За розташування номерів у безпосередній близькості до душових та інших приміщень загального користування, а також приміщень, у яких проводяться ремонтні роботи - 5 - 10%.*

Спеціальні знижки — для школярів та студентів під час канікул, при розміщенні в одному номері членів однієї родини (якщо не засто-совується спеціальний «Родинний тариф»).*

Знижка за платежі готівкою (а не кредитними картками) —до 2%.*

Функціональні знижки (дилерські) — при реалізації товарів і послуг з допомогою посередників (турагентів, дистриб'юторів, інших посередників). Знижка на відшкодування витрат посередників складає 3 - 25% від собівартості послуг.*

Знижки постійним клієнтам готелю - 5 - 10%. Розмір знижок на проживання постійним клієнтам коригується залежно від кількості діб проживання;*

Дипломатичні знижки — надаються при наявності дипломатичного паспорту та за умови обов'язкового попереднього бронювання (10-20%).*

Закриті знижки — при наданні окремих видів послуг працівникам підприємства.

Спеціальні знижки, сума яких визначається окремим розрахунком:*

Форс-мажорпі знижки — при ненаданні обов'язкових послуг не з вини відповідальних служб готелю (наприклад, тривала відсутність гаря-чої чи холодної води; відключення електроенергії; відключення ліф-тового господарства; відключення опалення в осінньо-зимовий період тощо);*

Знижки на нічне проживання у робочі дні — надаються клієнтам,, що розміщуються у готелі з 2200до 800 наступного дня;*

Знижки на проживання в неробочі (вихідні та святкові) дні —> надаються з 1200 п'ятниці до 1200 неділі (святкового дня);

Рішення про застосування знижки оформлюється наказом по підприємству [22, c. 180].

Але управління механізмом формування й тактичного регулювання цін на послуги гостинності в готелях України не враховує ряд інших можливостей пристосування до різних факторів, що призводить до неефективного використання можливостей системи ціноутворення. Наприклад, у вітчизняних готелях доцільно застосовувати знижки за обсяг реалізації послуг, розширити діапазон знижок залежно від сезону купівлі.

Для вітчизняних готелів може стати у пригоді міжнародний досвід тактичного регулювання тарифів готельного обслуговування на основі застосування спеціальних сезонних та тимчасових тарифів [1, c. 98].

Основні типи спеціальних готельних тарифів. Спеціальний тариф — це не що інше, як зменшений на певну величину (знижку) стандартний вартісний тариф, який, по сугі, є максимальною ціною послуги. Прак-тика встановлення знижок передбачає залучення нових клієнтів та збільшення частки ринку даного підприємства. Тому пільги та знижені тарифи на готельні послуги — звичайний засіб конкурентної боротьби, а також метод підвищення обсягу реалізації у період міжсезоння, вра-ховуючи, що навіть при максимальному зниженні базової ціни, наяв-ність продажу є кращою, ніж його відсутність.

Розглянемо головні принципи застосування спеціальних тарифів, які можуть успішно впроваджуватись вітчизняними підприємствами індустрії гостинності.

Більшість готелів офіційно встанов-люють і рекламують кілька тимчасових тарифів: «сезон», «міжсезоння» та «несезон». Тарифний календар залежить від кліматичних умов розта-шування готелю та його специфіки. Різниця між встановленою вартістю проживання в одному й тому ж номері в різні періоди може коливатись у межах 100 й більше відсотків. Подібна тактика широко застосовується не лише готелями, розташованими у зонах зосередження рекреаційних ресурсів, але й більшістю міських готелів. Для них «сезоном» вважається робочий тиждень, а «мертвим сезоном» — вихідні дні, коли ділова активність у більшості великих міст завмирає, і на клієнта-бізнесмена розраховувати не доводиться. В цей час для готелі намагаються залучити клієнта за зниженими тарифами.

Для всіх готелів, що користуються попитом серед клієнтів, «сезон» припадає на період різдвяних та новорічних свят [24].

Окремо слід відмітити специфіку тарифної тактики під час прове-дення популярних заходів — Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, фіна-лів кубків по футболу, баскетболу, хокею, міжнародних виставок та яр-марків, народних свят, карнавалів, що здобули всесвітню відомість тощо. Під час таких подій різко зростас приплив гостей до даного міста, рівень завантаження готелів сягає 100%. Це, в свою чергу, підштовхує частину готелів на хибний шлях різкого завищення тарифів. При цьому, якщо немає можливості підвищити максимальну ціну, оголошену раніше, застосовуються різні непрямі та приховані прийоми збільшення вартості проживання. Це нерідко супроводжується певним нав'язуван-ням комплексу послуг клієнту. Так, наприклад, встановлюється мінімаль-ний термін перебування у готелі (найчастіше - 1-2 тижні). При цьому гість змушений оплатити повну вартість за встановлений термін, навіть якщо він планує залишатись у місті лише на день або два. Звичайно ж, така практика не сприяє закріпленню позитивного іміджу готелю [1, c, 100].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В даній бакалаврській роботі ми спробували розкрити основний механізм менеджменту підприємств невиробничої сфери, а також вивчили основні проблеми та перспективи розвитку готельного бізнесу в Івано-Франківській області.

Індустрія туризму входить у число трьох найбільших експортних галузей, уступаючи лише нафтовидобувній і автомобілебудівній галузям промисловості.

Розвиток індустрії гостинності, як ключового елемента, представляє великий ринок робочих місць. На даний час кожна п'ятнадцята людина на планеті працює в сфері готельного бізнесу. Наприклад, у Європі майже 10% працюючих зайняті в сфері гостинності. При цьому за темпами зростання число зайнятих у сфері готельного обслуговування випереджає інші галузі. У XX ст. готельний бізнес перетворився на одне з найбільш вагомих соціальних явищ. Витрати населення на готельно-туристичні послуги в ряді країн займають третє місце після витрат на харчування і житло.

Дивлячись на все вищезгадане слід зазначити, що необхідність розвитку готельної діяльності (а саме – підвищення рівня обслуговування до світових стандартів, створення довгострокових закордонних зв’язків, перегляд законодавчої бази і ін.) в Івано-Франківській області є досить висока. Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Чинне законодавство України нечітко