будівель, де в інтер'єрі всі елементи повністю відповідають функціональним завданням. Це Палац культури "Україна" в Києві, Кремлівський палац з'їздів у Москві.
Архітектурні рішення інтер'єру - це складне сполучення архітектурної форми, конструкції, простору, масштабу, пропорцій, ритму, кольору і світла, направлене на повне виявлення громадських ідей і максимально відповідає функціональному призначенню приміщень.
Первісна людина мало часу і сил віддавала творчості, вся енергія йшла на боротьбу із стихією, голодом, ворожими племенами. Людина була перш за все мисливцем, її художня творчість навіяна навколишньою природою, багатим тваринним світом. Печерний інтер'єр складали шкури звірів, коріння, камені, на яких грілися біля багаття, приймали їжу. З розвитком людства розвивався і спосіб життя, вийшовши з печер люди почали будувати домівки тоді і почали появлятись перші громадські заклади. З часом у людини з'явилося бажання прикрасити все навколо себе.. Архітектурні пам'ятки свідчать про те, що вже в стародавній Греції будівельники турбувалися про оформлення інтер'єру. При оформленні внутрішніх просторів використовувались штукатурка дерева для стін, мозаїчна підлога. Для суспільних споруд використовується позолота, інкрустація із золота і глазурі на мармурі, пластини із чеканної міді, стрункі вази, амфори із кераміки, на яких зображені різні сцени із життя людей, які прикрашають інтер'єри стародавніх греків.
В Греції створюється архітектурний ордер - строгий художньо осмислений порядок розміщення частин споруди.
Для кожної будівлі грецький зодчий вибирав особливе місце і так будував свою споруду, що вона органічно зливалася з природою, доповнювала її, виростала із неї. Природний мармур був основним будівельним матеріалом.
У стародавньому Єгипті стіни будівель покривали малюнками. Особливо інтенсивно і якісно з використанням дорогих матеріалів оформлялись культові споруди. Храми виділялись від зовнішнього світу масивними високими стінами. Величність храмів вражала глядача своїм оздобленням.
У стародавньому Римі будуються купольні покриття, що вражають своєю величчю. Розвивається монументальний живопис, обробка каменем і інкрустація, архітектурні твори прикрашають скульптурою.
Особливо розкішно відзначається інтер'єр Візантії: мармуровий набір, розписана штукатурка, мозаїка.
Унікальне мистецтво Київської Русі. Прекрасна Київська "Софія", Золоті ворота, які донесли до нас прекрасні зразки сакрального мистецтва, яка є синтезом багатьох видів декоративного мистецтва.
Прекрасні приклади оформлення' інтер'єру, особливо світського залишили нам Бароко і Класицизм.
1.2. Розвиток дизайну.
Виникнення дизайну пов'язано з розвитком промисловості наприкінці ХІХ ст., коли вузька спеціалізація виробництва призвела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які вироблялися промисловим способом.
У 1851 р. у Лондоні відбулася промислова виставка, враження від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на розвиток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі поступаються досягненням минулих сторіч. Таке ж ганебне визнання напрошується від зіставлення сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною присто-сованістю та доцільністю».
Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естетики. Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив з цього приводу: «Те, що створюється поспішно, вмирає також поспішно; те, що коштує всього дешевше, у підсумку виявляється найдорожчим», - зафіксувавши у даному висловлюванні зв'язок між доцільністю, корисністю та красою. Отже, виникнення дизайну пов'язано з власне процесом розвитку людської цивілізації. З самого свого виникнення дизайн орієнтувався на досягнення єдності трьох принципів: корисності, зручності та краси.
Розробку даних принципів здійснив Г. Земпер, який у 1860- 1863 pp. написав працю «Стиль у технічних та тектонічних мистецтвах, або Практична естетика», де сформулював фундаментальний закон дизайну: форма предмета повинна залежати від його функції у людській практиці, матеріалу виготовлення та технології виробництва, а також визначатися рівнем соціаль-но-історичного розвитку суспільства.
У нашій країні ідеї дизайну набули розвитку на початку XX ст., що пов'язано з діяльністю Страхова, Енгельмейера, Столярова та ін. У 1920 р. були створені перші організації, які спеціально займалися розробкою дизайнерських проблем - Всеросійські художньо-технічні майстерні. У 1962p. був створений ВНДІТЕ - Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах (наприклад, у Харкові), а на великих підприємствах пра-цювали спеціальні художньо-конструкторські бюро. Водночас були організовані перші спеціальні вищі та середні навчальні заклади (наприклад, Харківський художньо-промисловий інститут, нині - Харківська державна академія дизайну і мистецтв, яка є головним закладом підготовки дизайнерських кадрів України), де розпочалася підготовка фахівців такого профілю.
1.3 Характеристика дизайну.
У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну:
Дизайн - це творча діяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином - структурні та функціональні взаємозв'язки, які перетворюють вироби в єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника.
Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності.
Сучасні принципи дизайну - поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі всіх суспільно-необхідних якостей об'єкта, що проектується. Основними робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція, морфологія, технологічна форма, естетична цінність.
Здійснення ідеї створення цілісного об'єкта потребує глибокого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моделювання об'єкта, поєднує наукові принципи з художніми в проектному образі.
Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика - наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування предметно-просторового середовища і складає науково-методичні основи дизайну.
Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного