємо, що є ширше поняття - "предметне середовище'. Наш погляд охоплює простір і розкидані або розміщені в цьому просторі предмети.
У виробничому середовищі з безліччю машин і верстатів, розміщених у безпосередній близькості один від одного, смакового виробу практично не має. Будь який верстат чи машина - це частина дуже складного цілого, що ґрунтується на певній інженерній логіці.
Обстановка громадських приміщень - приймального пункту, ательє, проектного бюро і т.п. дає ширші можливості, тут уже підбирають предмети, комплектують їх.
Меблювання і оснащення необхідним додатковим обладнанням , телефонними апаратами, освітлювальними приладами - основа для цікавих композиційних вирішень; різними можуть бути опорядження стін, підлоги, рисунок штор.
У невеликих службових або виробничих інтер'єрах є передумови в індивідуальних вирішень.
Предметний світ ми сприймаємо завжди в тому чи іншому просторовому середовищі, що має свої характеристики. Предмети і простір пов'язані між собою не тільки практичним змістом, а й загальною виразністю. Простір немов експонує предмети, показуючи їх у певному аспекті - на відстані, під якимсь кутом, при певному освітленні, у сусідстві з іншими предметами. Чи будемо ми розглядати той чи інший предмет у стані руху або спокою, стоячи чи сидячи, може бути також продиктовано характером простору.
Зв'язок форми предмета і форми простору можна простежити більш чи менш зримо і в житловому інтер'єрі і в міському парку.
Таким чином, створення гармонійно злагодженого предметного середовища поєднує в собі два завдання: створення ансамблю предметів (меблів , садових лавок і дитячих атракціонів) і осмислення самого простору ( кімнати, парку і дитячого майданчика).
Виникнення і розвиток предметної творчості.
На протязі всієї історії розвитку культури кожна людина в міру своїх можливостей прагнула прикрасити своє життя, зробити вироби гарними і вигідними , всі, які оточують її житло, меблі, одяг, посуд, засоби виробництва і т.д. Це стало надзвичайно актуальним в наш час, оскільки більшість людей усвідомлюють значимість красоти і вигоди матеріального середовища, яке їх оточує.
Будь який виріб має свою історію і для нього характерна відповідна еволюція, не тільки зовнішньої форми, але й технічних характеристик.
Звичайно, що в стародавні часи, коли виробництво ужиткових предметів було справою виключно ручної праці, ремесло і мистецтво складало єдине поняття. Ремісник поєднував в собі одночасно і художника і винахідника, і технолога, і конструктора. Ремісниче виробництво будучи на той час основним видом виробництва проіснувало без особливих змін до кінця середніх віків.
Шляхи та етапи розвитку предметної творчості.
Еволюція форми у різних виробів проходить по різному. У деяких за короткий час форма міняється дуже часто, в інших на протязі тривалого часу вона не змінюється. До останніх відносяться предмети побуту. В більшості свою різноманітну форму різноманітні вироби змінювали під впливом розвитку науки і техніки, які безперечно відігравали важливу роль в еволюції кожної конкретної речі. Однак, не слід відкладати і такі фактори впливу на форми виробів як історичні, соціально-економічні, політичні, психологічні. Зміна форми відбувається у незначній мірі і при зміні матеріалу, але якщо функція не змінюється, то ці зміни дуже малі.
Розвиток архітектури взагалі і "малої архітектури", зокрема, завжди тісно поєднувались з архітектурними стилями відповідної епохи. Це особливо спостерігається в інтер'єрах різноманітних приміщень (культових, службових, житлових). Зв'язок архітектури з "малою архітектурою" можна прослідкувати з початку XVIII ст. і до наших днів. Проте, більшість конструкторів того часу відкидали естетику в промислових творах. І хоч в другій половині XIX ст. промислове
виробництво досягло зрілості, до естетичних можливостей масового виробництва, відношення до нього було негативним.
На початку XX ст. діяльність художників-майстрів приладного мистецтва обмежувалася предметами меблів, ужиткових виробів і внутрішнього оздоблення.
Основним художнім стилем того часу був модерн. В різних країнах він вбирав в себе специфічні зовнішні риси, які пов'язані з використанням національних орнаментальних мотивів. Однією з характерних рис модерну була еклектичність, змішування різних стилів.
Для модерну характерне поверхневе, механічне декорування предмету без врахування конструкції і функціонального призначення. Однак, при всіх недоліках деяких основних художніх концепцій модерну, він вже все ж таки відіграв важливу, роль в розвитку прикладного мистецтва. Це була перша спроба налагодити контакт між мистецтвом і технікою, творчістю художника і промисловим виробництвом.
Промислове мистецтво, дизайн, технічна естетика і художнє конструювання (проектування) - назви, які пов'язались порівняно недавно За значенням вони дуже подібні. Проте, найширше розповсюдження одержав термін "дизайн".
Технічна естетика є теорією дизайну і вони разом формують гармонійне предметне середовище і сприяють підвищенню ефективності виробництва. Під художнім конструюванням в архітектурній практиці розуміють детальну розробку