Майже всі перші підбур — борщі, юшки та інші приготовляються| з цього| годині з картоплею|. Широко починає використовуватись| картопля| для приготування| інших страв| і у поєднанні з іншими продуктами — з м'ясом|, салом, морквою|, квасолею|, грибами, яблуками|, маком, хроном|, сером худе. Картоплю споживають| у|в,біля| вареному, смаженому| і печеному вигляді. Крім того, в цей| період з неї виготовляють| крохмаль| і патоку.

У|в,біля| цей| же година на Україні з'являється шпинат, який| використовують| для приготування| зелених| борщів і інших страв| — бабць|бабок| та січеників. Починають вирощувати| також| полуниці й суниці, які сприяють| розширенню| асортименту| солодких| страв| української кухні.

Поліпшенню якості українських страв| сприяло| появлення| на Україні у|в,біля| XVIII ст. соняшника|, з нього| почали добувати| соняшникову| олію, яка використовувалась| для багатьох| страв|, та гірчиці для виробництва| олії і приправи| до м'ясних| страв|.

У|в,біля| XIX ст. на Україні з'являються| такі овочеві культури|, яку помідори і сині баклажани|, що| знайшли| широке| застосування| в українській кухні. Помідори використовуються| для приготування| холодних| закусок і інших страв|. З помідорів приготовляють| томат-пюре, який| використовується при готуванні борщів і соусів. Із синіх баклажанів почали приготовляти| холодні закуски (ікру, фаршировані баклажани| та ін.) і другі гарячі підбур в смаженому| і тушкованому| вигляді.

Значно розширюється асортимент| українських страв| на Україні в XIX ст., коли почали вирощувати| цукрові буряки| та виробляти| з їх цукор|. До цього| годині населення| України використовувало| для приготування| солодких| страв| і виробів з борошна| в основному мед, оскільки тростинний| цукор| завозився| з-за| кордону, був| дорогий| і недоступний| широким верствам| населення|. Буряковій же цукор| був| набагато| дешевший| і населення| широке почало використовувати| його| для приготування| різних страв| та напоїв.

Внаслідок цього| розширився| асортимент| не тільки солодких| страв| і виробів з солодкого| тіста, а й асортимент| інших борошняних| і круп'яних| страв| з цукром|. З'явілісь в меню різні бабці|бабки|, пудинги, солодкі каші і т.д. Розширівся також| і асортимент| напоїв. Почали приготовляти| різні наливки, варенухи| та інші напої домашнього| і промислового| виготовлення|.

Поява нових| культур у|в,біля| сільському господарстві України створювала| сприятливі умови| для дальшого| розвитку| української кухні, яка стає дедалі різноманітнішою і відзначається своїми смаковими| особливостями|.

Багато літературних джерел| описують| велику| різноманітність і багатство| страв| української кухні.

Спільність походження| російського і українського народів і спіль¬ність їх матеріальної культури|, природно, створили| і спільні характерні особливості їх кухонь, різко відмінні від кухонь інших народів Сходу і Заходу|заходженню|. Територіальна близькість, спільність побуту| й культури| російського і українського народів у|в,біля| значній мірі сприяли| зближенню| і самих способів готування| їжі із застосуванням| різних видів рослинних| і тваринних| продуктів.

Зміцнення економічного і культурного зв'язків українського і російського народів, що| настало після возз’єднання України з Росією в 1654 році, мало великий вплив| на дальший| розвиток| української і російської кухонь. Українська кухня запозичила| деякі підбур російської кухні, які збагатили| її асортимент|. До таких страв| належать| щі, солянки, пельмені, кулеб'яка| та інші підбур. У|в,біля| своєї чергу|, з української кухні в російську кухню ввійшли такі підбур, як борщі, вареники, сирники|, овочі з різною начинкою, шпиговане| салом м'ясо|, фарширована риба|, домашня| свинячивши ковбаса| і т.д.

Однак внаслідок ряду|лаві,низці| соціальних і економічних обставин| українська кухня зазнає занепаду|. Посилення феодальної експлуатації селян, часті неврожаї, непосильні податки|, тяжкі викупні платежі, які повинні були| виплачувати| за землю|грунт| селяни| після «реформи|» 1861 долі|року|, поставили їх у|в,біля| тяжкі матеріальні умови|.

У період розвитку| капіталізму ще| більше погіршилось харчування| українського народу. За цих| розуму|глузду| українська народна кухня не могла цілком зберегти| своєї повноти| й різноманітності. У|в,біля| другій половині XIX ст. у|в,біля| великих містах почали відкриватися великі ресторани| для найбільш забезпечених| верств| населення|, куди| запрошувались| на роботу шефи-кухарі французи|, які приносили з собою рецептуру та технологію приготування| західноєвропейських страв| і свавільно змінювали технологію приготування| страв| української кухні.

Невеликі ресторани| і їдальні прагнули| наслідувати великим ресторанам і вводили|запроваджували| в меню переважно| західноєвропейські підбур. Крупні поміщики і капіталісти навіть для домашнього| приготування| їжі почали запрошувати| кухарів-французів. Дрібніші поміщики також| поступово| відмовляються від приготування| багатьох| українських страв|. Все це| призвело| до того, що| багато| страв| української кухні були| забуті, багато| ж з їх зазнали| змін в рецептурі і способах приготування|, внаслідок чого| погіршились і їх смакові якості.

Зовсім інше становище| з розвитком| української кухні настало на Україні після Великої Жовтневої соціалістичної революції. У результаті створення| потужної соціалістичної промисловості і колективізації сільського господарства| Радянська Україна стала одним з основних| районів розвинутого| зернового господарства|, технічних культур і продуктивного тваринництва|.

На базі розвитку| важкої індустрії за роки| радянської влади| значно| розширилась| харчова| промисловість України; створені нові галузі харчової промисловості (молочна, м'ясна|, маргаринова|, птахообробна|, консервна| та ін.). З'явілісь нові типи| великих механізованих харчових| промислових| підприємств: м'ясокомбінати, молочні комбінати, холодильники, хлібозаводи-автомати, гігантські консервні заводь та ін.

Ресторані

Сьогодні, напевно, ніхто не зможе сказати, як і коли був відкритий|відчинений| перший ресторан. Прийнято вважати|лічити|, що ресторан – це дійсний паризький винахід. Все починалося з трактирів|корчем| і таверн з часів середньовіччя. Суть їх була така, що працювали вони, в основному, для приїжджих і мандрівників, тому як місцеві жителі|мешканці| туди практично не заходили. До початку XVIII століття|віку| ці заклади практично себе вичерпали і почали|розпочали,зачали| приходити в занепад, оскільки люди ставали требовательнее|