головне. Його цікавлять нові задачі - удосконалення психологічних засобів вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної основи. Реаліст у науці, Леонардо залишається реалістом і в мистецтві. Але його реалізм знаменує більш високу ступень розвитку. І оскільки для Леонардо процес художнього узагальнення є процесом глибоко свідомим, остільки він виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого Відродження.
1503 року Леонардо створив свій найпоетичніший твір - «Джо-конду». Вазарі вражаюче повідав про те, як протягом чотирьох ро-ків Леонардо писав портрет флорентійки Мони Лізи, дружини купця Франческо ді Бартоломео дель Джокондо, і про те, що зображення здавалося правдивим і живим настільки, що «кожен, хто уважно вдивлявся в ямку на шиї, бачив у ній биття пульсу». Портрет за-ворожує глядачів уже протягом п’яти століть. Притягальна сила «Джоконди» пояснюється психологічною багатогранністю образу, котрий живе, дихає, змінює нюанси звучання. Найтонше сфумато моделює округлість обличчя, тіні оточують очі, погляд яких спрямо-ваний на нас, намічають усмішку, що зароджується і в той же час ніколи не зникає. Трепет життя присутній у всьому: у пасмах ста-ранно виписаного волосся, прикритого вуаллю, у плавних складках одежі, у виткому орнаменті коміра сукні, у руках, що спокійно ле-жать. Неоднозначний і пейзаж, вечірній, нібито освітлений примар-ним місячним сяйвом: петляє дорога, звивається стрічка ріки, зеле-нувато-блакитні води течуть повз гори, що здіймаються увись, немов химерні видива, вершини в міру заглиблення далечини стають бла-китними.
Я намагалась створити інтер’єр затишного ресторану середнього класу, де поціновувачі тихого відпочинку, зможуть зрелаксуватись під італійські мотиви, насолодитись вишуканою європейською кухнею та приємним інтер’єром в стилі Леонардо да Вінчі, помилуватись репродукіями створених ним шедеврів, центральним з яких буде «Джо-конда». Приміщення центрального залу поділено на зони: загальну зону, зону з VIP кабінками та VIP зал комфортного відпочинку. Зонування відбувається за рахунок кольорового вирішення простору, використання в зонах різних матеріалів в оздобленні стін та підлоги. В інтер'єрі ресторану було використано гамму теплих кольорів: зелений, рожевий, коричневий відтінки та імітація під позолоту.
Стіни в залі оздоблено декоративними штукатурками, основний колір – яскравий зелений, створені ніші, в який розміщені картини, які обрамлено дерев'яними планками з ефектом "старого дерева", а також пофарбовано в коричневий колір. В зоні відпочинку стіни оздоблено декоративною цеглою та дерев'яними брусами і пофарбовано в кофейно-пісочний колір.
Для ілюзорного збільшення висоти стелі та величини приміщення була використана французька натяжна стеля світлозеленого кольору, з мілкими точковими світильниками, та підвісними люстрами. Для столів та гарнітурів у кабінки було використано – дерево, гобелен та шкіра.
Підлога викладена в коричнивих тонах з плитки, завдяки цьому візуально зал поділився на сектори.
Висновок
Різноманітність естетичних відношень людство відтворило як естетичні категорії. Водночас усвідомлювався процес формування власне естетичного відношення, що започаткувало, крім інших, і категорію естетичної діяльності як специфічної здатності особистості та людства в цілому перетворювати дійсність за законами краси. Ця діяльність пов'язана з усіма проявами людської діяльності, проте має ряд особливо будь-якій утилітарній діяльності (як індивідуальній, так і колективній) є хоча 6 елементи загальнолюдського значення, змісту, сенсу, які відтворюють загальнолюдську цінність даної діяльності. З цим загальнолюдським началом пов'язано естетичне забарвлення або естетичний зміст людської діяльності.
Кожен, хто володіє естетичною свідомістю, свідомо або несвідомо працює, діє, оцінює дійсність у співвідношенні зі своїми естетичними уявленнями. Тому на ступінь естетичної забарвленості даного виду діяльності справляє істотний вплив таке: якість естетичного смаку; зміст естетичного ідеалу; розвиненість естетичного почуття, емоцій та уявлень суб'єкта діяльності.
Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури, раціональне втілення цієї ідеї та гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета.
Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручними та безпечними під час експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути композиційно цілісними.
Література
1. И.Т.Волкотруб. Основы художественного конструирования. -Киев: "Вища школа", 1982.
2. А.С.Косяк, Н.П.Лесовой, В.П.Полежаев. Художественное оформление школы. - Киев: "Радянська школа", 1971.
3. В.Н.Кропотов, Н.В.Мажура. Отелочные материалы в интерьере. -Киев: "Вища школа", 1981.
4. В.П.Уренев. Архитектура предприятий общественного питания. -Киев: "Будівельник", 1981.
5. П.Е.Шпара. Техническая естетика и основы художественного конструирования.-Киев: "Вища школа", 1978.
6. Шевченко В.Я. Композиция плаката . - Харьков: Колорит, 2004.
7. Энциклопедический словарь юного художника. - М.: Педагогика, 1983.
8. Гройс Б. Мистецтво, дизайн, політика// Українське мистецтво. №3, 2004.
9. Федоров М. Эстетическая ценность предметной среды. // Вопросы технической естетики.-1970- вып,2.
10. Настольная книга дизайнера интерьера Дженни Гиббс. Москва, 2008.