... і – італійські представники сім’ї твердих сирів – найчастіше їх використовують у натертому вигляді для надання гарячим стравам особливого незабутнього смакового відтінку

Сім’я сирів із козячого молока

До сирів із козячого молока традиційно подають фруктові червоні вина, легкі білі або рожеві. Вишуканим буде поєднання цих сирів із шампанським. До козячих сирів також варто подавати яблука, сушені фрукти та пшеничний хліб.

Сім’я блакитних сирів

Елітні сири з блакитною пліснявою– потребують десертних, міцних червоних вин та сухих хересів. До сиру Горгонзола чудово підходять сильні червоні вина. Із фруктів варто звернути увагу на авокадо. Пікантні присмаки блакитних сирів дивовижно виявляються у поєднанні з грушами та динями. Ознакою розвиненого смаку стане вживання Рокфора з хлібом, у якому містяться родзинки, а сир Бле д’Овернь чудово підійде до житнього хлібу з волоськими горіхами.

Сири з пліснявою можна використовувати також для приготування соусів до солодких та несолодких страв.

Свіжі сири

і – яскраві італійські представники свіжих сирів. До Моцарелли добре підійдуть маленькі томати черрі і листя рукколи або базиліку, а з Рікотти виходять неперевершені низькокалорійні солодкі десерти.
Також до свіжих сирів належить італійський сир . Це справжній король багатих десертів, тому найкраще його поєднання – із фруктами. Маскарпоне може легко замінити вершкове масло – він буде апетитно танути на солоному крекері.

Свіжі сирні сири
Свіжими називають сири, які не проходять процес визрівання і мають пастоподібну консистенцію.
Найчастіше свіжий сир вживають з хлібом як бутерброд на сніданок або як перекус протягом дня. Проте цей сир може також використовуватися для приготування м'ясних, рибних страв і соусів.
Свіжий сир - це смачний поживний продукт з невисокою жирністю.

5.в) Сирне фондю

Власне фондю (в перекладі з французької fondre означає «розтоплювати») і є тiєю сімейною стравою, трапезою, яка згуртовує родину. Швейцарську, адже фондю — одна з небагатьох національних страв швейцарців. Довгими суворими альпійськими зимами швейцарські фермери, занесені снігом по самі дахи у своїх гірських хатинках, готували з того, що було у них під руками: в основному із засохлого хліба і сиру. Мабуть, ця страва так припала до смаку гірськолижним туристам, які стали невід'ємною частиною «народного» господарства Швейцарії, що вони поширили її по всьому світу. Сьогодні начиння для фондю можна знайти майже в кожному господарчому (а не лише спеціалізованому) магазині у будь-якому куточку світу. Цю страву готують і французи, і китайці, і росіяни, і, звісно ж, ми, українці. Сьогодні фондю має масу варіацій: це і сирне (класичне) фондю «Нешатель», і масляне «Бургундське» фондю (коли замість сиру кипить масло), і китайське Chinoise (коли в горщику кипить бульйон), шоколадне «Тоблерон» і навіть фондю з морозивом! Окрім хліба, до нього подають шматочки печеного чи вареного м'яса, овочі, рибу або фрукти, в залежності від типу фондю.

Моя приятелька бідкалася, що колеги по роботі (чоловіки) не вигадали нічого кращого, як подарувати їй на день народження фондюшницю — такі великі гроші і так мало користі. Довелося її розраджувати, що про такий подарунок можна лише мріяти, адже самій викласти чималеньку суму (а річ ця доволі дорога — від кількох сотень до кількох тисяч гривень) рука не підніметься, а дарованому коню, звісно... А найголовніше — вам як господині не доведеться стояти день біля плити до приходу гостей і бігати від кухні до вітальні, коли вони сидітимуть за столом і приємно проводитимуть час, адже гості самі собі готуватимуть.

Мабуть, фондю — це рудимент у перехідний етап розвитку людей (як і приготування барбекю чи шашлика), коли людство поступово перейшло від приготування їжі на вогнищі до більш цивілізованих форм, а може, ностальгія за тими часами, коли в багатті потріскували дрова, а на вертелі рум'янився шмат м'яса чи закипала в казанку навариста юшка.

Купуючи начиння для фондю, а потім запрошуючи на цю страву гостей, спеціалісти радять запам'ятати кілька правил і порад. По-перше, почнемо із самої фондюшниці — це казанок який ставлять на високі ніжки (для того, щоб під ним можна було розмістити пальник для підігріву або ж у недорогих фондюшницях — свічку). Фондюшниці бувають різних типів, залежно від матеріалу, з якого вони виготовлені, — із заліза, кераміки, глини, підігрівального пристрою — пальника чи свічки, так що кожен може підібрати собі начиння як до душі, так і по кишені. Поділяють фондюшниці і за видами самої страви. Так, скажімо, для сирного фондю найкраще підійде глиняний чи керамічний горщик, оскiльки температура нагрівання дуже помірна. Головне, переконайтесь, що фондюшниця доброї якості, без тріщин, інакше гарячий сир потече на пальник чи скатертину.

М'ясні і китайські фондю (з киплячим маслом чи бульйоном) готують при вищих температурах і в цьому випадку краще скористатися металевою фондюшницею. Такі горщики універсальні і підійдуть також і для сирних фондю.

У комплект до фондюшниці зазвичай входять також довгі виделки — по одній на персону для сирного фондю і по дві — для м'ясного (однiєю вмочають м'ясо в кипляче масло, а другою допомагають зняти шматочок на тарілку, щоб не попектися). Не використовуйте повністю металеві виделки, оскiльки вони нагріваються і ними можна попекти руки.