Стратегія «проникнення на ринок» базується на встановленні низь-кого рівня цін з метою залучення якомога більшої кількості споживачів. Низька ціна в даному випадку являє собою своєрідну плату за впровад-ження продукту (послуги) на ринок. Така стратегія застосовується новими підприємствами та підприємствами, які прагнуть захопити більшу частку ринку. Із зростанням обсягів реалізації та зміцненням позицій підприємства на ринку, ціна поступово підвищується до серед ньогалузевого рівня, але це не призводить до падіння попиту.

Стратегія «престижних цін». «Престижні ціни» являють собою надмірно високі ціни, орієнтовані на специфічні сегменти споживачів, яких насамперед цікавить якість послуг, імідж, унікальний статус підприємства на ринку. Ціна для них має другорядне значення. Як прик-лад можна навести вартість розміщення у найкращих в Європі номерах класу «люкс». У «президентському» номері готелю «Heіght Сharlthon Тоwег» (Лондон) ціна за номер становить 2000 фунтів стерлінгів (3400 дол. США) за добу. Вартість номера «Rоуаі» у готелі «Роtman Іntercontinental» (Лондон) складає 1829 фунтів стерлінгів або 3100 дол. США за добу, номер «Grant Fportament» у готелі «Нotel Criyon» (Париж) - 8929 дол. США, номер «Shinkel» у готелі «Grant hotel» (Берлін) - 3400 марок ФРН або 1988 дол. США за добу. Але стратегія престижних цін є ефективною лише при відсутності конкуренції (через патентний захист, особливий престиж торгової марки тощо) [34, c. 29].

Стратегія орієнтації на цінового лідера передбачає розробку цінової політики підприємства на основі дослідження цінової політики лідера на даному ринку. Проте це не передбачає встановлення ціни на послуги в суворій відповідності до рівня цін провідного підприємства на ринку. Йдеться лише про запозичення певних елементів його цінової політики. Ціна на новий товар чи послугу може відхилятись від ціни підприємства-лідера, але в розумних межах, зумовлених якісними перевагами тих чи інших послуг. Чим менше нові товари чи послуги відрізняти-муться від пропонованих на ринку, тим ближчим буде їх рівень цін до існуючих «стандартів», встановлених лідером. Подібний підхід ззовні є досить привабливим для підприємств, які не бажають чи не мають можливості самостійно розробляти цінову стратегію. Однак він також є небезпечним: стримуючи цінову ініціативу підприємства, він може призвести до серйозних прорахунків (наприклад, якщо лідер певний час проводив помилкову політику або зробив «обманний крок» тощо). У міжнародній практиці цінові стратегії застосовуються не відокрем-лено, а в комплексі, залежно від конкретної ситуації на ринку та загаль-ної стратегії розвитку підприємства.

Стратегія диференційованих гнучких цін полягає у встановленні цін в поєднанні з усіма можливими знижками й надбавками до середнього рівня цін для різних ринків, їх сегментів і покупців. Ціни встанов-люються залежно від можливостей покупця, його платоспроможності та можуть змінюватись шляхом впровадження знижок та компенсацій [30, c. 15].

Стратегія пільгових цін спрямована на роботу з покупцями, в залу-ченні яких зацікавлена фірма, пропонуючи їм послуги за пільговими цінами.

У цілому, чим більш специфічними, унікальними, якісними та цін-ними є послуги гостинності та туризму, тим більше свободи набувають підприємства при встановленні цін. Слід зазначити, що туристам надається цілий ряд основних та додаткових послуг. Але, як сам процес ціноутворення, так і цінову стратегію цих послуг також не можна розглядати відокремлено. Це пояснюється тим, що не існує попиту на основні послуги без додаткових та супутніх, і навпаки.

Тактика ціноутворення — це вибір готельним підприємством мож-ливої динаміки зміни вихідної ринкової ціни послуги, яка найкращим чином відповідатиме меті підприємства.

Готелям необхідно пристосовувати ціни до різних категорій клієнтів та до ринкової ситуації, що постійно змінюється. Тому підприємствам готельного бізнесу можна запропонувати наступні стратегії цінового регулювання:

1. Встановлення стандартних цін або цін, що змінюються;

2. Управління доходами, в тому числі:*

ціноутворення, що стимулює збут;*

психологічне ціноутворення;*

комплексне ціноутворення;*

знижки та компенсації.

Встановлення стандартних цін. Можна рекомендувати варіант встановлення стандартної ціни. Цс означає, що ціна не залежить від ринко-вих змін і залишається постійною для того, щоб у споживача виникли асоціації конкретної послуги з конкретною ціною, що надає унікаль-ності послузі. Але таких послуг не багато, враховуючи високий рівень конкуренції на ринку готельних послуг.

Встановлення гнучких пін, що змінюються залежно від кон'юнктури ринку. Це означає, що ціна на будь-яку з послуг, що надається готелем, буде чітко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, співвідношення попиту та пропозиції. Це складне завдання для керівництва, тому що при цьому необхідно постійно вивчати та аналізувати зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі та вплив зміни цін і тарифів на економічні результати діяльності готелю

У більшості вітчизняних готелів застосовуються як сезонні, так і комерційні знижки, пов'язані з терміном перебування відвідувачів або ненаданням готелем деяких^ видів обов'язкових послуг з об'єктивних причин. До сезонних можна віднести також знижки на час різдвяних та новорічних свят, великодня та серпневих канікул. У готельних комплек-сах України існують «Положення про надання знижок проживаючим», розроблені відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» (ст. 23 п. І) та «Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні» (затверджених наказом Державного комітету України по туризму від 10 вересня 1996 р. № 77/44).

Вітчизняні готелі найчастіше включають до «Положень» такі види цінових знижок:*

Сезонні знижки — за реалізацію послуг у несезонний період, у святкові дні (різдвяні, великодні та інші релігійні свята) — від 25 до 50%.*

За тимчасове зниження якості послуги проживання за будь-яких об'єк-тивних причин (ремонт ліфтового господарства, тимчасова відсут-ність гарячої води, телефонного зв'язку, телевізора або холодиль-ника у номерах, де вони повинні бути) — сума